П’ять років без Дегтярева
5 років тому, 24 листопада 2020 року, пішов з життя видатний конструктор, академік, Генеральний директор ‒ Генеральний конструктор Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» Олександр Вікторович Дегтярев.
Олександр Вікторович мав великий авторитет серед вітчизняних та зарубіжних фахівців ракетно-космічної техніки, вчених, керівників світових космічних агентств. Його добре знали у США, країнах Європейського Союзу, Китаї, Індії, Японії, Республіці Корея та в інших країнах світу. Завдяки його величезному досвіду, активній позиції, наполегливості і волі до дій багато міжнародних космічних проектів за участю України стали реальністю. Він послідовний прихильник розвитку міжнародної кооперації розробників ракетно-космічної техніки і зміцнення плідних зв’язків з міжнародною космічною спільнотою. За час роботи на посту Генерального директора – Генерального конструктора КБ «Південне» Олександр Вікторович Дегтярев робив усе для збереження, розбудови та розвитку вітчизняних підприємств, усе, щоб український космос посідав гідне місце серед провідних космічних держав світу.
Він був талановитим організатором, блискучим професіоналом, взірцем самовідданого і чесного служіння Вітчизні. Поєднання особистих і професійних якостей, життєвого досвіду, відповідальність, компетентність та вміння організувати результативну командну роботу були відмінними рисами О.В. Дегтярева.
О.В. Дегтярев працював у КБ «Південне» з 1975 року: інженером, старшим інженером, провідним інженером, начальником групи, начальником служби маркетингу і комерційної діяльності, заступником Генерального конструктора – Генерального директора з зовнішньоекономічної діяльності, першим заступником Генерального конструктора – Генерального директора з системного проектування та комплексного розвитку підприємства. З 2010 року – Генеральний директор ‒ Генеральний конструктор «Конструкторського бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля».
Він пройшов школу проектування, конструювання, відпрацювання та експлуатації ракетних комплексів стратегічного та космічного призначення. Зробив вагомий внесок у розроблення та модернізацію бойових ракетних комплексів, у проекти з комерційного використання космічних ракетних комплексів сімейства «Зеніт», «Дніпро», створення ряду космічних апаратів і супутникових систем, у реалізацію відомих ракетно-космічних проектів в міжнародній кооперації – «Морський старт», «Наземний старт», «Дніпро», «Антарес», «Вега».
За його активної участі українські підприємства і наукові організації об’єднано в єдину кооперацію та створено асоціацію високотехнологічних підприємств «Космос», налагоджено міцні контакти з багатьма світовими компаніями космічного профілю, космічними агентствами багатьох країн і організаціями Європи, США, Китаю, Єгипту, Японії, Республіки Корея та інших країн світу.
Автор близько 200 наукових публікацій, статей та ряду монографій, більш ніж 50 винаходів і патентів, які покладено в основу технології створення конкурентоспроможних ракетно-космічних комплексів.
Він приділяв багато уваги розвитку галузевої науки і зміцненню науково-виробничих зв’язків КБ «Південне» з Національною академією наук України, академічними інститутами, вищими навчальними закладами багатьох регіонів України.
Академік Національної академії наук України, кандидат економічних наук, доктор технічних наук, академік Міжнародної академії астронавтики і Міжнародної інженерної академії, віце-президент Міжнародної астронавтичної федерації, секретар Українського регіонального відділення Міжнародної академії астронавтики.
Герой України, Почесний працівник космічної галузі України, Заслужений машинобудівник України, Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державної премії України, лауреат «Золотої медалі В.Ф. Уткіна» та премії Кабінету Міністрів України, премії НАН України ім. академіка М.К. Янгеля. Нагороджений орденами «За заслуги» III та II ступенів, орденом «Золота Зірка» (посмертно).
До вашої уваги спогади про спільну роботу з О.В. Дегтяревим Миколи Олександровича Мітрахова, директора Представництва КБ «Південне» у м. Києві з листопада 2010 року по червень 2024 року, який, на жаль, минулого року також покинув цей світ:
«Через місяць після призначення Генеральним Олександр Вікторович запропонував мені очолити Представництво КБ «Південне» в Києві. Пропозиція для мене була несподіваною: після офіцерської служби у Збройних силах я вже десять років керував Центром «Спейс-Інформ», який сам створив, і не планував щось змінювати у своєму житті… Я відмовився.
За кілька тижнів пропозиція повторилася. Цього разу я не був таким категоричним, але висловив зустрічні побажання: зробити перевірку Представництва, перепідпорядкувати його іншому заступнику та дозволити мені продовжувати займатися творчою діяльністю. На мій подив, усі три побажання були прийняті.
25 листопада 2010 року я розпочав виконання обов’язків директора Представництва КБ «Південне» в м. Києві. Наша спільна робота з Олександром Вікторовичем тривала рівно десять років – до 24 листопада 2020 року… Усі ці роки я багато разів ставив собі та іншим запитання: «Чому до Генерального КБ «Південне» така підвищена «увага» з боку вищих керівників?» Мені натякали, що причина – у самому Дегтяреві, у його незламному характері. Не думаю, що лише в цьому справа. Так було і до Дегтярева, продовжується і після нього.
На мою думку, вже сама назва «конструкторське бюро» вводить багатьох керівників в оману і підштовхує до стандартної організації процесу управління: агентство чи міністерство – командує, КБ – проєктує, завод – виготовляє. Але річ у тому, що КБ «Південне» – не просте конструкторське бюро, а головне підприємство галузі, яке відшукує замовлення і джерела фінансування, розробляє проєктну та конструкторську документацію, підбирає суміжників і керує великою кооперацією підприємств, проводить наземне експериментальне відпрацювання РКТ, випробовує і здає замовникам готові комплекси, бере участь у їхньому супроводі та експлуатації. Для КБ «Південне» більше підходить сучасна назва – «керівна компанія»: зі своїм портфелем замовлень, зі своїм бюджетом, зі своєю кооперацією, зі своїм керівником на чолі. У цьому, найімовірніше, і полягає основна причина «уваги» зверху.
Саме таку складну машину прийняв в управління О.В. Дегтярев, поступово модернізував її, дбайливо обслуговував і впевнено вів космічними дорогами. Допомагали Генеральному його заступники, менеджери проєктів, начальники підрозділів, керівники представництв в Україні та за кордоном… Чисельність працівників підприємства за Дегтярева постійно збільшувалась і досягла п’яти з половиною тисяч.
Звичайний режим роботи Генерального, яким я його бачив, був такий: 2-3 робочі дні – на підприємстві, 3-4 дні – у роз’їздах та відрядженнях, суботи – робочі, неділя – у телефонному режимі. До Києва Олександр Вікторович приїжджав щотижня: 500 км на автомобілі в один бік, 500 – назад. Ні літаком, ні поїздом він не користувався. Причини планових візитів до столиці були різні: колегії і наради в космічному агентстві та міністерствах; засідання комісій у РНБО та Кабінеті міністрів, слухання в комітетах Верховної Ради; координаційні ради, засідання відділення механіки та загальні збори в Національній академії наук, засідання Комітету з держпремій у галузі науки і техніки… А були ще й непланові термінові приїзди.
Виїжджав із Дніпра, як правило, о 4-5 ранку, щоб до 10-11 години бути в Києві. Дорогою Олександр Вікторович ставив завдання з підготування потрібних документів, довідок, листів, які до його прибуття в Представництво вже лежали на столі. Окрім основного заходу, у нього було ще 5-7 робочих зустрічей. За день-два – повернення до Дніпра, додому він приїжджав пізно вночі.
Особлива процедура – в організації закордонних відряджень. Перед вильотом за кордон Генеральний повинен підготувати та затвердити в ДКАУ технічне завдання на переговори з партнерами. Якщо ТЗ схвалено (що було не завжди) і зустріч відбулася, то після повернення необхідно подати до агентства детальний звіт про результати відрядження. (Такий держконтроль не сподобається жодному бізнесменові.) Навіть у планову відпустку директор держпідприємства йде з письмового дозволу органу управління. Можуть відпустити, а можуть затримати…».
Завдання в Києві виконано. О.В. Дегтярев та Є.В. Курячий перед від’їздом до Дніпра. Проводжає М.О. Мітрахов
Світла пам’ять!
Більше спогадів про Олександра Вікторовича Дегтярева – у книзі «ДЕГТЯРЕВ. НА ОРБІТАХ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА», яка вийшла в 2024 році у видавництві «Спейс-Інформ»:
Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!