Голова ДКА Володимир Тафтай: Україна обов’язково претендуватиме на ресурси Місяця

Актуальні статті та інтерв'ю

Голова Державного космічного агентства Володимир Тафтай в інтерв’ю РБК-Україна розповів, для чого Україна будує свою космічну ракету і коли почне освоєння Місяця.

За часів Радянського Союзу українські космічні підприємства виробляли по 100 ракет на рік, але зараз ці процеси фактично зупинені. Ще в 1990-х і на старті 2000-х ця галузь продовжувала більш-менш активно функціонувати, але після 2014 року і початку війни з Росією занепала. Складне економічне становище і розрив кооперацій з РФ позначилися на ній особливо важко.

Не додала оптимізму і низка провалів. Так, один за іншим завершувалися невдачами і колосальними виплатами кредиторам міжнародні проекти ” Морський старт “(Україна, Росія, США, Норвегія),” Циклон-4 “(Бразилія і Україна) і” Либідь ” (Україна, Канада, Росія).

Нова спроба підкорити далекі куточки Всесвіту почалася в 2020 році. Влада оголосила про плани щодо запуску першого українського супутника і будівництва першої української ракети. Ці ідеї викладені в космічній програмі на 2021-2025 роки, яку наприкінці вересня затвердив Кабінет Міністрів. Загальний бюджет цього задуму – майже 40 млрд гривень.

Чому українська влада почала активно задивлятися на космос і чи зможе вона реалізувати свої плани – в інтерв’ю РБК-Україна розповів головний розробник програми і керівник Держкосмосу Володимир Тафтай.

– Кабмін 29 вересня нарешті затвердив законопроект про космічну програму України на 2021-25 роки. Процес узгодження документа тривав майже півроку. З чим пов’язана була така затримка?

– Так, це тривало довше, ніж я очікував. Ми зі свого боку виконали дуже велику роботу. Березень і квітень пішли на те, щоб переписати майже повністю цю програму. Ми змінили підхід до неї.

Що таке взагалі космічна програма? Це основний документ, за яким ведеться космічна діяльність в Україні, це документ, на підставі якого виділяються гроші, який визначає пріоритети держави в цій сфері.

З іншого боку, це закон. Який необхідно написати, пройти узгодження в Кабміні, потім винести до Верховної Ради, яка також може зажадати час на затвердження. Тобто це досить великий відрізок часу, плюс треба враховувати ще й бюджетний процес – отримання грошей на цю програму.

Іншими словами, від моменту початку роботи за програмою до моменту її фінансування може пройти рік. А це означає, що якщо я запишу в космічній програмі якесь чітке рішення з чітким виконавцем, то на момент, коли його будуть реалізовувати, воно буде вже застаріле.

– І як вирішити цю проблему?

– Одне з принципових питань, яке я вніс до цієї програми, я прибрав з неї виконавців. Тобто там є тільки вимоги з боку держави, наприклад, супутникова система і легка ракета-носій. Це ті завдання, які необхідно виконати в інтересах держави, і той, хто зможе запропонувати їх вирішення, буде їх реалізовувати.

У нас є державні підприємства, вже з’явився приватний сектор. Може, вони щось запропонують? Може, якийсь університет буде створювати супутники, а, може, КБ “Південне”? Важливо тільки, щоб це був національний продукт.

– Але в цьому ж є і певна небезпека, що виробники не впораються. Наприклад, ви впевнені, що український приватний сектор зможе створити ракету-носій, як це передбачено космічною програмою?

– Що стосується ракетоносія, то абсолютно чітко зрозуміло, що це неможливо реалізувати на сьогоднішній день в рамках приватного бізнесу. Оскільки створення такого проекту включає наявність інфраструктури, виробничих потужностей, випробувальних майданчиків. Ми прекрасно розуміємо, що це вузький сектор і де-факто, крім “Південмашу”, навряд чи хто може це зробити.

З іншого боку, проекти зі створення супутників – це питання, яке може обговорюватися (з приватним сектором, – ред.). У нас вже є Київський політехнічний інститут, який створює свої супутники, у нас є КБ “Південне”.

Тобто існує як мінімум два потенційних учасника такого тендеру і чому б їм не позмагатися в поданні найкращого проекту за термінами, за часом, за якістю. Наше завдання буде вибрати те, що буде найкраще відповідати завданням і вимогам країни.

Нова спроба підкорити далекі куточки Всесвіту почалася в 2020 році. Влада оголосила про плани щодо запуску першого українського супутника і будівництва першої української ракети. Ці ідеї викладені в космічній програмі на 2021-2025 роки, яку наприкінці вересня затвердив Кабінет Міністрів. Загальний бюджет цього задуму – майже 40 млрд гривень.

Чому українська влада почала активно задивлятися на космос і чи зможе вона реалізувати свої плани – в інтерв’ю РБК-Україна розповів головний розробник програми і керівник Держкосмосу Володимир Тафтай.

– Кабмін 29 вересня нарешті затвердив законопроект про космічну програму України на 2021-25 роки. Процес узгодження документа тривав майже півроку. З чим пов’язана була така затримка?

– Так, це тривало довше, ніж я очікував. Ми зі свого боку виконали дуже велику роботу. Березень і квітень пішли на те, щоб переписати майже повністю цю програму. Ми змінили підхід до неї.

Що таке взагалі космічна програма? Це основний документ, за яким ведеться космічна діяльність в Україні, це документ, на підставі якого виділяються гроші, який визначає пріоритети держави в цій сфері.

З іншого боку, це закон. Який необхідно написати, пройти узгодження в Кабміні, потім винести до Верховної Ради, яка також може зажадати час на затвердження. Тобто це досить великий відрізок часу, плюс треба враховувати ще й бюджетний процес – отримання грошей на цю програму.

Іншими словами, від моменту початку роботи за програмою до моменту її фінансування може пройти рік. А це означає, що якщо я запишу в космічній програмі якесь чітке рішення з чітким виконавцем, то на момент, коли його будуть реалізовувати, воно буде вже застаріле.

– І як вирішити цю проблему?

– Одне з принципових питань, яке я вніс до цієї програми, я прибрав з неї виконавців. Тобто там є тільки вимоги з боку держави, наприклад, супутникова система і легка ракета-носій. Це ті завдання, які необхідно виконати в інтересах держави, і той, хто зможе запропонувати їх вирішення, буде їх реалізовувати.

У нас є державні підприємства, вже з’явився приватний сектор. Може, вони щось запропонують? Може, якийсь університет буде створювати супутники, а, може, КБ “Південне”? Важливо тільки, щоб це був національний продукт.

– Але в цьому ж є і певна небезпека, що виробники не впораються. Наприклад, ви впевнені, що український приватний сектор зможе створити ракету-носій, як це передбачено космічною програмою?

– Що стосується ракетоносія, то абсолютно чітко зрозуміло, що це неможливо реалізувати на сьогоднішній день в рамках приватного бізнесу. Оскільки створення такого проекту включає наявність інфраструктури, виробничих потужностей, випробувальних майданчиків. Ми прекрасно розуміємо, що це вузький сектор і де-факто, крім “Південмашу”, навряд чи хто може це зробити.

З іншого боку, проекти зі створення супутників – це питання, яке може обговорюватися (з приватним сектором, – ред.). У нас вже є Київський політехнічний інститут, який створює свої супутники, у нас є КБ “Південне”.

Тобто існує як мінімум два потенційних учасника такого тендеру і чому б їм не позмагатися в поданні найкращого проекту за термінами, за часом, за якістю. Наше завдання буде вибрати те, що буде найкраще відповідати завданням і вимогам країни.

Голова Держкосмосу Володимир Тафтай: Україна обов'язково претендуватиме на ресурси Місяця

– Рік тому я брав інтерв’ю у віце-прем’єра Олега Уруського і він повідомив, що президент поставив завдання створити космічну ракету до кінця терміну своєї каденції, тобто фактично до 2024 року. Ваша думка, це реалістичне завдання або більше плани на далеке майбутнє?

– Президент України Володимир Зеленський надає великого значення розвитку космічної галузі в нашій країні. Спільно з Мінстратегпромом ми активно працюємо над втіленням в життя тих завдань, які поставив Глава нашої держави, в тому числі і над створенням космічної ракети. І у всьому цьому ми керуємося однією метою-зробити далекий для всіх космос близьким і зрозумілим кожному.

Для цього ми вибираємо прагматичні підходи. Всі цілі, прописані в космічній програмі, зокрема і створення космічної ракети, вони не просто реалістичні, а такі, які обов’язково повинні бути виконані в рамках цієї програми. По закінченню 5 років ми повинні отримати ці проекти готовими і працюючими. Я свідомо прибрав з космічної програми завдання, які не будуть реалізовані у вигляді продукту по її закінченню.

– Наприклад, які? Цікаво, що, на вашу думку, Україна ні за яких умов не змогла б зробити? Можливо, наземний космодром?

– Ви знаєте, що географічно Україна не може проводити запуски зі своєї траєкторії, тому що немає траєкторії, по якій зможе летіти ракета. Її ступені можуть впасти на Туреччину або куди-небудь на Кавказ. Тому запуск ми можемо робити тільки з морської платформи в Атлантичному океані.

Такий морський космодром буде виключно для нашої легкої ракети, яку Україні буде під силу зробити і обслуговувати. Адже важливо не тільки зробити, але і важливо, щоб це було економічно ефективно у використанні в подальшому.

Наприклад, з цього ракетоносія, який ми закладаємо, очікуємо, що здатність його виведення на орбіту буде близько 700 кг. Це саме та ракета, яка буде цікава нам для запуску наших супутників, плюс паралельно ми створюємо експортний потенціал, адже, безумовно, ми будемо і на комерційній основі запускати супутники інших країн.

– Можете розповісти конкретніше, що це за ракета, чи розпочато її виробництво, коли вона зможе вже полетіти?

– Це ракета легкого класу, яка буде створена в рамках цієї космічної програми і для цього, безумовно, необхідне фінансування.

– Наскільки я пам’ятаю, обсяг фінансування на неї за проектом космічної програми близько 1,3 млрд гривень.

– Ні, 4,8 млрд гривень. А 1,3 млрд – це було на проект “Циклон-4М” і це було часткове фінансування. У фінальному вигляді програми я його взагалі виключив, тому що в цьому космічному проекті ми як країна не беремо участь, там беруть участь наші підприємства на комерційній основі.

Це проект Канади, але з нашою ракетою. Так, це дуже важливий для нас проект, але в той же час ми не є співзасновниками або учасниками цієї компанії. Інвестувати, я вважаю, ми повинні тільки в ті проекти, які є нашою власністю.

– Запуск “циклону-4М” планується з канадського космодрому вже наступного року?

– Я не готовий відповісти щодо термінів запуску. Я знаю, що в цьому році планується закладка першого каменю, а перший запуск, я думаю, буде десь в 2024 році.

– Повернемося до нашої космічної програми. Залишився останній крок до її запуску – Верховна рада. Ви впевнені, що депутати підтримають її?

– Чому я з високою часткою впевненості говорю про те, що вона буде реалізована, тому що у нас є підтримка нашого уряду і нашого президента. Така галузь як космос не існує виключно на комерційній основі.

Можна розповідати про які завгодно приватні і комерційні проекти, але всі вони в тій чи іншій мірі підтримуються Урядом тих чи інших країн. У нас ситуація аналогічна. Створення таких проектів вимагає участі держави.

З одного боку, це високоефективні проекти, оскільки у них велика додаткова вартість. За статистикою один інвестований в космос долар повертає 6-7 доларів. Але ці проекти не рахуються в мікроекономічному масштабі, вони рахуються тільки в макроекономіці. Наприклад, створення ракетоносія – це сотні підприємств, що беруть участь в процесі, це мільйони, а іноді і мільярди сплачених податків.

Наприклад, на сьогоднішній момент наші космічні підприємства не отримують держфінансування, оскільки немає космічної програми, проте близько 1 млрд гривень податків вони сплатили. Іншими словами, для країни – це вигідний бізнес. Якщо ми ще й можемо вкласти туди грошей і збільшити цей ефект, то це буде дуже здорово.

Голова Держкосмосу Володимир Тафтай: Україна обов'язково претендуватиме на ресурси Місяця

– Президент Зеленський – головний ініціатор вливання грошей в українську космічну галузь? Він “штовхає” цей проект?

– Ми змогли донести президенту важливість цього питання. І тепер президент підтримує це і розуміє значимість космічної галузі. По суті справи, напевно, вперше за останні 20 років ми маємо підтримку на вищому рівні космічної галузі. Тому я так впевнений, що у нас буде і космічна програма, і фінансування всіх проектів, які в неї закладені.

– Ви ж спілкувалися особисто з Зеленським з цих питань? Він викладав якісь свої побажання, крім вже озвучених планів по ракеті і супутникам? Можете привідкрити завісу, що йому як людині цікаво в цій сфері, наприклад, освоєння Місяця, Марсіанська програма?

– Потрібно визнати, що Зеленський задає дуже правильні і практичні питання. Він сконцентрований на створенні кластера національних виробників у космічній сфері. І це дуже важливо, оскільки є, власне кажучи, базою для реалізації космічних проектів. Наприклад, повертаючись до ракети легкого класу. Чим вона ще примітна? Тим, що ця ракета виключно українська. Всі її компоненти будуть вироблені в Україні…

– І двигуни?

– …і двигуни, зокрема.

– Ракетні двигуни РД, які в основному виробляє Росія, – це ж головна “загвоздка” для створення наших ракет.

– Так, це і “загвоздка”, і “ахіллесова п’ята”. Це була суттєва проблема в реалізації наших проектів. Російські ракетні двигуни стояли на американських ракетах і, наприклад, на наших ракетах “Зеніт”, які ми запускали з “Морського старту”. Зараз ми відходимо повністю від залежності від РФ і, відповідно, це дає можливість говорити нам, що це на 100% проект, що можна реалізувати.

– Це в планах тільки чи вже є конкретне розуміння, що ми створюємо свій ракетний двигун не гірший, ніж російський?

– Оскільки ракета, яку ми створюємо, буде менше, то і двигун до неї буде менше. Безумовно, необхідні опрацювання вже проведені, і ми розуміємо, що це реалізуєма річ.

– Який передбачений загальний розмір витрат на реалізацію космічної програми?

– Треба розуміти, що є дві суми: 15 млрд гривень – це витрати з держбюджету і 25 млрд – з боку приватних інвесторів та інших учасників цього процесу. Тобто бюджетне фінансування це виключно 15 млрд гривень і насправді це дуже невелика сума. Виходить, що вся космічна програма наша на 5 років становить близько 600 млн доларів, а для порівняння бюджет NASA – 20 млрд доларів на 1 рік.

За рахунок чого виходить така ситуація? За рахунок того, що у нас вже є “Південмаш”, КБ “Південне” і ряд інших підприємств, таких як “Хартрон”, які вже мають виробничу базу. Тобто нам не потрібно заново створювати виробництво, випробувальні стенди і т.д. Це саме те, що дозволяє нам за дуже невеликі гроші реалізовувати дуже серйозні проекти.

– З 2014 року наші космічні підприємства не співпрацюють з Росією ні в якому вигляді?

– Події 2014 року дуже сильно вплинули на цю сферу і на даний момент фактично спільна робота зведена до мінімуму.

– Буквально два або три роки тому було повідомлення в ЗМІ, що російська компанія S7, яка викупила проект “Морський старт”, нібито домовилася з “Південмашем” про постачання ракет “Зеніт”. Чи дійсно була така домовленість?

– На даний момент такої роботи не ведеться. Всі роботи по “Морському старту ” зупинені, і платформа для запуску ракет і корабель переміщені кудись на Далекий Схід. Сам проект, наскільки я знаю, не планується реалізовувати.

– Україна в цьому космічному проекті ще винна якимось інвесторам гроші?

– Є певні взаємини України, але не з компанією S7, а з “Боїнгом”, в аспекті реалізації цього проекту. Це питання зараз в процесі врегулювання.

– Хочу запитати про ще один масштабний космічний проект, до якого ви, до речі, мали відношення. Мова про спільний проект з Бразилією” Циклон-4″, який мав на меті запуск української ракети з бразильського космодрому. Цей проект завершився провалом. Нещодавно Верховна рада навіть створила тимчасову слідчу комісію для розслідування причин цієї невдачі. Можете ви зараз сказати свою думку, чому проект не відбувся і хто в цьому винен?

– Є формальна причина припинення проекту – це вихід Бразилії з нього. Але насправді причин, звичайно, багато. Було багато внутрішніх причин для прийняття такого рішення. Хоча, на мій погляд, це було не економічно обґрунтоване рішення. Тим не менш, це політичне рішення було прийнято, і Бразилія завершила участь у проекті.

– Проблем з боку України ви не вбачаєте? Ми були готові продовжувати цей проект?

– Ми були абсолютно готові. Більш того, на момент виходу Бразилії з цього проекту близько 80-90% обладнання вже було виготовлено. Україна була повністю готова продовжувати проект.

– Є багато конспірологічних версій і чуток про те, хто вплинув на Бразилію, щоб вона вийшла з проекту. Називають Росію і США.

– Так, конспірології тут багато, але результат є результат. Тому ми відійдемо від чуток і конспірології і можемо констатувати тільки доконаний факт.

Голова Держкосмосу Володимир Тафтай: Україна обов'язково претендуватиме на ресурси Місяця

– Перейдемо до другого гучного космічного провалу України. Яка на даний момент ситуація з нашим супутником “Либідь”? Чи є якісь можливості повернути його з Росії або нехай вже і лежить там на складі, припадає пилом?

– Там досить складна ситуація. Гроші Канаді ми вже всі виплатили, але ситуація все ще складна. Ми зараз дуже активно працюємо над пошуком правильного рішення щодо виходу з цієї кризової ситуації.

Найближчим часом ми плануємо винести розроблений план дій на Кабмін. Поки що ми цю роботу ведемо в закритому форматі, оскільки там є певні, скажімо так, дуже чутливі моменти. Після затвердження урядом ця програма дій, швидше за все, стане публічною.

– Чи можна дізнатися хоч якісь загальні її аспекти? Які наші головні цілі: отримати супутник, отримати гроші або ще щось?

– Наше завдання трошки інше. У нас спочатку було завдання отримати власний ресурс і це те завдання, над вирішенням якого ми працюємо.

– Перейдемо до сучасних проектів. Підготовка до запуску супутника “Січ-2-30” йде за планом, зривів не передбачається?

– Підготовка йде за планом, проведена велика частина наземного відпрацювання. За планом запуск повинен бути в грудні, і я думаю, що він саме в цьому місяці і відбудеться.

– Наскільки я розумію, найскладніший технічний аспект – це зробити адаптацію нашого супутника з американською ракетою?

– Адаптація – це дійсно непростий момент і над ним зараз ведеться робота. Принаймні, всі заплановані випробування були зроблені, і вони пройшли без зауважень. Тобто на даний момент у нас є повна впевненість, що все повинно бути вчасно і відповідно до термінів.

– Як ви ставитеся до заяв, що дана модель супутника вже є застарілою, що у нього низька роздільна здатність (7,8 метрів на місцевості, – ред.) і швидкість передачі інформації? Ви не згодні з тим, що це просто піар-акція для країни, а не реальна потреба в такої якості супутнику?

– Для того, щоб відповісти на це питання, давайте повернемося на пару тижнів назад. Тоді ми запустили систему раннього виявлення пожеж. Чому ця система так важлива? Тому що вона дозволяє протягом декількох годин визначити джерело загоряння і дати відповідну інформацію рятувальникам і місцевій владі.

Згадайте 2020-й рік, коли весь Київ був у диму. Чому так сталося? Бо коли виникли загоряння, то їх вчасно не усунули. Своєчасне виявлення таких пожеж є дуже важливим. При цьому ми зараз використовуємо супутникові дані в цій системі розширенням до 1 тисяч метрів.

Тобто, якщо слідувати логіці, що розширення 7 метрів – це погано, то 1 тисяча метрів – це тоді взагалі незрозуміло, навіщо супутник запускали. Тому дуже важливо розуміти, що крім роздільної здатності є ще інші характеристики. Наприклад, є така характеристика як захват, тобто розмір кадру.

Ми маємо можливість зробити супутник роздільною здатністю 0,5 метра, але його захват кадру буде розміром 10 кілометрів. А тепер уявіть, щоб вам треба зняти широку смугу уздовж кордону і вам треба захват кадру близько 50 км. Вам треба буде 5 разів пройтися супутником, щоб зняти таку смугу. Або один раз “Січ-2-30”. Наприклад, ті супутникові дані з роздільною здатністю 1 тис. метрів мають захват кадру 300-500 км, і для відстеження пожеж це якраз те, що потрібно. Тобто кожен супутник розрахований на певні цілі.

Ми в рамках космічної програми збираємося в цілому запустити 7 супутників: “Січ-2-30” і ще 6 супутників дистанційного зондування. В рамках цієї системи будуть супутники різної роздільної здатності і це дасть можливість виконувати весь спектр завдань, які нам необхідні.

– Виходить, на даному моменті такий супутник з такою роздільною здатністю підходить для вирішення завдання виявлення пожеж. Завдання з супутника розрізняти, наприклад, різні види артилерійських установок противника на Донбасі, поки не стоїть?

– Дуже важливо розуміти, як працює ця система. Нам потрібен один знімок роздільною здатністю в 50 см для того, щоб визначити вид артилерійської установки, а потім нам достатньо вже супутника “Січ” для того, щоб відстежувати, куди вона переміщається. Так само і з кораблями. Потрібен один детальний супутниковий знімок, щоб зрозуміти, яке це судно, але подальше його переміщення по Чорному морю буде абсолютно зрозумілим за даними супутника “Січ”. А його захват кадру дозволить і виявити цей корабель.

– Є ще така думка, яку озвучив глава космічної компанії Firefly Максим Поляков, що немає особливого сенсу для України запускати власні супутники, а можна і далі закуповувати необхідні знімки у країн-партнерів.

– Все правильно, але це залежить від того, яке завдання стоїть. Якщо у Максима Полякова є компанія, яка займається комерційною обробкою і наданням супутникових знімків, то його, ймовірно, влаштовує така ситуація. Але це не може влаштовувати такого замовника як країна Україна, у якої крім комерційних, існують ще й завдання оборони і безпеки.

Скажімо так, в особливі періоди ми можемо не отримати своєчасно ті дані, які нам будуть критично важливі з точки зору оперативної обстановки і збереження людських життів. І ось ця оперативність може бути досягнута виключно при наявності своїх власних супутників.

Додам, що супутник “Січ-2-30” буде частиною програми “Копернікус”, яка має на меті обмін супутниковими даними – ми надаємо Європейському союзу свої супутникові дані, а натомість отримуємо абсолютно безкоштовно знімки з європейських супутників.

Голова Держкосмосу Володимир Тафтай: Україна обов'язково претендуватиме на ресурси Місяця

– Є ще одна міжнародна програма, до якої Україна приєдналася. Це місячна програма “Артеміда”. Якою ви бачите роль України в цьому проекті? Це поставки обладнання, спорудження місячних модулів, місяцеходів, можливо, відправка нашого космонавта на Місяць?

– Я думаю, що і космонавт наш коли-небудь туди полетить, але поки що основна роль – це створення високотехнологічних елементів для місячного поселення. Наприклад, у КБ” Південне ” є дуже цікава розробка щодо гідролізу і електролізу води на Місяці і щодо акумуляторів енергії. Є багато напрацювань, які можуть бути затребувані при створенні таких великих проектів як місячне поселення.

Україна, яка володіє високими технологіями, може і повинна бути частиною таких програм. У 2020 році ми приєдналися до програми “Артеміда” і це дуже важливий момент. Ми проговорили участь України в місячних програмах, в тому числі, і в ході недавнього візиту в США з керівниками NASA і ЄС. Напрямками освоєння Місяця і Марса зараз приділяється дуже велика увага і планується досить істотне фінансування.

– Як наша участь буде реалізована на практиці? Тобто, ми дамо якісь технології американцям або готову продукцію?

– Моя стратегія, в першу чергу, це – створення продукту, а не передача технологій. На мій погляд, це найбільш економічно ефективно для українського виробника. Власне кажучи, в такому форматі ми зараз і бачимо свою участь.

– Раз ми вже допомагаємо в освоєнні Місяця, то чи може Україна претендувати на місячні ресурси?

– Я думаю, що обов’язково будемо претендувати.

– Росія, до речі, не приєдналася до програми “Артеміда” і вже почали звучати різні заяви про незаконність розподілу місячних ресурсів.

– На мій погляд, космічна діяльність підходить до моменту, коли необхідно глобальне правове регулювання в цій сфері. Ми спільно з Дніпропетровським державним університетом зараз відкрили як пілотний проект курс космічного права. Так само як рух по автомобільних дорогах неможливий без Правил дорожнього руху, так і для інтенсифікації космічних польотів і освоєння космосу необхідне вироблення правил і норм.

– Чи можете ви привідкрити таємницю, які ще домовленості досягнуті з NASA?

– Дуже важливо те, що президент під час візиту в США зустрівся з керівником NASA. По-перше, це реально історична зустріч. По-друге, вона дозволила показати акцент нашого уряду на космічній діяльності, на важливості для нас цього сектора. Відповідно, це допомогло запевнити США в надійності України як партнера в реалізації проектів в космосі.

В рамках цієї зустрічі обговорювалися і діючі проекти, такі як” Антарес”, так і перспективні проекти освоєння Місяця і освоєння космосу. Такі зустрічі дозволять нам набагато швидше просунутися в реалізації наших домовленостей з NASA.

В рамках візиту був підписаний також меморандум з Космічними військами США щодо обміну інформацією і щодо супутникової навігації. Це також дозволить нам більш ефективно використовувати наші космічні ресурси, отримувати дані з американських супутників для реалізації наших завдань, в тому числі, з відстеження пожеж, техногенних катастроф, надзвичайних ситуацій, використання водних ресурсів. Це важливий крок кооперації.

Планується також укладення низки інших угод щодо захисту технологій у космічній сфері. Крім того, був важливий елемент нашої поїздки в США – участь в 36-му космічному симпозіумі в Колорадо-Спрінгс. Це було важливо з точки зору просування нашої продукції, реалізації таких проектів як” Вега “і”Антарес”.

– Але, грубо кажучи, ці два проекти “Антарес” і “Вега” – єдині, які ще тримають на плаву українські космічні підприємства і, напевно, в найближчі пару років такими і залишаться?

– З 2014 кількість космічних проектів в Україні істотно зменшилася, так як багато хто з них був зав’язаний на РФ. Це, безумовно, негативно відбилося на ситуації в нашій космічній сфері. Зараз з цього року ми дуже активно працюємо по заміщенню відповідних проектів і, я думаю, що через рік ситуація у нас буде зовсім інша.

Вже цього року планується старт реалізації проекту” Циклон-4М ” в Канаді, після затвердження космічної програми ми почнемо створення легкого ракетоносія. Я впевнений, що в найближчі 2-3 роки статус-кво буде відновлений.

– Хотів уточнити, звідки стартуватиме наша космічна ракета?

– У рамках реалізації цього проекту буде прорахована оптимальна точка для морського запуску. Швидше за все, це буде Атлантичний океан, але також розглядалися точки старту з Індійського океану.

– Платформу для морського запуску хто виготовить?

– Планується, що платформу виготовлять у Херсоні.

– Ви побіжно згадали, що коли-небудь наш космонавт знову полетить в космос. Можливо, є вже хоча б попередні плани, коли це може бути?

– Ми зараз активно працюємо над цим. Не хочу називати якісь терміни, але підкреслюю, робота над цим ведеться.

– Останнє питання. Чи вірите ви у позаземні цивілізації, вірите, що в космосі ми не одні? Або ви прагматик в цьому в питанні?

– Я прагматик і, враховуючи, що Всесвіт нескінченний, відтак і диверсифікація життя теж може бути нескінченна. Тому я абсолютно нормально ставлюся до ідеї існування позаземних цивілізацій. Чому б і ні?

АВТОР: ОЛЕГ ЧЕРНИШ

Фото: Віталій Носач, РБК-Україна