Авіабудівна галузь України: передумови до відродження

Діяльність авіабудівної промисловості — це імідж країни, технологічний суверенітет у військовому і транспортних сегментах, наповнення бюджету та робочі місця. Промисловість, яка застосовує високі технології мають всього шість країн світу. Виробництво великих пасажирських літаків взагалі освоїли декілька держав.

Україна, за рівнем розвитку літакобудування, належить до найбільш розвинених держав. Саме наша авіабудівна галузь має повний цикл створення авіаційної техніки, та посідає провідне місце на світовому ринку в секторі транспортної та регіональної пасажирської авіації. Станом на сьогодні Україна має створені за роки незалежності 7 нових типів літаків (Ан-140, Ан-148, Ан-158, Ан-178, Ан-74ТК-300, Ан-38-100, Ан-ЗТ), ряд авіаційних двигунів (Д-436 різних модифікацій, АИ-450, АИ-222 та інші), модернізовано 12 типів літаків. Побудовано 195 серійних, нових і модернізованих літаків.

Водночас, потенціал авіаційної промисловості дозволяє збільшувати обсяги виробництва авіаційних двигунів, регіональних пасажирських і транспортних літаків, бортового радіоелектронного обладнання, вертольотів та літальних апаратів малої авіації. Проте ще за декілька років до початку війни на сході у 2014 році заводи із серійним випуском продукції потребували оновлення 80 відсотків виробничих потужностей. Гостро відчувалась нестача фінансових ресурсів. Існувала роз’єднаність розробників, виробників та баз технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки. Існувала залежність від імпорту сировини і комплектувальних виробів на понад 70 відсотків. Виробнича кооперація з Російською Федерацією (РФ) знижувалась. Оновлення кадрових ресурсів відбувалось дуже повільно. Повне припинення взаємодії з РФ у 2014 році та зосередження української авіаційної промисловості на співпраці з західними компаніями також не сприяли покращенню справ у галузі. Не належна підтримка експорту, відсутність ефективної системи стимулювання попиту, достатньої кількості замовлень на продукцію авіаційних підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках почала призводити до спаду темпів виробництва та відтоку спеціалістів. Світова практика свідчить, що близько 15 відсотків обсягу коштів, отриманих від реалізованої авіаційної техніки, спрямовується на розвиток виробництва і створення нових зразків техніки. В Україні цей показник за останні десять років був менш як 3 відсотки.

Але можливості української стратегічної промисловості значно більші. Саме тому експертне середовище та виробники наголошували на необхідності появи в Україні державного регулятора. Адже неодноразово, впродовж останніх років, наголошували керівники галузевих підприємств, що підприємства галузі, зокрема, її локомотив ДП «Антонов», перебувають в стагнуючому стані. Для порівняльного прикладу Airbus, Boeing та інші закордонні корпорації, при належній підтримці своїх державних інституцій, невпинно вдосконалюють систему постійного зростання додаткової вартості на власну продукцію.

Авіабудування України потребувало дієвої підтримки держави в частині вирішення проблем, складність і масштаби яких такі, що не можуть бути вирішені виключно за рахунок збільшення фінансових ресурсів. Потрібні фахові організаційні структури з точними управлінськими функціями. Отже поява Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром) України позитивно сприйнялося авіабудівнивками, які розглядають його як головний запобіжник у остаточній руйнації галузі та інструмент для її розбудови. Поки ці сподівання залишаються, з огляду на ті дії, які були зроблені Міністерством з моменту створення.

Так, у лютому 2021 року Мінстратегпром розробило і оприлюднило для проведення консультацій з громадськістю проект «Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021 -2030 роки». Адже авіабудування — специфічна галузь, що потребує точного виявлення конкретних напрямів подальшого розвитку в науково-технічній сфері. Віце-прем’єр-міністр Олег Уруський запевнив, що МСП «забезпечуватиме сталий розвиток стратегічних галузей, створить нові робочі місця, збільшить доходи держбюджету та сприятиме регіональному розвитку».

З часу створення Мінстратегпром розроблено концепцію корпоратизації підприємств і створення холдингових компаній. Так, в Україні має з’явитися державна холдингова компанія «Аерокосмічні системи України», до неї, зокрема увійде корпоратизована ХК «Антонов». Крім того, в кінці 2020 року укладено контракт між ДП «Антонов» та Міноборони України на будівництво трьох нових військово-транспортних літаки Ан-178 для Збройних сил України . Ведеться діяльність із відновлення виробничої спроможності Харківського державного авіаційного виробничого підприємства. На часі виконання заходів із прийняття Стратегії відродження вітчизняного авіабудування на період до 2030 року, яка визначатиме політику держава стосовно підприємств авіаційної промисловості та механізми її підтримки.

На думку Дмитра Ківи діючого академіка НАН України, генерального конструктора із створення та модернізації авіаційної техніки України — «Шанси у держави розвинути літакобудування є. Але треба дивитися не тільки на виробництво літаків, а й обов’язково на нові перспективні програми. Треба вести розробку нових, сучасних літаків. Це надзвичайно важливо. Також треба дивися, як, з ким, і де співпрацювати. Дивитися, де можна заробити гроші».

Збільшення доходів за умов наявності кадрів, правильних управлінських рішень та єдиного регулятора лише сприятимуть розвитку авіабудівної галузі України. Колективи авіабудівельників, загальна чисельність яких складає 60 тисяч осіб довели, що в країні є можливості для реалізації амбітних стратегічних планів. За умови, що Мінстратегпром і надалі діятиме в руслі успішної реалізації оголошених планів, є перспектива у кардинальній зміні ситуації та переходу від стагнації до реального розвитку.

Ігор Німий

Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!