Президентом Національної академії наук України став академік Анатолій Загородній

Як повідомляється на сайті Національної академії наук України, 7 жовтня 2020 року відбулася виборча сесія Загальних зборів НАН України з обрання Президента Національної академії наук України.

Через необхідність дотримання протиепідемічних заходів виборча сесія Загальних зборів НАН України відбулася у розосередженому порядку з утворенням виборчих дільниць  та у режимі відеоконференції.

Головував на засіданні в.о. президента НАН України академік Володимир Горбулін.

Відповідно до Статуту НАН України у виборчій сесії взяли участь академіки та члени-кореспонденти НАН України, а також делеговані представники наукових колективів установ НАН України у кількості, що дорівнює половині облікового складу дійсних членів і членів-кореспондентів, які беруть участь у роботі сесії загальних зборів.

Нагадаємо, на посаду Президента Національної академії наук було висунуто п’ять кандидатур. Серед них – академіки НАН України Владислав Гончарук, Богдан Данилишин, Анатолій Загородній, Сергій Комісаренко, Володимир Семиноженко. Напередодні виборів академік Богдан Данилишин зняв свою кандидатуру з балотування. Тож перед початком голосування у присутності спостерігачів було викреслено прізвище, ім’я та по батькові Данилишина Богдана Михайловича з бюлетенів.

Під час засідання усі кандидати на посаду президента НАН України мали змогу виступити з презентацією своїх виборчих програм. У режимі відеоконференції їхні виступи транслювалися на всіх виборчих дільницях. Далі учасники засідання ставили питання до кандидатів та отримували від них вичерпні відповіді. Після цього відбулося обговорення усіх кандидатів та їхніх виборчих програм представниками з усіх виборчих дільниць.

Далі відбулося голосування.

Загалом було роздано 637 бюлетенів. Вийнято зі скриньок – 634 бюлетені. За підсумками таємного голосування академік Владислав Гончарук набрав 3 голоси (0,5% голосів виборців). За академіка Анатолія Загороднього віддали свої голоси 426 виборців (67,2%). За академіка Сергія Комісаренка проголосували 68 виборців (10,7%). Академік Володимир Семиноженко отримав 130 голосів (20,5%). Проти всіх – 2. Недійсних – 5 бюлетенів.

Таким чином, Президентом Національної академії наук України було обрано академіка Анатолія Глібовича Загороднього.

Кандидатом на посаду президента НАН України академіка Анатолія Загороднього було висунуто інститутами НАН України: математики; фізики; металофізики ім.Г.В.Курдюмова; фізики напівпровідників ім.В.Є.Лашкарьова; теоретичної фізики ім.М.М.Боголюбова; електронної фізики; радіоастрономічним; радіофізики та електроніки ім. О.Я.Усикова; геотехнічної механіки ім. М.С.Полякова; геології і геохімії горючих копалин; ядерних досліджень; електрофізики і радіаційних технологій; прикладної оптики; академіками НАН України В.І.Ляльком, М.І.Павлюком, О.М.Пономаренком, Л.Г.Руденком, В.І.Старостенком, В.М.Шестопаловим; членами-кореспондентами НАН України В.О.Ємельяновим, С.Б.Шехуновою

Біографічна довідка

Народився 29 січня 1951 року у селищі Велика Багачка Полтавської області.

1972 р. – закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Горького (тепер – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

1972 р. – по т. ч. – в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, зокрема:

1980-1988 рр. – учений секретар;

1989-2002 рр.  – заступник директора з наукової роботи;

1996-2016 рр.  – завідувач відділу теорії та моделювання плазмових процесів;

2003 р. – по т. ч. –директор.

1978 р. – захистив дисертацію на тему «Флуктуации и спектры излучения ограниченной плазмы» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична фізика».

1990 р. – захистив дисертацію на тему «Электромагнитные флуктуации в ограниченных плазменно-молекулярных системах» та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика плазми».

1997 р. – обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазми».

1998 р. – отримав наукове звання професора.

2006 р. – обраний академіком НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазмових процесів».

2009-2011 рр. – головний учений секретар НАН України.

2011-2020 рр. – віцепрезидент НАН України.

Його наукові праці присвячені проблемам теоретичної та математичної фізики, теорії плазми, статистичної фізики. Розробив статистичну теорію просторово-обмежених плазмено-молекулярних систем і послідовну кінетичну теорію запорошеної плазми, сформулював строгі мікроскопічні рівняння й ланцюжок рівнянь Боголюбова для такої плазми, розвинув теорію гальмівного випромінювання у плазмено-молекулярних системах.

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

Інтерв’ю Анатолія Загороднього газеті «Світ» № 37-38 (1121-1122) за жовтень 2020 року, яке він дав напередодні обрання. Під час розмови академік розповів що вирізняє саме його виборчу програму, які завдання вважає першочерговими для розвитку Академії і як впровадити зміни та не втрати надбання.

— З вашої точ­ки зору, що спільного у про­гра­мах кан­дидатів на пост пре­зиден­та НАН Ук­раїни і що відрізняє саме вашу про­гра­му? 

— Усі кан­дидати на посаду пре­зиден­та НАН Ук­раїни у своїх про­гра­мах зосередились на фор­мулюванні та пошуку шляхів вирішен­ня най­гостріших і доб­ре всім відомих про­блем, з якими зіткнулась Академія впродовж остан­ньо­го часу. Са­ме це і є спільним для про­грам усіх кан­дидатів.

Усі пре­тен­ден­ти схо­дяться на тому, що потрібно підне­с­ти роль Національ­ної ака­демії наук як вищої науко­вої установи дер­жави, яка відповідає за здійснен­ня фун­дамен­тальних та при­кладних досліджень, авторитет і науки загалом, щоб у дер­жаві і в суспільстві було чітке розуміння ролі Академії. Усіх тур­бує недостатнє фінан­суван­ня науко­вих дослід­жень і низький рівень оплати праці науковців, недотри­ман­ня дер­жавою законодав­чо встанов­лених норм фінан­суван­ня науки, кри­тич­ний стан із попов­нен­ням науко­вих колек­тивів талановитою молод­дю, необхідність удо­с­конален­ня законодав­чої бази, посилен­ня міжна­род­ного співробітництва.

У своїй про­грамі я акцен­тував ува­гу на тому, що досяг­нен­ня поставлених цілей не може відбу­тись саме собою. Потрібно про­демон­струвати зна­чен­ня і роль Академії шляхом досяг­нен­ня науко­вих результатів справді світового рівня.

І ключова роль в цьо­му має належати фун­дамен­тальним дослідженням. Їх необхідно зосередити на сучас­них напрямах роз­вит­ку світової науки. Потрібно відслідко­вувати тренди світової науки та оцінювати мож­ливості започат­куван­ня таких досліджень в ака­демічних інститутах.

Фундамен­тальні дослідження вкрай важ­ливі і можуть ста­ти основою для забез­печен­ня належ­ного рівня при­кладних дослід­жень та роз­робок в таких галузях як атомна енергетика, машинобудуван­ня, охо­рона здо­ров’я, охо­рона довкілля, аграр­ний сек­тор, освіта, гуманітар­на сфе­ра. Без належ­ного супро­воду цих галузей з боку фун­дамен­тальної науки їх роз­виток навряд чи мож­ливий.

Академія повин­на демон­струвати здатність здійснювати дослідження на світовому рівні, особливо з тих напрямів, де ми маємо потужні наукові шко­ли та високий кад­ровий потенціал. Тож великих зусиль слід докла­с­ти до збе­режен­ня й роз­вит­ку науко­вих шкіл. Во­ни є над­бан­ням Академії.

Бе­зумов­но, ми повинні при­діляти ува­гу і при­кладним дослідженням. В Академії є багато науко­вих роз­робок практич­ного зна­чен­ня, про­те вони не зна­ходять сво­го спо­живача. Тож орієнти­ром має ста­ти дер­жав­не замов­лен­ня, уго­ди з крупними науко­во-технічни­ми ком­плексами, замов­лен­ня від наукоємно­го бізне­су.

Далі, що мені здається вкрай важ­ливим, – це кон­цен­т­рація фун­дамен­тальних і при­кладних досліджень в соціогу­манітарній сфері на актуаль­них про­бле­мах роз­вит­ку суспільства, на супро­воді еко­номічно­го й соціаль­ного роз­вит­ку нашої дер­жави. На часі започат­куван­ня Національ­ної про­гра­ми гуманітар­ного роз­вит­ку суспільства, і чільну роль у її реалізації мають відігра­ти учені-соціогу­манітарії Академії.

На­лежить актив­но роз­ширювати інно­ваційну інфрас­т­рук­туру в сис­темі Академії. Для комерціалізації та впровад­жен­ня роз­робок забез­печити роз­виток малих ком­паній, стартапів, тех­нопарків, науко­вих парків при інститутах, надавати їм організаційну підтрим­ку, ініціювати сти­мули для їхньої діяльності, при­наймні на почат­ковому етапі.

Ве­лику надію покла­даю на ініціати­ви Київсько­го ака­деміч­ного універ­ситету, який уже фор­мує інно­ваційний центр, встанов­лює актив­ну комунікацію між наукою й бізне­сом. На оцінюван­ня пер­спектив їх пілот­ного про­єк­ту – науко­вого пар­ку «Академсіті» на базі ака­демічних науко­во-дослідних інститутів, роз­ташованих в Академмістечку, – Фе­деральне міністерство науки і освіти Німеч­чини виділило 300 тис. євро. На­разі перші кро­ки в реалізації цьо­го проєк­ту зроблено.

Київсько­му ака­демічно­му універ­ситету належить також велика роль в інте­г­рації науки і освіти. Ад­же навчання в магістратурі КАУ тісно поєд­нується з науко­вою роботою. Це основа справді дослідниць­кого універ­ситету. Маємо підтримувати кон­так­ти і з інши­ми універ­ситетами, актив­но пра­цювати над залучен­ням універ­ситетсь­кої молоді до ака­демічних лав, створювати нові науко­во-навчальні струк­тури з різни­ми закла­дами вищої освіти.

Ба­гато належить зро­бити для пож­вав­лен­ня міжна­род­ної спів­праці Академії. По-пер­ше, актив­но викорис­товувати мож­ливості євро­пейсь­ких дослід­ницьких інфрас­т­рук­тур. Для того, щоб виконати екс­перимен­тальні дослідження на євро­пейсь­ких установ­ках, необхідно знайти установу-партнера, подати заяв­ку з обґрун­туван­ням щодо про­веден­ням досліджень. Як­що заяв­ка підго­тов­лена якісно і задача цікава, то вона може отримати схвален­ня, і наші дослідни­ки будуть мати доступ до потрібно­го їм екс­перимен­тального облад­нан­ня. Ча­с­то це без­кош­тов­но або за дуже сим­волічну пла­ту. Проте наші інститути не мають мож­ливості оплатити перебуван­ня науковців за кор­доном. Я би про­понував започат­кувати в Академії спеціаль­ну про­гра­му фінан­сової підтрим­ки науко­вих колек­тивів для реалізації таких мож­ливос­тей.

Друге. Нам слід інте­г­руватися до євро­пейсь­ких дослідниць­ких інфрас­т­рук­тур. Ми теж маємо унікальне дослідниць­ке облад­нан­ня та устат­куван­ня, яке ста­не в нагоді будь-якій дослід­ницькій інфрас­т­рук­турі Євро­пи. Та­ких при­кладів багато. Скажімо, радіоте­лес­коп декамет­рових хвиль. Він унікальний і най­кра­щий в світі.

Не­обхідна й фінан­сова під­тримка тих науко­вих колек­тивів, які беруть участь в міжна­род­них кон­кур­сах на отриман­ня науко­вого облад­нан­ня. На­при­клад, гранти за про­єк­тами про­гра­ми НАТО «На­ука заради миру і без­пеки» дають мож­ливість придбати хороше облад­нан­ня, але не перед­бачають оплати праці науковців, які на цьо­му облад­нанні виконуватимуть дослідження. То­му важ­ливо заохо­чувати наших вче­них до участі у міжна­род­них про­гра­мах, які перед­бачають придбан­ня облад­нан­ня за рахунок коштів дослідниць­ких про­єктів.

Наші науковці дуже актив­но беруть участь у різних кон­кур­сах, про­те виг­рати грант доволі непро­сто. Іноді про­єк­ти про­ходять пер­винні відбо­ри, отримують дуже гарні оцінки, але не потрапляють до спи­с­ку тих, хто отримує фінан­суван­ня. Та­ким колек­тивам, які пройш­ли пев­ний етап відбо­ру і отримали високі оцінки, теж потрібно давати фінан­сову підтрим­ку, адже ці про­єк­ти вже, по суті, пройш­ли між­народ­ну екс­пер­тизу. Все це, на мою дум­ку, може значно посилити нашу між­народ­ну спів­пра­цю.

Очевид­но, тре­ба ще багато зро­бити для комунікації з вищими органами дер­жав­ної вла­ди – урядом, пар­ламен­том, офісом Президен­та Ук­раїни. Пи­тань для обговорен­ня зібра­лось багато. Пе­редусім вони сто­суються вдо­с­конален­ня національ­ного законодав­ства у науко­во-технічній сфері. Академія має відігра­вати ключову роль у фор­муванні науко­во-технічної політики дер­жави. На­решті, тісна взаємодія з вищими органами дер­жав­ної вла­ди потрібна і для того, щоб забез­печити виконан­ня чин­ної нор­ми законодав­ства щодо обсягів фінан­суван­ня науки та дотри­ман­ня законодав­чо встанов­лених норм оплати праці, які перед­бачають, що рівень заробіт­ної пла­ти науковців має вдвічі перевищувати рівень серед­ньої зар­пла­ти по про­мис­ловості.

І нам потрібно докорінно змінити ставлен­ня гро­мадсь­кості до Академії. У нас чимало високих науко­вих результатів, але суспільство про них знає дуже мало. Варто більше інформувати людей про наші досяг­нен­ня, дба­ти, щоб діяльність Академії шир­ше висвітлювалася на популяр­них Інтернет-ресур­сах, у дру­кованих засобах масової інформації.

— Так, про­блем справді багато, однак деякі з них є вже зовсім невідклад­ними. Які завдання для себе вва­жаєте най­головнішими і найбільш виз­начальними для збе­режен­ня Академії та надан­ня нового імпуль­су в її роботі? 

— Го­ловне завдання я вба­чаю у зміцненні репутації, підне­сенні пре­сти­жу та посиленні ролі Академії в житті суспільства та дер­жави. Це не ста­неться саме собою, авторитет Академії необхідно зміцнювати своїми результатами. І фун­дамен­тальними, і при­кладними.

Що потрібно зро­бити насам­перед? По-пер­ше, дуже виважено, але все ж таки переглянути струк­туру Академії. Прозоро. З широким обговорен­ням. Ми маємо вио­кре­мити наші най­кращі резер­ви за рахунок пев­них змін в струк­турі й організації внутрішнього жит­тя Академії. Ус­танови, які за результатами дер­жав­ної ате­с­тації отримали 3-й або 4-й рівень, мають бути рес­т­рук­туровані або ліквідовані. Це рекомен­дації Національ­ної ради Ук­раїни з питань роз­вит­ку науки і тех­нологій. Бе­зумов­но, Академія має виконати їх. Проте, наголошую, до цьо­го потрібно підійти вкрай виважено. Ми маємо взяти все най­кра­ще, що є в таких колек­тивах, вио­кре­мити най­кращі підрозділи таких установ і потім інте­г­рувати їх з інши­ми установами, не втрачаючи потенціалу. І наголошую, що все має відбу­ватися про­зоро та з мак­симально широким залучен­ням науко­вої спільноти.

По-дру­ге, важ­ливо забез­печити про­зорий та об’єктивний роз­поділ базового фінан­суван­ня між установами. Я вва­жаю, роз­робити нові принципи роз­поділу коштів мог­ли б відділен­ня НАН Ук­раїни з широким залучен­ням науковців відповідних галузей науки. В межах окремого відділен­ня або секції мож­на роз­робити сис­тему рей­тин­гуван­ня ефектив­ності роботи науко­вих колек­тивів. Вкрай важ­ливо вра­ховувати і здо­бут­ки інститутів у попередні роки. Го­ловне – створити такі умо­ви, щоб той, хто кра­ще пра­цює, отримував більше.

І, звісно, необхідно збільшувати кон­курсну час­тину фінан­суван­ня. Ба­зове фінан­суван­ня має бути обов’яз­ково, на рівні 60-70% загального обсягу, а реш­ту – тре­ба виборювати на кон­курсних засадах, як це, власне, практикується в усь­о­му світі. На­при­клад, саме так було роз­поділено кош­ти бюд­жет­ної про­гра­ми 6541230 «Підтрим­ка пріори­тет­них напрямів науко­вих досліджень» у 2019 році.

На­гальним також є питан­ня про­веден­ня вичерпної інвентаризації та оцінки нерухомості і земельних ділянок, які перебувають у віданні Академії. Очевид­но, що наразі не всі з них викорис­товуються ефектив­но. То­му, як­що буде зро­зуміло, які активи не можуть бути викорис­тані – необхідно порушувати питан­ня про їх при­ватизацію або передачу дер­жаві. Але вкрай важ­ливо робити це лише тоді, коли вітчизняне законодав­ство буде доз­воляти кош­ти, отримані від їх реалізації, залишати в Академії та викорис­товувати їх для її роз­вит­ку.

І, зви­чай­но, для того, щоб стабільно роз­виватись і мати май­бутнє, необхідно кар­динально змінити ставлен­ня до про­бле­ми попов­нен­ня ака­демічних інститутів талановитою молод­дю. І не тільки на дер­жав­ному рівні, але й на рівні самої Академії. Потрібно мак­симально викорис­товувати всі мож­ливості для залучен­ня й підтрим­ки науко­вої молоді. Зо­к­рема, ми маємо не лише про­дов­жити, а й суттєво роз­ширити кон­курсну про­гра­му зі створен­ня молодіжних дослідниць­ких лабораторій і груп. Маємо забез­печити умо­ви для кар’єрно­го зро­с­тан­ня молодих науковців. І, безумов­но, над­зви­чай­но дошкуль­ною і склад­но вирішуваною є про­бле­ма забез­печен­ня молодих уче­них жит­лом. Нині ми намагаємось поновити про­гра­му будівництва службового жит­ла для праців­ників Академії, і в пер­шу чер­гу для молодих науковців.

— Яким чином виконуватимете свою про­гра­му: на кого будете спи­ратися, які сили й ініціати­ву задіюватимете? 

— Звичай­но, будь-яка про­гра­ма будь-якого кан­дидата так і залишиться переліком гасел на папері, як­що вона не буде спи­ратися на широку підтрим­ку науко­вих колек­тивів, на підтрим­ку як досвідче­них уче­них, так і науко­вої молоді. То­му, маю намір мак­симально широко обговорювати всі ці питан­ня з науко­вою спільнотою, обмінюватися дум­ками, ідеями і спи­ратися на кращі з них.

— Як поєдна­ти збе­режен­ня тра­дицій і модернізацію науко­вої діяльності? І чи не будуть дії обраного керівництва пов’язані з так зва­ною «оптимізацією», яка зажила поганої сла­ви в народі? Уже зараз мож­на почути дум­ки про те, що приміщен­ня, дослідні поля тощо можуть піти «з молот­ка»… Як захис­тити те, що над­бано? 

— За­хис­тити Академію мож­на лише переконав­ши сус­пільство і дер­жаву, що Академія – це не «сто­си паперу», як казав один з колишніх очільників уряду. Во­на дійсно про­дукує нові знання, забез­печує належ­ний супровід високотех­нологічних галузей еко­номіки, забез­печує високий рівень освіти і, вза­галі, є вкрай важ­ливою складовою науко­во-технічно­го, еко­номіч­ного і соціаль­но-культур­ного роз­вит­ку дер­жави, а відтак необхідною і суспільству і дер­жаві. Але це потрібно доводити. До­водити, як я вже казав, отриманими результатами, комунікацією з вищими органами дер­жав­ної вла­ди, широкою про­паган­дою діяльності НАН Ук­раїни, науко­вих досяг­нень її вче­них, фор­муван­ням позитив­ного іміджу Академії в гро­мадській думці.

Надзви­чай­ну важ­ливість я вба­чаю у створенні На­уко­во-технічної ради НАН Ук­раїни. Во­на може ста­ти тим май­дан­чиком для комунікації Академії з дер­жавою та наукоємни­ми вироб­ництвами для практич­ного впровад­жен­ня ака­демічних роз­робок.

Та­кож Національ­на ака­демія наук повин­на дуже опе­ратив­но реа­гувати на новопос­талі вик­лики перед дер­жавою і сус­пільством. Це і стихійні лиха, і епідемії, і про­бле­ми ресур­су інже­нер­них кон­струкцій та спо­руд. Як при­клад, міст Па­тона в Києві сьо­годні потре­бує негай­ної рекон­струкції. Академія має відслідко­вувати важ­ливі про­бле­ми і давати рекомен­дації, як їх вирішити.

У цілому, нам багато чого потрібно змінити. Й, без сумніву, такі зміни відбу­дуться, але вони мають бути доб­ре обґрун­тованими, виваженими й, головне, корисни­ми як для Академії, так і для вітчизняної науки.

— Якою ви бачите Академію через 5—10 років?

— Впро­довж усієї своєї історії Національ­на ака­демія наук Ук­раїни посідала над­зви­чай­но важ­ливе місце в житті дер­жави та суспільства, здійснювала науко­вий супровід еко­номічно­го, соціаль­ного й культур­ного роз­вит­ку країни. І я твердо вірю, що Національ­на ака­демія наук Ук­раїни, як і вже багато років, буде головною науко­вою струк­турою нашої дер­жави, яка про­дукує фун­дамен­тальні знання і пра­цює в інте­ресах країни та її гро­мадян. Академія довела свою життєздатність, вона має наукові досяг­нен­ня, якими мож­на пишатися. І за 5 -10 років ці здо­бут­ки нам тре­ба значно при­мно­жити.

Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!