Інтерв’ю газети «День» з головою Державного космічного агентства України Павлом Дегтяренком
12 квітня — День працівників ракетно-космічної галузі України. Напередодні ми поспілкувалися про проблеми та здобутки галузі з головою Державного космічного агентства України Павлом ДЕГТЯРЕНКОМ.
— Нещодавно виповнилося 27 років із дня утворення Державного космічного агентства України. Що змінилося за цей період у галузі?
— Наше Агентство було створено 29 лютого 1992 року. Час, що минув відтоді, переконливо довів: на сьогодні космічна діяльність є однією з небагатьох сфер, де Україна виступає гідним партнером розвинутих країн світу та є дієвим засобом забезпечення загальнодержавних інтересів. Зокрема, підвищення обороноздатності й безпеки країни, високотехнологічного розвитку промисловості.
Адже за цей час реалізовано п’ять Державних космічних програм, які були спрямовані не лише на збереження інтелектуального (конструкторського і наукового) та високотехнологічного виробничого потенціалу, а й містили великий інноваційний зміст та сприяли розвитку космічної діяльності, установленню міжнародних контактів із десятками країн світу, виходу підприємств галузі на світовий ринок космічних послуг, здійсненню унікальних міжнародних проектів.
За цей час підготовлено необхідну правову базу та укладено угоди про співпрацю в космічній сфері з багатьма країнами світу. В Україні запрацювали Національний центр управління та випробувань космічних засобів із потужною наземною інфраструктурою та Національний центр аерокосмічної освіти молоді, підготовлено та здійснено політ на американському космічному кораблі першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка.
Перший крок до створення Україною власної системи дистанційного зондування Землі було зроблено 1995 року, коли на навколоземну орбіту виведено космічний апарат «Січ-1» (штучний науково-дослідницький супутник) зі знімальною апаратурою, що дала змогу проводити оптичну та радіолокаційну зйомку. Цей супутник було запущено вперше під юрисдикцією незалежної України. Для управління цим КА та прийому інформації від нього було розроблено систему однопунктного управління ним та іншими вітчизняними супутниками.
У межах Національних космічних програм України з метою зменшення масогабаритних характеристик і, відповідно, зниження вартості супутників дистанційного зондування Землі, було проведено комплекс робіт, спрямованих на їх функціональне та енергетичне насичення, збільшення терміну активного функціонування на орбіті, впроваджено нові принципи проектування, використано інноваційні конструкційні матеріали та елементну базу, здійснено інтелектуалізацію бортових функцій на основі сучасних комп’ютерних засобів. Результатом виконання цих робіт став запуск першого українського мікросупутника «Мікрон».
Забезпечено участь українських підприємств та установ у масштабних міжнародних проектах: «Морський старт», «Наземний старт», «Дніпро», «Антарес», «Вега», Міжнародна космічна станція та в багатьох наукових експериментах.
За 27 років 159 ракет-носіїв вітчизняного виробництва («Циклон», «Зеніт», «Дніпро») та створених за участі України («Антарес», «Вега») стартували з 6-х космодромів світу на замовлення 25 країн світу з понад 370 космічними апаратами, 27 із яких розроблено в конструкторському бюро (КБ) «Південне» та виготовлено на виробничому об’єднанні (ВО) «Південмаш».
Хочу відзначити роботу та надзвичайний науковий потенціал молоді — київських політехніків. Спільна робота НТУУ КПІ імені Ігоря Сікорського з підприємствами та науковими установами ДКА України велась багато років, але завдяки підписанню угоди про співпрацю між університетом та Інститутом космічних досліджень Національної академії наук України та Державного космічного агентства України вона вийшла на якісно новий рівень. Результатом спільної роботи був запуск на орбіту ракетою-носієм «Дніпро» 20 червня 2014 року першого українського наносупутника PolyITAN-1, який було розроблено в межах інноваційної міжнародної програми Cubesat, яка передбачає створення космічних апаратів розмірами 10х10х10 сантиметрів і загальною масою близько одного кілограма. В межах наукової програми наносупутник PolyITAN-1 відпрацьовує технологічні режими польоту, розкриває особливості передачі інформації цифровими каналами в умовах космосу, проводить тестування сонячних датчиків і батарей для наносупутників, які були розроблені в КПІ.
— До речі, скільки підприємств сьогодні входить до складу ДКА?
— Станом на початок 2019 року до сфери управління ДКА входить 21 суб’єкт господарювання: 11 державних підприємств, 2 акціонерні товариства, 5 бюджетних установ та 3 наукові організації.
— Які досягнення за 2018-й рік?
— Зроблено чимало. Зокрема, продовжувалася робота з модернізації виробничої бази підприємств: у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів після модернізації та переоснащення введено в експлуатацію оновлений інформаційно-аналітичний центр, який працює в інтересах національної безпеки та оборони країни. А також 15 контрольно-коригуючих станцій для надання високоточних навігаційних сервісів, створено радіотелескоп RT-32 з діаметром дзеркала 32 м.
У КБ «Південне» побудовано новий (чистий) цех для збирання та випробувань космічних апаратів нового покоління, створено новий обчислювальний центр на базі найпотужнішого в Україні суперкомп’ютера. Виготовлено складові частини льотного зразка КА «Січ-2-1», запуск якого передбачається в 2021 році, модернізовано його наземний комплекс управління та наземний інформаційний комплекс.
Розроблено конструкторську документацію на габаритно-динамічний макет КА «Січ-2М» (запуск передбачається 2025 року), технологічну документацію для створення сканеру високої роздільної здатності, проведено макетування вузлів КА та підготовку виробничої бази для його виготовлення. На заводі «Південмаш» модернізовано цех складання ракет-носіїв «Антарес», «Зеніт», «Циклон», що значно розширило його можливості.
Крім того, 2018-го забезпечено виготовлення ключової конструкції першого ступеня для двох ракет-носіїв «Антарес» (США), виготовлення маршових двигунів четвертого ступеня для трьох ракет-носіїв «Вега» (ЄС).
На замовлення компанії «S7 Sea Launch Ltd» здійснювалося виготовлення складових частин ракет-носіїв «Зеніт» за проектом «Морський старт».
— Сьогодні, коли фінансово-економічна ситуація в державі залишається складною, так звана гібридна війна, яку веде проти нас Росія, «з’їдає» десятки мільярдів гривень, дехто вважає за необхідне кардинально скоротити діяльність Агентства, мовляв, це дасть змогу зекономити чималі кошти…
— Не сперечатимусь із цими «економістами» і «експертами», а зауважу лише, що галузь є експортоорієнтованою та бюджетоутворюючою, а суми податків, спрямованих у державний бюджет, та обов’язкових платежів від комерційної діяльності підприємств на зовнішніх ринках у 10 разів перевищують суми коштів, отриманих із державного бюджету нашим Агентством на виконання космічної програми.
Наприклад, лише в минулому році підприємствами, які входять до сфери управління ДКА України, вироблено товарної продукції на суму 4,6 млрд грн та реалізовано продукції на суму майже 4,9 млрд грн, а фактичне фінансування космічної програми 2018-го склало 130,3 млн грн. У порівнянні з 2017 роком обсяги виробництва товарної продукції (в порівняних цінах) зросли на 23,2 відсотка, а обсяги реалізації продукції зросли на 36,9 відсотка.
Це відбулося в основному за рахунок розширення співробітництва з США, ЄС та іншими країнами.
— А що скажете про міжнародне співробітництво?
— Воно не лише активно продовжувалось, а й розширювалось. Наприклад, у минулому році підписано додаткові угоди з Нідерландським космічним агентством, а також угода з Європейським космічним агентством за програмою дистанційного зондування Землі «Копернікус».
Як я вже згадував, за участі України 2018 року було здійснено два пуски ракет-носіїв «Антарес» (міжнародний проект, призначений для запуску корисних вантажів масою до 7000 кг на низьку навколоземну орбіту, а точніше — на Міжнародну космічну станцію. Це відбувається в межах програми співробітництва Commercial Resupply Services із NASA за допомогою космічного корабля Cygnus. Українське підприємство ДП ВО «Південний машинобудівний завод» виготовляє основну конструкцію першого ступеню ракети-носія. Крім того, минулого року здійснено три пуски ракет-носіїв «Вега» (спільний проект Європейського космічного агентства (ESA) та Італійського космічного агентства (ASI) з використанням ракети-носія, призначеної для доставки невеликих корисних навантажень (від 300 до 2000 кг) на низькі навколоземні та сонячно-синхронні орбіти. Маршовий двигун четвертого ступеня ракети-носія (РД-868П) розроблено в Україні Державним підприємством «КБ «Південне» ім.М.К.Янгеля», а вироблено Державним підприємством «ВО Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» (м.Дніпро).
У 2019 році продовжується співпраця за цими проектами, та 22 березня з космодрому Куру у Французькій Гвіані відбувся успішний пуск ракети-носія легкого класу «Вега» з італійським супутником дистанційного зондування Землі PRISMA, який використовуватиметься для спостереження Землі. Ключове завдання апарата — продемонструвати роботу нового потужного електрооптичного інструменту, який містить гіперспектральний прилад і чорно-білу камеру. Запуск із Куру став 14 стартом ракети «Вега» за останні сім років.
А наступний пуск ракети-носія — це буде «Антарес», який заплановано 17 квітня 2019 року. Вона доставить на Міжнародну космічну станцію 12-й космічний корабель Cygnus (місія NG-11).
У канадській провінції Нова Шотландія розпочато підготовку будівництва космодрому для пусків нової української ракети-носія «Циклон-4М». Передбачається максимальне використання напрацювань, отриманих під час створення РН «Циклон-4» та наземного комплексу. Цей проект планується до реалізації спільно канадською компанією Maritime Launch Services та державними підприємствами КБ «Південне», ВО «ПМЗ». На даний момент інвесторами та іншими зацікавленими особами була погоджена початкова концепція реалізації цього проекту. Передбачається, що зазначений проект буде повністю комерційним, у межах якого канадська компанія Maritime Launch Services (MLS) займатиметься створенням наземного комплексу (НК) на території цієї країни за рахунок власних та залучених кредитних коштів та фінансових інвестицій, а в подальшому відповідатиме за загальну організацію робіт за проектом та роботу з замовниками пускових послуг. ДП «КБ «Південне» на початковому етапі надаватиме інжинірингові послуги з розроблення НК і ракети космічного призначення (РКП), а в подальшому забезпечуватиме пускову команду та надаватиме інші послуги, необхідні для проведення пусків і функціонування проекту. ДП «ВО «ПМЗ» поставлятиме нові ракети-носії «Циклон-4М».
— Розкажіть ще про співпрацю з Європейським Союзом. За якими напрямками працюєте?
— Із задоволенням. Співробітництво з ЄС сьогодні є одним із найперспективніших напрямів космічної діяльності України. Як я вже згадував, практичне співробітництво вже здійснюється у рамках європейського космічного проекту Vega, де українські підприємства виготовляють маршові двигуни верхнього ступеня ракети-носія. У 2012-2019 роках здійснено чотирнадцять успішних пусків цих ракет-носіїв.
Велику допомогу українським фахівцям у налагодженні зв`язків з європейськими партнерами надали проекти ЄС Twinning: «Прискорення українсько-європейського співробітництва у космічній сфері» (у 2008-2010 рр.) та «Посилення інституційної спроможності ДКА України в реалізації європейських космічних програм у сфері супутникової навігації EGNOS/Galileo та дистанційного зондування Землі GMES» (у 2013-2015 рр.). Завдяки цим проектам українські підприємства взяли активну участь у виконанні проектів Сьомої Рамкової програми ЄС з досліджень та технологічного розвитку (РП-7) — за кількістю учасників космічних проектів Україна зайняла третє місце серед країн, що не є членами ЄС (після США та РФ).
Основними напрямами потенційної співпраці за програмою Європейського Союзу з фінансування досліджень та інновацій «Горизонт 2020» є дистанційне зондування Землі, супутникова навігація, зв’язок, космічна наука, розвиток космічних технологій, зокрема створення підсистем та компонентів космічних апаратів та ракет-носіїв, тощо. На даному етапі в Україні за тематикою «Космос» здійснюються чотири проекти програми «Горизонт 2020».
Відповідно до Угоди про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між ЄС та Україною, яка набрала чинності у січні 2014 року, здійснюється діяльність з розширення дії супутникових систем функціонального доповнення EGNOS (європейська геостаціонарна система навігаційного покриття, яка призначена для поліпшення роботи ГНСС GPS і Galileo на території Європи та півночі Африки) на територію України.
Планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, Державне космічне агентство визначено Урядом України відповідальним за розширення дії системи EGNOS на територію України.
Станом на даний час проводиться робота щодо розміщення в Україні наземних станцій RIMS. Після дослідження кількох запропонованих українською стороною ділянок для розміщення цих станцій у Києві та області, Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) був обраний у якості місця на встановлення наземної контрольної станції RIMS.
Крім того, українська та європейська сторони отримали мандати на проведення переговорів щодо укладення Угоди про розширення Європейської геостаціонарної навігаційної оверлейної системи EGNOS на територію України. У найближчому майбутньому планується проведення першого раунду переговорів.
Впровадження системи EGNOS в Україні стане ключовим фактором для підвищення рівня безпеки та ефективності використання авіаційного і наземного транспорту, розвитку сільськогосподарського та інших секторів економіки.
З метою розширення співробітництва України з Європейським Союзом у сфері дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) 25 травня 2018 року підписано Угоду (Cooperation Arrangement) між Державним космічним агентством України та Європейською Комісією «Про співробітництво в галузі доступу до даних і використання даних супутників «Sentinel» програми «Copernicus», про яку вже було згадано раніше.
Одним з елементів зазначеної Угоди є приєднання до програми “Copernicus” майбутнього українського супутника ДЗЗ «Січ-2-1», у чому неодноразово підкреслювала свою зацікавлекнівсть європейська сторона.
З метою практичної імплементації зазначеної Угоди наприкінці березня ц.р. була підписана домовленість між ЄКА та ДКА про технічну експлуатацію космічного компоненту програми «Copernicus». Поряд з цим, ДКА розпочато створення українського центру даних для прийому, зберігання та розповсюдження даних супутників «Sentinel» програми «Copernicus».
Хочу наголосити, що програма ДЗЗ «Copernicus» Європейського Союзу є однією із найбільш масштабних та успішних світових проектів у сфері дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) з космосу. Головним завданням програми «Copernicus» є забезпечення постійного збору даних ДЗЗ на глобальному рівні, а також надання надійного незалежного доступу до таких даних в інтересах вирішення економічних, екологічних та безпекових викликів.
— Свого часу у суспільстві точилося багато розмов навколо доцільності виведення на орбіту вітчизняного супутникового телескопа СТЕП-4…
— Відтоді, як український супутниковий телескоп електронів і протонів СТЕП-Ф почав працювати на навколоземній орбіті, минуло 10 років. Цього часу виявилось цілком достатньо, щоб сказати: завдяки СТЕПу-4 зроблено багато. Наприклад, з його допомогою було виявлено потоки електронів проміжних енергій на низьких широтах і навіть поблизу екватору, тобто в тих областях, де, як вважалося раніше, їх не існує. Було знайдено нову несподівану особливість, яка полягає в тому, що на початковій фазі геомагнітної бурі збільшення потоків електронів спочатку спостерігалося у внутрішньому електронному радіаційному поясі, тоді як у зовнішньому поясі зміни відбулися дещо пізніше.
Результати вимірювань дозволили констатувати наявність додаткового внутрішнього електронного радіаційного поясу Землі, проекція якого розташована на широтах, менших за ті, на яких спостерігається проекція внутрішнього поясу Ван Алена на висоті 550 км. Виявлено також, що електрони в зоні Південно-Атлантичної магнітної аномалії мають анізотропний характер руху, тоді як у зовнішньому і внутрішньому радіаційних поясах неподалік дзеркальних точок відбиття напряму руху потоки електронів мають цілком спрямований характер.
Унікальність конструкції супутникового телескопу СТЕП-Ф та оригінальні результати, що були отримані в результаті обробки даних, дали змогу започаткувати тривалу співпрацю з вченими та розробниками космічної апаратури з Центру космічних досліджень Польської академії наук. Результатом плідної співпраці є численні публікації, доповіді на робочих нарадах, інститутських семінарах, міжнародних та вітчизняних конференціях і симпозіумах. Так, під час роботи 42-й Генеральної Асамблеї Комітету з космічних досліджень COSPAR у місті Пасадена, США, були представлені дві спільні доповіді про тимчасове розщеплення електронного зовнішнього радіаційного поясу Землі на два вузьких пояси під час геомагнітної суббурі в період глибокого мінімуму 11-річного циклу сонячної активності, та про можливість використання малорозмірних сцинтиляторів з монокристалів паратерфенілу з напівпровідниковими фотоелектронними помножувачами в космічних дослідженнях динаміки заряджених частинок високої енергії.
— Не так давно дізнався, що в Україні існує Центр спеціального контролю, успадкований від колишнього СРСР. Його призначення – відслідковування ядерних випробувань. Скажіть, а нам він потрібен? Україна – це не радянська імперія…
— У колишньому радянському Союзі протягом десятиліть розвивалась Служба спеціального контролю, яка у 1990 році налічувала понад 30 пунктів спостереження.
З метою оперативного інформування керівництва України та забезпечення функціонування успадкованих від СРСР засобів спеціального контролю у Збройних Силах України було створено Головний центр спеціального контролю Національного космічного агентства України. ГЦСК виконує функції Національного центру даних (НДЦ) України в Міжнародній системі моніторингу ОДВЗЯВ (Організація договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань). НЦД створений відповідно до Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 24 вересня 1996 р., ратифікованого Законом України від 16.11.2000 р. № 2107-III, згідно з яким комплекс сейсмічного групування ГЦСК (станція PS45) включений до Міжнародної системи моніторингу (МСМ).
Основними завданнями, які виконує ГЦСК, є контроль за сейсмічною, радіаційною обстановкою та геофізичними явищами, що реєструються засобами ГЦСК, та оперативне та достовірне забезпечення інформацією центральних органів державної влади, що здійснюють повноваження у сфері національної безпеки i оборони та інших зацікавлених міністерств та відомств.
На даний час технічними засобами ГЦСК були зареєстровані всі ядерні випробування у Пакистані, Індії, Китаї, Франції, Північній Кореї, вибух на борту російського атомного підводного човна «Курськ» у Баренцовому морі, переміщення астероїда над Антарктидою, а також інші геофізичні явища природного та штучного походження.
Перспективним напрямом подальших розробок є комплексування даних від усіх технічних засобів ГЦСК, що дозволить отримати об’єктивну інформацію про стан усіх природних середовищ і виникаючі в них аномальні явища. Таке комплексування інформації в Національному центрі даних ГЦСК може бути використано з метою визначення місцеположення та аналізу масштабів аварій на різних типах промислових і військових підприємств; викриття ходу військових навчань, пересування колон військової техніки, зльоту та посадки бойових літаків; прогнозування землетрусів; визначення ймовірного місця аварії човнів та падіння літаків та ін.
— Які плани на майбутнє?
— У 2018 році була підготовлена нова Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 2019-2023, яка зараз знаходиться на розгляді у Верховній Раді України. Окрім забезпечення державних інтересів на національному і міжнародному рівні та досягнення прямого ефекту для економіки країни від космічної діяльності шляхом залучення іноземних інвестицій (в результаті комерційної діяльності підприємств) разом із прямою фінансовою підтримкою з боку держави, реалізація програми забезпечить підвищення рівня обороноздатності держави та національної безпеки шляхом виконання державного замовлення; поглиблення взаємовигідного міжнародного співробітництва, зокрема з Європейським космічним агентством.
Виконання Програми дасть змогу забезпечити реалізацію загальнодержавних інтересів України у сфері космічної діяльності, зокрема забезпечити створення, запуск космічних апаратів та ефективну експлуатацію таких космічних систем, як система науково-технологічного призначення «Мікросат-М» (2021 рік); система дистанційного зондування Землі, яка включає до свого складу космічні апарати різної роздільної здатності – «Січ-2-1» (2021 рік), «Січ-2-2» (2022 рік), «Sat4EO» (2023 рік), «Січ-2М» (2025 рік); система зв’язку «Либідь» (запуск передбачається у 2020 році);
Заглядаючи наперед скажу, що напрацьований науково-технічний доробок дасть можливість реалізувати перспективні проекти, а саме створення таких космічних апаратів, як апарат зв’язку «Либідь-2»; апарат наукового призначення «Аерозоль»; апарат дистанційного зондування Землі надвисокої роздільної здатності «Січ-3-О»;
Ще додам, що зараз продовжується розробка нового космічного апарату «YuzhSat-1», який створюється на основі мікросупутникової платформи YuzhSat. Цей супутник створюється ДП «КБ «Південне» в ініціативному порядку і призначений для проведення космічного експерименту з дослідження атмосферних аерозолів за допомогою наукових приладів AerosolUA, які розроблені Головною астрономічною обсерваторією НАН України.
Ще один ініціативний проект ДП «КБ «Південне» — наносупутник GS1класу CubeSat. Його призначення – відпрацювання в умовах космічного простору рушійної установки малої тяги на малотоксичному (так званому «зеленому») моно паливі.
Наразі до опрацювання можливості розроблення сучасних космічних апаратів дистанційного зондування Землі, включаючи їх угруповання, долучилися і фахівці НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», і у 2018 році запропонували концепцію створення вітчизняної супутникової системи спостереження за поверхнею Землі.
Заявлені технічні можливості системи спостереження є дуже привабливими для контролю за поверхнею Землі на замовлення державних органів та недержавних замовників.
Щодо ракет-носіїв, то зазначу, що сьогодні ракети-носії легкого та надлегкого класу є надзвичайно інвестиційно привабливими та маюсь високий потенціал на ринку пускових послуг. ДП «КБ «Південне» вже проведені попередні опрацювання двох варіантів ракети-носія надлегкого класу для виведення КА масою від 100 до 200 кг та від 450 до 1000 кг на орбіти. Ракета-носій з більшою вантажопідйомністю отримала назву «Циклон-1М».
Ракети-носії сімейства «Маяк» призначені для виведення космічних апаратів на низькі й середні навколоземні орбіти, включно з сонячно-синхронними. У складі сімейства ракет-носіїв «Маяк» є ракети-носії легкого («Маяк-L1», «Маяк-L2»), середнього («Маяк-M1», «Маяк-M2») і важкого («Маяк-H3», «Маяк -H5») класів. Їх створюють з використанням вже існуючих технологій РН типу «Зеніт» і «Циклон». Перспективність їх у тому, що у ракетах використовується екологічно чиста паливна пара «рідкий кисень – гас».
ДП «КБ «Південне» створило концептуальний проект місячної промислово-дослідної бази. У рамках проекту сформовано зовнішній вигляд Місячної бази, попередньо визначено конфігурацію та інфраструктуру на різних етапах її функціонування. В 2018 році цей проект отримав розвиток за темами «Місячна транспортна система» та «Багаторазовий місячний лендер», які на сьогодні вже знаходяться на етапі проектних розробок. В березні 2018 року ДП «КБ «Південне» в якості інституційного члена приєдналося до міжнародної некомерційної організації Moon Village Association (MVA), яка заснована з метою формування платформи з надання всесторонніх послуг для підтримки концепції бази на Місяці. Зараз продовжується формування українського та міжнародного співробітництва з дослідження та освоєння Місяця.
Державне космічне агентство України всесторонньо підтримує ініціативи наших підприємств. Потенційна участь у нових перспективних і масштабних міжнародних проектах ставить нові задачі перед конструкторськими бюро, заводами, науковими установами галузі, що дає змогу сповна проявити наш потенціал та успішно їх розв’язати. Сьогодні вкрай важливо максимально скоординувати зусилля наукової та інженерної спільноти для розвитку ініціативних проектів, подальшого розвитку міжнародної співпраці та пошуку нових партнерів.
Тож, з метою залучення українського космічного сектору до міжнародних проектів у сфері пілотованих та роботизованих досліджень Місяця та простору навколо нього, Державне космічне агентство України направило до НАСА та до секретаріату Міжнародної координаційної групи з освоєння космосу (ISECG) пропозиції щодо можливої участі українських підприємств у програмі НАСА Lunar Orbital Platform Gateway (в частині розробки та виробництва засобів доставки, розгінних блоків та посадочних модулів, двигунів, місячних орбітальних космічних апаратів, багаторазової транспортної космічної системи).
Ще наголошу, що з 2020 року у рамках Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми на 2019-2023 роки планується участь українських підприємств у подвійній місячній місії «Брауде-М», яка складатиметься з посадкового та орбітального модулів і має на меті вивчення Місяця та навколомісячного простору.
— Минулого року багато розмов точилося навколо запуску супутника «Либідь», запуск якого планувався ще у 2012 році…
— Це перший український геостаціонарний телекомунікаційний супутник, призначений для формування Національної системи супутникового зв’язку України. Його призначення — надання послуг регіонального і закордонного телебачення і радіомовлення, безпосереднього телемовлення, забезпечення передачі даних, телефонії, відеоконференцій.
Нажаль, протягом більш ніж 7 років накопичувалися критичні питання з реалізації цього проекту. Насамперед, після втрати у 2014 році наземного комплексу управління супутником, збудованого поблизу м. Євпаторія в Криму, канадська компанія MDA, яка є головним підрядником робіт за контрактом з Державним підприємством «Укркосмос», оголосила стан форс-мажору. ДП «Укркосмос» самостійно подолало форс-мажор, збудувавши в Київській області наземний сегмент. Але це призвело до затримки графіку виконання робіт та збільшення вартості проекту і, врешті-решт, виходу канадців з проекту.
7 вересня 2017 року компанія MDA направила на адресу ДП «Укркосмос» Повідомлення про остаточне розірвання Контракту, після чого було проведено робочі зустрічі, наради та телеконференції із зацікавленими ЦОВВ, Послом Канади в Україні та компанією MDA з метою повернення останньої до виконання контракту. Проте, станом на сьогодні зазначеного повернення поки що не відбулось.
Вважаючи односторонню відмову MDA від виконання своїх зобов’язань за Контрактом безпідставною, 26.02.2018 ДП «Укркосмос» розпочало арбітражне провадження у Лондонському арбітражному суді з вимогою до MDA повернути усі отримані за Контрактом кошти. І, з метою захисту державних інтересів, були виділені для державного підприємства «Укркосмос» кошти з резервного фонду державного бюджету для оплати витрат на арбітраж під час врегулювання спору. Арбітражне рішення очікується на початку вересня поточного року, але ми все ж сподіваємося на здоровий глузд наших канадських партнерів, і що врешті-решт наступного року «Либідь» буде виведений на орбіту.
— Ось уже 5 років Україна протистоїть російській агресії. Як космічна галузь України забезпечує зміцнення обороноздатності країни?
— Космічна галузь України виконує визначені керівництвом держави в рамках державного оборонного замовлення завдання в інтересах забезпечення національної безпеки і оборони. Для цього використовується лише невелика частина науково-технічного потенціалу та можливості підприємств.
Разом з тим, можливості підприємств космічної галузі дозволяють створювати новітні зразки високоточного ракетно-реактивного озброєння, які в перспективі можуть стати реальними засобами стримування агресора. Але, на превеликий жаль, замовлення на такі види озброєння не в повній мірі відображені у бюджетах силових відомств.
2018-й рік був для ракетно-космічної галузі дійсно непростий. Протягом тривалого часу космічна програма України не отримувала необхідного фінансування, через що була фактично зірвана. Зараз ДКА максимально зосередилося лише на завданнях, які вкрай необхідні державі. Це, перш за все, дистанційне зондування землі, зв’язок та міжнародне співробітництво.
Незважаючи на сумну статистику виділення коштів із державного бюджету на фінансування космічних програм останнім часом, нам є чим пишатися і вкотре доводити міжнародній спільноті, що Україна – космічна держава з потужним виробничим потенціалом та висококласними фахівцями.
Українська ракетно-космічна промисловість зберегла напрацювання минулих років у створенні ракетно-космічної техніки та значно просунулася в цій галузі, зберігаючи лідируючі позиції в світі. В Україні є значний досвід і напрацювання у сфері дослідження та використання космічного простору, які можуть знайти ефективне застосування у численних міжнародних космічних проектах. Це проведення унікальних наукових експериментів, розробка і створення ракетно-космічних комплексів та ракет-носіїв, створення космічних апаратів різного призначення та різної роздільної здатності та наземної інфраструктури для їх експлуатації, створення ракетних двигунів і будівництво науково-дослідницьких баз на Місяці, тощо.
Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!