До 85-річчя від дня народження Бориса Омеляновича Василенка

Сторінки історії

21 листопада 2020 року виповнилося 85 років від дня народження Головного інженера ВО «Київський радіозавод» (1976-1995), заслуженого машинобудівника України, почесного працівника та ветерана космічної галузі України Бориса Омеляновича Василенка.

Борис Омелянович народився 21 листопада 1935 року в селищі шахти ім. Артема Донецької області. Закінчив Таганрозький радіотехнічний інститут (1958), Інститут управління народним господарством при РМ СРСР (1982).

У 1958-1995 рр. працював у ВО «Київський радіозавод»: з 1973 р. – першим заступником начальника КБ – заступником головного конструктора заводу, з 1976 р. – головним інженером ПО КРЗ.

Брав участь у створенні інфраструктури підприємства з розроблення та виробництва систем керування РКТ. Один з ініціаторів упровадження цифрових систем і обчислювальних машин у бортову і наземну апаратуру ракетних комплексів: Р-36, Р-36М, Р-36М УТТХ, Р-36М2, 3М65, 3М37, РТ-23УТТХ; РН «Космос-2», «Циклон-3М», «Енергія».

Двадцять років наполегливої спільної роботи заступника та головного інженера заводу Бориса Омеляновича Василенка з генеральним директором Дмитром Гавриловичем Топчієм були найбільш плідними в історії розвитку підприємства, і воно стало одним з провідних в ракетній промисловості. 

Талановитий керівник, обдарований інженер та письменник Борис Василенко був одним з ініціаторів впровадження обчислювальних машин в бортову і наземну апаратуру бойових ракетних комплексів стратегічного призначення наземного, морського і залізничного базування. Як головний інженер він брав активну участь у створенні інженерно-виробничої інфраструктури підприємства з розробки та виробництва систем управління різного класу і призначення для бойових і космічних ракетних комплексів, а також в освоєнні апаратури стикування («Ігла» і «Курс») і систем управління для космічних кораблів «Союз» і «Прогрес», орбітальних станцій «Алмаз», «Салют», «Мир» і МКС.

З 1995 р. – у Національному космічному агентстві України. У 2006-2014 рр. – голова Громадської ради НКАУ/ДКАУ.

У 2004 році підготував і видав першу свою книгу «Ходіння в ракетну техніку. Записки головного інженера », в 2008-му — другу книгу «Дмитро Гаврилович Топчій. Розповідь про Генерального директора». У 2011 р. у співавторстві з М.П. Кульчицьким і М.К. Сторожуком була підготовлена ​​документальна книга про Київський радіозавод. За ініціативою Б.О. Василенка та під його керівництвом в 2014 р. був підготовлений і виданий збірник спогадів «Сергєєв Володимир Григорович — Головний конструктор систем управління». Брав участь в підготовці книги про О.М. Макарова.

Лауреат Державної премії СРСР (1981). Заслужений машинобудівник України (1995).

Помер 16 жовтня 2019 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.