«Вразливі» супутники керують світом – і його війнами

Якщо ви коли-небудь користувалися картою на смартфоні або спостерігали, як доставка рухається через додаток для відстеження, ви використовували GPS. Багато людей не усвідомлюють, що GPS – американська система глобального позиціонування – є лише однією частиною ширшої родини, відомої як Глобальні навігаційні супутникові системи (GNSS).

Про це повідомляє НЦУВКЗ із посиланням на DW.

Чотири глобальні супутникові системи обертаються навколо Землі. Вони направляють літаки, кораблі, автомобілі та вантажівки, а також туристів, які шукають місце, де поїсти. Але вони також відіграють центральну роль у війні.

Як супутники повідомляють вам, де ви знаходитесь?

По суті, супутникова навігація – це питання часу. Супутники GNSS мають надзвичайно точні атомні годинники та постійно транслюють два ключові елементи інформації: своє точне положення на орбіті та точний момент відправлення сигналу. Тим часом на Землі приймачі – такі як ваш смартфон, автомобіль чи скутер, літак чи корабель – вловлюють ці сигнали, щоб визначити своє точне місцезнаходження.

Вони роблять це за допомогою сигналів від чотирьох супутників, що надають дані про широту, довготу та висоту, а також одного супутника для згладжування будь-яких помилок синхронізації. Технологія GNSS є високоточною та швидкою. Вона глибоко вкорінена в повсякденне життя. Але вона також має приховану крихкість.

«Сигнали від глобальних навігаційних супутникових систем досить вразливі», – сказав DW Дана Говард, президент Фонду стійкої навігації та синхронізації в США. «Вони надзвичайно слабкі, а це означає, що будь-який радіошум поблизу їхньої частоти, випадковий чи зловмисний, може перешкоджати прийому», – сказав Говард. «Я впевнений, що в кожному уряді є люди, які розуміють проблему. Завдання полягає в тому, щоб керівництво розуміло ризик і діяло для його зменшення».

Чотири світові навігаційні держави: США, росія, Європа, Китай

Перші дві глобальні навігаційні системи були розроблені в 1970-х роках, під час Холодної війни між США та тодішнім радянським союзом. США розробили GPS, яка стала першою мережею супутникової навігації, що досягла повного глобального покриття. Це найпоширеніша навігаційна система у світі. Приблизно в той же час радянський союз розробив ГЛОНАСС.

Потім, коли на початку 2000-х років Європейський Союз вирішив, що залежність виключно від GPS робить Європу занадто залежною від стратегічної інфраструктури США, він почав будівництво Galileo.

Китайська система BeiDou є найновішою з чотирьох мереж. Як і в Європі, китайські військові планувальники хотіли зменшити свою залежність від американської GPS.

Ці чотири системи дуже схожі та мають «подвійне призначення» – розроблені для цивільних та військових цілей.

«GPS, ГЛОНАСС і Galileo використовують дуже схожі орбіти з подібною кількістю супутників на висоті приблизно від 19 000 до 23 000 кілометрів», – сказав Малкольм Макдональд, професор супутникової інженерії в Університеті Стратклайда в Глазго, Шотландія. «BeiDou доповнює свою систему орбітами більшої висоти для підтримки локального покриття над Азією».

Кожна система може надсилати сигнали до будь-якої точки на Землі в будь-який момент часу, навіть до пристроїв, як наручний годинник. Більшість девайсів використовують кілька сузір’їв супутників. Японія та Індія володіють та експлуатують подібні системи, але їхні системи не охоплюють всю планету. Вони надають лише регіональні навігаційні дані.

Як глобальні навігаційні системи використовуються у війні?

Збройні сили дедалі більше залежать від супутникової навігації для логістики, картографування та оперативного планування. Вони використовуються для наведення зброї, зокрема крилатих ракет і так званих розумних бомб. Військові також використовують навігаційні супутники для керування безпілотниками.

Супутники стали мішенню.

У військових конфліктах, на навігаційні системи впливає «глушіння» та «спуфінг» (підміна сигналу). Спуфінг складніший за глушіння, але він ефективніший. «Ваша навігаційна система може показувати, що ви рухаєтеся зі швидкістю 400 вузлів і вирушаєте з аеропорту Гельсінкі, тоді як насправді ви перебуваєте в автомобілі, який рухається зі швидкістю 120 кілометрів на годину за межами Берліна», – сказав Томас Вітінгтон, аналітик з радіоелектронної боротьби Королівського об’єднаного інституту військових сил Великої Британії.

Цю техніку використовує для приховування місцезнаходження, російський тіньовий флот, який намагається пройти через певний регіон і залишитися непоміченим. «Спуфінг також використовували для збиття з курсу суден під час їх проходження Ормузькою протокою, що призводило до помилкового порушення територіальних вод та арешту», – сказав Макдональд.

Говард сказав, що це потенційно більша загроза для Європи та США, ніж для росії та Китаю, оскільки вони мають «внутрішні наземні системи для доповнення та резервування GNSS, яких не має Захід».

Покищо, не існує жодної технології, яка б ефективно нейтралізовувала негативний вплив на GNSS, сказав Вітінгтон. Робляться спроби розробити технологічні альтернативи GNSS, але наразі, за словами Вітінгтона, одним із «найдоцільніших» варіантів у війні є «просте вистеження глушилки та її знищення».

Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!