30 років тому було запущено в космос перший український супутник «Січ-1»

30 років тому, 31 серпня 1995 року, з космодрому Плесецьк за допомогою української ракети-носія «Циклон-3» (11К68) було виведено на орбіту перший український супутник «Січ-1» масою 1920 кг, розроблений КБ «Південне» та виготовлений на Південмаші.

У 1993 році було розроблено і затверджено першу Національну космічну програму України, яка ставила за мету зберегти науковий і виробничий потенціали космічної галузі та забезпечити умови для виходу України на міжнародний ринок космічних послуг. У цій Програмі значну увагу було приділено подальшому розвитку та створенню методів і засобів дистанційного зондування Землі в інтересах науки і народного господарства. З метою збільшення ефективності та практичної віддачі цих досліджень у 1995 році було здійснено запуск першого супутника під юрисдикцією України «Січ-1», оснащеного засобами дистанційного дослідження Землі і світового океану. Запуском на орбіту цього супутника почалося створення в Україні національної космічної системи «Січ-1».

У процесі експлуатації супутника було відпрацьовано програмне забезпечення й технологію вирішення цілого ряду народногосподарських завдань (картування боліт і торфовищ, визначення зон зволоження ґрунтів і полів приводного вітру в центральній частині циклонів, оцінка стану озимих культур в осінньо-весняний період, контроль динаміки весняних паводків, у тому числі екстремального в 1996 р., екологічний контроль техногенних забруднень в Україні і т.д.).

З книги Едуарда Кузнєцова «Тридцять років на орбіті» (2024 рік):

«В першій космічній програмі України було передбачено запуск космічного апарату вперше під юрисдикцією України. Це було необхідно для того, щоб донести до світової спільноти, що Україна може відігравати суттєву роль на світовому космічному ринку. Тобто це було не тільки науково-технічне, а і політичне завдання. Виготовлені в Україні раніше і виведені на орбіти понад 400 космічних апаратів зараховувалися в загальний підсумок досягнень Радянського Союзу. В КБ «Південне» в складі КБ-3 було створено нове проєктне відділення для розробки і створення космічних систем, космічних і спеціальних комплексів, космічних апаратів і наземних комплексів керування. Були визначені головні підприємства, яким було доручено виконання цього завдання. І головне – сформована кооперація підприємств-розробників та виробників засобів керування. До неї увійшли НДІРВ ( м. Харків), «Аккорд» (м. Черкаси), НДІ «Квант» (м. Київ), НДПІ «Союз» (м. Харків), «КОНЕКС» (м. Львів) та Національний центр управління та випробувань космічних засобів (м. Євпаторія). Досвід підказував, що створення такого апарату «з нуля» вимагатиме значного часу і ресурсів.

Єдина можливість «випередити час» – це знайти прототип, який би був українським не тільки за місцем розробки та виготовлення, але і за складом цільової наукової апаратури. В якості такого прототипу був визначений КА «Океан-О1», розроблений в КБ «Південне» та який серійно виготовлявся на Південмаші. В космічній програмі цей апарат отримав назву «Січ- 1» (Слава і Честь). Ключовими елементами комплексу наукової апаратури супутника були радіолокатор бокового огляду (РЛБО) та скануючий радіометр РМ-08. Головною організацією цих ключових приладів був Інститут радіоелектроніки НАН України, а розробником і виробником блоку керування і обробки сигналів РЛБО і РМ-08 було СКТБ Морського гідрофізичного інституту АН України. В колективах розпочалися роботи з метою в найкоротші терміни виготовити цей супутник. За своїм функціональним призначенням, складом апаратури та зовнішнім виглядом цей апарат мало чим відрізнявся від КА «Океан-01».

Планувалося його запустити вітчизняною ракетою-носієм «Циклон-3» з 32-го майданчика космодрому Плесецьк. Системи керування перших двох ступенів РН «Циклон-3» були створені в Харківському КБ електроприладобудування (сьогодні НВП «Хартрон-Аркос»), а система керування третім ступенем – в КБ Київського радіозаводу. Складно вирішувалися питання допуску українських фахівців для проведення робіт на космодромі та оплати за РН «Циклон». Але в результаті тривалих перемовин – питання вирішилися позитивно для України.

Враховуючи активну позицію Національного космічного агентства України щодо пошуку контактів з метою співпраці з іншими країнами, відгукнулася компанія з Чилі, яка замовила перший супутник своєї країни у англійської компанії SSTL і шукала дешеву пускову послугу для його запуску. Супутник був досить малих розмірів і ваги (50 кг). Тому міг бути додатковим вантажем при запуску «Січ-1». Умовою чилійців було, щоб системою роз’єднання супутників була система розроблена і виготовлена в Чилі. Головою Державної комісії щодо запуску КА «Січ-1» було призначено першого заступника Генерального директора НКАУ В.Г. Комарова.

31 серпня 1995 року з космодрому Плесецьк стартувала РН «Циклон-3», яка вивела на орбіту супутник «Січ-1». Управління супутником здійснювалося з Національного центру управління та випробувань космічних засобів. На жаль система розведення супутників не спрацювала і чилійський супутник не відокремився від українського, але це не відбилося на роботі КА «Січ-1».

Запуском цього апарату в Україні було вирішене питання створення вітчизняної інфраструктури засобів керування космічними апаратами, прийому, обробки і поширення інформації для користувачів, Був створений наземний комплекс управління, який відповідав сучасним вимогам, і був не гіршим ніж аналогічні комплекси в РФ але відрізнявся від них однопунктною технологією із управління КА. Супутник «Січ-1» проіснував на орбіті 8 років 4 місяця і 15 днів (при гарантійному терміні 6 місяців). Роботи з ним були припинені 15 січня 2004 року.»