Супутник NASA та ISRO досліджуватиме танення льодовиків Антарктиди

Про це передає Укрінформ з посиланням на вебресурс Лабораторії реактивного руху NASA.

NISAR (скорочення від NASA–ISRO Synthetic Aperture Radar) надаватиме найповнішу на сьогодні картину руху й деформації замерзлих поверхонь у покритих льодом і снігом ділянках Землі, відомих під загальною назвою кріосфера.

Супутник NISAR, запуск якого заплановано на 2024 рік з космодрому на півдні Індії, спостерігатиме за майже всією поверхнею суші та льоду планети двічі на 12 днів. Унікальні дані супутника про кріосферу передаватимуться завдяки комбінованому використанню двох радарів: L-діапазону з довжиною хвилі 25 см і S-діапазону з довжиною хвилі 10 см.

L-діапазон «бачить» крізь сніг, допомагаючи вченим краще відстежувати рух льоду під ним, тоді як S-діапазон більш чутливий до вологості снігу, яка вказує на танення. Обидва сигнали проникають крізь хмари й темряву, даючи змогу проводити спостереження протягом багатомісячних полярних ночей.

NISAR, зокрема, збиратиме дані з віддалених районів Антарктиди, поблизу Південного полюса – на відміну від інших великих радіолокаційних супутників, які більш орієнтовані на Арктику.

Крижані покриви Антарктиди містять найбільший резервуар замороженої прісної води на планеті, і швидкість, з якою вона може вивільнитися внаслідок танення, не дає можливості точно спрогнозувати підвищення рівня моря. NISAR має впоратися з цим завданням.

Також супутник відстежуватиме процеси танення на стику океану та льоду, зокрема стан льодовикових шельфів у Антарктиді та Гренландії.

Супутник також досліджуватиме зміни в гірських льодовиках Землі. Кліматичні зміни в характері замерзання й танення можуть вплинути на водопостачання населення.

NISAR також фіксуватиме рух і розміри морського льоду в обох півкулях. Морський лід відокремлює океан від повітря, зменшуючи випаровування і втрати тепла. Він також відбиває сонячне світло, утримуючи стабільну температуру на планеті.

NISAR – це перший приклад співпраці NASA та ISRO з розробки обладнання для місії зі спостереження Землі. Радіолокатором L-діапазону займається Лабораторія реактивного руху НАСА, якою опікується Каліфорнійський технологічний інститут у Пасадені, штат Каліфорнія. НАСА забезпечує систему зв’язку. Супутниковий центр у Бенгалуру займається транспортуванням: надає ракету-носій та пов’язані з нею послуги з запуску й управління супутниковою місією. Індія також забезпечує електроніку для радіолокатора S-діапазону.