Сергій Полуян: Наслідки COVID-19 КБ «Південне» пережило складніше, ніж розрив з Росією
У середу, 29 вересня, Кабінет міністрів ухвалив Загальнодержавну цільову науково-технічну космічну програму України на 2021-2025 роки. На сьогоднішній день Україна має повний цикл створення всіх об’єктів ракетно-космічної техніки, а також є однією з небагатьох країн, здатних створити перспективний зенітний ракетний комплекс шостого покоління. Про можливості нашої країни, про те, що розробляє зараз одне з найпотужніших та найбільш відомих підприємств української космічної галузі, «Апострофу» розповів начальник відділення з комунікацій КБ «Південне» СЕРГІЙ ПОЛУЯН.
— КБ «Південне» — це знаковий бренд в ракетно-космічній галузі України. Які перспективні проекти зараз знаходяться в розробці?
— Серед тих проектів, які знаходяться на стадії реалізації, я б назвав «Антарес» (одноразова ракета-носій, яка була розроблена для доставки вантажів на орбіту, — «Апостроф») і «Вега» (ракета-носій Vega, яка також призначена для доставки вантажів на орбіту, — «Апостроф»). Ми, хоч і опосередковано, але беремо участь у місіях NASA з доставки корисних вантажів на міжнародну космічну станцію «Антаресом». На «Вегу» ми поставляємо установку двигуна четвертого ступеня.
По супутниковому напрямку у нас зараз закінчується випробування космічного апарату СІЧ 2-1, який зазнає ребрендингу у СІЧ 2-30. В кінці цього року — на початку наступного планується його запуск. Звісно, Міністерство оборони залучає нас до виконання певних робіт в рамках Держоборонзамовлення. Готова і Національна космічна програма, яку розробило Міністерство стратегічних галузей промисловості з нашими пропозиціями. Ми сподіваємося, що вона буде профінансована, і наші вміння, навички та компетенції стануть в нагоді і для національного замовника, і для України в цілому.
— Свого часу широко відомою була програма по запуску ракет носіїв «Циклон» з бразильського космодрому «Алкантара», яка, на жаль, зазнала невдачі. Чи продовжується робота з «Циклоном»?
— Так, на сьогоднішній день ми разом із канадською компанією MLS активно просуваємо проект «Циклон 4M». Йдеться про створення космодрому в канадській провінції Нова Скотія, звідти планується запуск ракет нашої розробки, і є велика ймовірність того, що проект цей відбудеться. Канадська сторона в цьому зацікавлена, і восени цього року має відбутися урочиста процедура закладки першого каменю. У всякому разі, про цю подію зараз ведеться все більше і більше розмов.
— Крім роботи із західними партнерами, «Південне» до 2014 року співпрацювало і з Росією. Наскільки серйозно розрив цієї співпраці, який був зумовлений російською агресією, вплинув на роботу вашого підприємства?
— Якщо говорити про підприємства української ракетно-космічної галузі в цілому, то більша їх частина, звичайно, болісно пережила цей розрив. Для них співробітництво з Росією було важливим. Але «Південне», скоріше, стало винятком. Справа в тому, що на той момент ми вже були орієнтовані на міжнародний комерційний ринок і частка російського замовлення в нашому портфелі не була переважаючою ні тоді, ні зараз. Тому «Південному» вдалося більш-менш безболісно пережити розрив співпраці з Росією. Набагато важче ми переживаємо наслідки локдауна й пандемії ковіда. Космічна галузь не завжди відноситься до розряду пріоритетних, і ряд країн просто призупинили фінансування своїх національних космічних програм або проектів. Це для нас стало більш чутливим, ніж розрив відносин з Росією.
— Чи влаштовує КБ «Південне» рівень співпраці з НКАУ й Мінстратегпромом, чи дослухаються там до ваших пропозицій та прохань?
— Насправді, останнім часом країна жила без національної космічної програми. Тобто, не було взагалі ніякого інструменту для того щоб держава у нас щось замовляла. Поява такої програми — це великий крок, однозначно позитивна зміна у розвитку ракетно-космічної галузі. Нас цей факт дуже тішить, нас тішить увага з боку уряду.
— Чи співпрацює «Південне» з авіабудівниками «Антонова»?
— Ми ніколи не припиняли співпрацю з «Антоновим». Окрім співробітництва в рамках якихось окремих дрібних проектів, є ще проект «Повітряний старт» (спосіб запуску ракет і літаків не з поверхні землі, а з повітряної платформи, — «Апостроф»). Все керівництво галузі, Мінстратегпрома — вони постійно декларують, що маючи підприємства типу «Антонова», КБ «Південне» і «Південмашу» сам Бог велів зайнятися практичною реалізацією проекту створення повітряного старту. Так, опрацьовуємо, так дивимося варіанти реалізації цього проекту, але розгортання роботи за цим проектом ще не було. Втім, точки дотику є, взаємний інтерес присутній і, в принципі, нам зрозуміло, що потрібно робити і які проекти могли б відбутися за участю «Південного» і «Антонова».
— А ще з якими великими підприємствами?
— «Південне» веде кооперацію зі 120 підприємствами. З різних галузей, з різних відомств — це і підприємства «Укроборонпрому», це інститути Академії наук. Когось постав на перше місце, когось не назви — образяться, а тому 120.
— А як у вас справи з матеріальною базою?
— З 2017 по 2021 рік на підприємстві відбулися певні зміни. Ми повинні гідно виглядати на міжнародному ринку і, якщо ми не будемо освоювати та пропонувати нові сучасні технології, то в певний момент станемо незатребуваними. Тому з 2016 року на підприємстві було реалізовано комплексну програму створення дослідного виробництва. В результаті ми створили ряд ділянок і був побудований новий цех випробування та складання космічних апаратів. Створено ділянку ротаційного розкочування, ділянку створення конструкції з композитних матеріалів, ділянку адитивних технологій, тобто селективного лазерного плавлення. Було модернізовано деякі випробувальні стенди і, розвиваючи наше розрахунково-технічне забезпечення, ми обзавелися найпотужнішим в Східній Європі суперкомп’ютером. Насправді підприємство розвивається, підприємство не стоїть на місці, з освоєнням нових технологій у нас все добре, ми їх впроваджуємо, пропонуємо на ринку.
— На багатьох держпідприємствах існує велика проблема, яка пов’язана з відтоком кадрів, особливо інженерного складу. Як справи з цим на «Південному»?
— Є така проблема, кваліфікованих кадрів не вистачає. За великим рахунком, причин не так вже й багато. Перша причина — професія інженера перестала бути популярною, у всякому разі інженера-ракетника. Мій син зараз навчається на 5 курсі Харківського авіаційного інституту за спеціальністю «проектування і реконструкція ракетно-космічних комплексів». У їхній групі було 7 чи 9 осіб, хоча є велика потреба у фахівцях цього профілю. Тільки «Південне» декларувало близько 50-70 людей. Ми були готові брати молодь з вишів, є договір про співпрацю з 6 або 7 вишами. У нас розгорнуті програми, в яких ми починаємо брати участь в підготовці фахівців ще на етапі їх навчання у відповідних інститутах. У нас є окремий навчальний центр, в якому також ведуться програми з підготовки та навчання фахівців, і фактично через 3-4 роки після випуску з інституту, хлопці стають кваліфікованими інженерами. Так, проблема є, але ми системно намагаємося її вирішувати.
— Як за часів СРСР, так і зараз КБ «Південне» працює на «оборонку». Зокрема, займається створенням ОТРК «Сапсан», який, за словами колишнього заступника міністра оборони Миронюка, вже на 80% готовий. Чи можете ви прокоментувати цю інформацію і коротко перерахувати, над якими ще розробками в сфері озброєння працює бюро?
— По озброєнню наша робота ведеться в двох напрямках. Перший напрямок — це продовження термінів експлуатації ракетно-реактивного озброєння. Розгорнуто комплекс робіт, випущена ремонтна документація, деякі вузли та агрегати ми вже відремонтували.
Другий напрямок — це створення нових зразків ракетно-реактивного озброєння, ми розробили і зараз доводимо відпрацювання нових снарядів для «Градів», снаряд називається «Тайфун-1». Він має збільшену дальність польоту, до 40 км.
Звичайно, всіх цікавить нова зенітна система «Кільчень». Пропонована нами система — це зброя нового покоління, яка здатна вести боротьбу як з існуючими, так і з перспективними засобами повітряного нападу. Комплекс зможе вражати аеродинамічні цілі на відстані до 280 км і балістичні на відстані до 44 км. Одночасна кількість обстрілюваних цілей — від 12 до 16 (в залежності від їх типу). Україна славиться сильною школою радіолокації та інформаційних технологій і сьогодні ми — одна з небагатьох країн, яка здатна створити зенітний комплекс шостого покоління (новітній ЗРК «Бук»-М3, прийнятий на озброєння в 2016 році, росіяни відносять тільки до четвертого покоління зенітних ракетних комплексів, — «Апостроф»).
Читайте також: Гроза небес: в Україні створюється потужна зенітна система
— Які проекти КБ за 30 років незалежності України ви вважаєте найважливішими і видатними?
— Розумієте, тут дуже важко щось поставити вище або нижче в «харчовому ланцюжку». Ну, в першу чергу це, звичайно ж, наші проекти «Морський старт», «Наземний старт». Це унікальні проекти, на сьогоднішній день поки ніхто не в змозі їх повторити. Варто згадати і проект конверсійної ракети-носія «Дніпро», коли на базі СС-18 був створений унікальний носій, на якому виводилися супутники (на орбіту) і встановлювалися світові рекорди з одночасного виведення космічних апаратів. «Антарес», «Вега», я про них вже сказав — це проекти, які зараз реалізуються, які живуть. Пару років тому до нас приїздив американський астронавт Ренді Бреснік. Він став популярним після того як опублікував відеоблог про те, як він в космосі готує піцу. У мене десь лежить його автограф, він написав: «Дякую «Південному» за те, що привезли «Антаресом» продукти для приготування піци». Відчуваємо причетність до якихось глобальних загальнолюдських завдань, приємно все-таки.
— Ви згадали про СС-18. Свого часу «Південне» створило найпотужнішу в світі балістичну ракету, яку американці називали «Сатана». Судячи по відкритим джерелам, в Росії досі на бойовому чергуванні знаходяться 40 таких ракет. Чи можуть росіяни повноцінно обслуговувати ці об’єкти?
— Я можу з упевненістю сказати що «Південне» ніякого співробітництва з РФ в частині продовження термінів експлуатації ракет, підтримки стану бойової готовності не веде. Але я не можу коментувати, що відбувається з цими ракетами на території Росії, чим займаються російські війська і як вони забезпечують їх підтримку в бойовій готовності.
Існував центральний архів Радянського союзу, де зберігалася вся документація на всі військові вироби, які вироблялися в СРСР. Тобто, комплект документації щодо СС-18 в центральному архіві однозначно є, але що і як вони роблять, ми цього не знаємо.
— Яким ви бачите КБ років через 10?
— Наш покійний генеральний директор, Олександр Вікторович Дегтярьов, говорив: «У мене є мрія в день сторіччя підприємства, в 2054 році, підняти келих за сторіччя КБ». Тому як ми бачимо — працювати, шукати застосування нашим компетенціям, знанням та рухатися тільки вперед. Це важко, це непросто, але насправді Україна — унікальна країна. У нас є повний цикл створення всіх об’єктів ракетно-космічної техніки. Дуже мало хто з громадян України це розуміє. Немає у нас тільки космодрому. Зараз модним став такий термін як екосистема, і насправді в Україні космічна екосистема є. Вона починається від системи освіти і залучення дітвори до космічного напрямку. У нас є навчальні центри, вузи з підготовки фахівців та підприємства, які можуть все, починаючи від осьової лінії попереднього балістичного розрахунку і закінчуючи забезпеченням експлуатації всіх об’єктів космічної техніки. Все це Україна може створювати, все це Україна може робити.
Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!