Коли Україна отримає розвідувальний супутник?

Актуальні статті та інтерв'ю

Український мілітарний портал, 6 березня 2020 р.

Космічна розвідка є важливою складовою технічних засобів розвідки. Супутники дистанційного зондування землі (ДЗЗ) військового призначення, є одним з компонентів, без якого не можливе функціонування повноцінної і потужної розвідки.

Україна вже мала на орбіті свої власні космічні апарати. Це супутники оптичного ДЗЗ «Січ-1», «Січ-2»; та радіолокаційного ДЗЗ «Океан-О».   Ці космічні апарати виводились в космос в період з 1995 по 2011 роки.

Для чого Україні розвідувальний супутник?

  • Перш за все це розвідка.

Хоч супутники і мають «цивільну класифікацію» – ДЗЗ, але головним споживачем їх інформації є саме розвідспільнота держави.

Зараз, оскільки наша держава не має власного розвідувального супутника, ми вимушені отримувати дані ДЗЗ від наших партнерів (західних країн, що передають нам ці дані безкоштовно), або використовувати дані комерційних супутників.

Отримання даних від іноземних країн, навіть партнерів, має суттєві недоліки. А саме, оперативність – швидкість отримання інформації; обмеженість інформації – партнери не нададуть нам ту інформацію, якою не захочуть ділитись з нами; партнери завжди будуть знати сферу інтересів нашої розвідки – це не завжди допустимо, і не завжди нашу розвідку цікавлять знімки тільки території Росії.

  • Отримання геопросторових даних.

Супутники ДЗЗ військового призначення використовуються не лише для ведення розвідки. Данні космічної зйомки необхідні для оновлення топографічних карт – в першу чергу військових.

Також данні космічної зйомки необхідні для забезпечення застосування високоточної зброї: визначення точних координат важливих стаціонарних цілей, уточнення координат та стану вже існуючих стаціонарних позицій, уточнення рельєфу місцевості – для застосування крилатих ракет, що оминають рельєф.

Геопросторові дані (фото стаціонарних цілей,  своєчасно оновлені карти,  еталонні знімки стаціонарних цілей для ГСН), необхідні для роботи геоінформаційних систем ракетних комплексів «Нептун», ОТРК «Сапсан» та інших.

Для чого у системі наведення ОТРК необхідні еталонні зображення місцевості (цілі)  можна подивитись на відео (з 4-ї хвилини):

  • Отримання інформації для цивільних структур.

Крім суто військових задач дані супутника ДЗЗ необхідні також і цивільним установам та відомствам. Дані космічної зйомки необхідні для визначення наслідків масштабних пожеж, стихійних лих, моніторингу вирубки лісів.

Необхідні ці данні і для великих інфраструктурних проектів: будівництва автомагістралей, містобудівництва, будівництва портів.

Важливим застосуванням даних є сільське та водне господарства, контроль землекористування, метеорологія та дослідження клімату.

  • Комерційне використання супутників.

Дані супутникової зйомки в подальшому можуть активно пропонуватися приватним установам, як в Україні так і на зовнішньому ринку, на комерційній основі. Ця діяльність дозволить частково окупити розробку та запуск українського супутника, а при створенні повноцінного угруповання КА – дозволить отримати додаткове джерело фінансування для ДКАУ.

Також це допоможе зміцнити міжнародне співробітництво у попередженні і ліквідації надзвичайних ситуацій та екстреного реагування, наприклад, з такими організаціями як UN-SPIDER.

Який потенціал Україна має для його створення?

Україна має величезний науково-виробничий потенціал у створенні космічної техніки, в тому числі і супутників. Не використовувати та не розвивати такі можливості було б злочином проти держави.

Проектом космічної програми України, яку Верховна Рада не може затвердити вже 3 роки, запланована розробка та створення лінійки космічних апаратів, але програма не можуть прийняти.

У разі успішної реалізації програми, та стабільного фінансування, Україна отримає потужне орбітальне угруповання супутників ДЗЗ, яка здатна вирішити всі завдання розвідки. А створення та виведення супутнику дозволить не залежати від інших країн, використовуючи їх супутники на комерційній основі.

Звісно існує багато проблем. Перш за все це фінансування, та політичні проблеми:

  1. Україна не має власної ракети, а виготовлення РН «Зеніт» неможливо через блокування з боку Росії продажу двигунів до РН «Зеніт».
  2. Україна не має власного космодрому, а РН «Зеніт» міг стартувати лише з «Морського старту» та з Байконуру, але обидва вони знаходились у власності Росії

Також проблеми головного виробника космічних апаратів, ДП «Південмаш», не дозволяють налагодити своєчасне виробництво супутників.

Саме через проблеми ДП «Південмаш», КБ «Південне»  що раніше спеціалізувалось лише на розробці космічної техніки – зараз активно розвиває напрямок власного виробництва.

Для цього КБ «Південне» створило підрозділ «YuzhnoyeSat» – що займається виробництвом супутників:

Також тривають роботи по створенню власного центру управління польотами (ЦУП).

КБ «Південне» вже має результати своєї виробничої діяльності – це супутник ДЗЗ «Січ-2-1».

Стан програми «Січ-2-1»

Супутник ДЗЗ «Січ-2-1» буде готовий до запуску вже цього року. Він знаходиться на території КБ «Південне» і проходить контрольні наземні випробування.

Сам супутник створений за кошти комерційної діяльності КБ (держава поки що не фінансувала цей проект).

Вартість програми виведення на світовому ринку, вартість виведення одного кілограму вантажу на орбіту становить від 10 тис. до 40 тис. доларів США. Вага супутника «Січ-2-1» становить близько 170 кг.

Вартість страхування пуску зараз знаходиться на історично низькому рівні і може складати від 6% до 20 % від вартості пуску.

З урахуванням усіх побічних витрат можна припустити,  що вартість виведення КА «Січ-2-1» на орбіту може становити приблизно від 8 до 10 мільйонів доларів.

Ця сума не є великою, це приблизно вартість трьох сучасних танків БМ Оплот, але значення супутника ДЗЗ для оборони країни незрівнянно більше.

«Січ-2-1» має роздільну здатність 8 метрів і широку смугу сканування (46,6км), і це перший крок у «оглядовій розвідці».

Про те навіть така роздільна здатність дозволить значно посилити технічні можливості української розвідки. Наприклад така роздільна здатність не дозволить детально проаналізувати технічні особливості нового зразка техніки противника, але дозволить визначити скупчення сил у певному районі: склад цього угруповання, чисельність, приблизний час готовності до застосування – це стратегічно важливі дані.

Можна привести приклад з сучасної історії України: свого часу українські фахівці розробили для Єгипту супутник ДЗЗ EgyptSat-1. Який був виведений на орбіту у 2007 році.

Управління цим супутником здійснювалось єгипетськими фахівцями, а також українськими – про це просили самі єгиптяни, оскільки ще не мали достатнього досвіду у персоналу.

Під час російсько-українського конфлікту біля коси Тузла у Керченській затоці Україні необхідно було оперативно отримати знімки будівництва дамби з російської сторони. Тоді з дозволу єгиптян наша сторона використала їх супутник EgyptSat-1 (який до речі мав роздільну здатність до 8 метрів).

Дані космічної зйомки будівництва біля Тузли з супутника EgyptSat-1 були використані керівництвом країни на перемовинах з російською стороною.

Також за допомогою супутника EgyptSat-1 у 2008 році вдалося визначити місцеперебування захопленого сомалійськими піратами судна «Фаїна», серед членів екіпажу якого було 17 громадян України. А далі, вже знаючи координати корабля, було замовлено більш детальну зйомку з ізраїльського супутника Eros-B з роздільною здатністю 0,7 м.

Роздільна здатність 7-8 метрів не є низьким показником для супутників – наприклад Європейське космічне агентство проводить програму по створенню сімейства супутників ДЗЗ Sentinel-2.

Ці супутники будуть застосовуватись для моніторингу використання земель, водних та лісових ресурсів, та аналізу наслідків стихійних лих.

Перший супутник Sentinel-2 був запущений у 2015 році. Останній має бути виведений на орбіту у 2021 році.

Роздільна здатність цих супутників становить 10, 20, 60 метрів. Тобто навіть ці показники є ефективними для цивільного застосування.

Варто додати, що КБ «Південне» виготовляє саму платформу супутника «Січ-2-1», а апаратуру ДЗЗ (тобто оптичну частину), виготовляє київський завод «Арсенал», розробником апаратури є ряд організацій Академії наук України, керування буде здійснювати НЦУВКЗ. Тобто все силами українських підприємств.

В подальшому, у рамках виготовлення лінійки космічних апаратів ДЗЗ, планується створення більш досконалих супутників – з роздільною здатність 1 м та 0,5 м. Також передбачено створення КА Січ-3-Р, здатного забезпечити зондування землі в радіолокаційному діапазоні, незалежно від часу доби та погодних умов.

Висновки

Для забезпечення національної безпеки в умовах збройного конфлікту з Росією Україна потребує потужної розвідки.

Відсутність власного розвідувального супутника значно знижує потенціал української розвідки.

Маючи вже готовий до запуску супутник «Січ-2-1» Україна повинна профінансувати його виведення на орбіту (до того ж приблизна вартість становить 8-10 млн доларів – що не є великою сумою).

Це посилить оборонний потенціал нашої держави, дозволить підтримати навички персоналу НЦУВКЗ по управлінню космічними апаратами, забезпечить геоінформаційними даними високоточні ракетні комплекси, що створюються, і дасть можливість КБ «Південне» продовжити роботи по створенню більш сучасних супутників ДЗЗ.

Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!

Поділитися новиною: