Вадим Васильєв: «У космос полетять десятки флібустьєрів, виживуть одиниці, збагатяться ще менше з них»

Директор Асоціації високотехнологічних підприємств «Космос» – про розвиток космічної індустрії в Україні та участь нашої країни у світових космічних програмах

Космічна галузь може стати однією з ключових для розвитку та виходу на новий щабель усієї економіки України, оскільки це найперспективніший тренд світового прогресу. Досі ця сфера у країні жевріла лише завдяки  досягненням радянських часів, хоча багато політиків і піарилися на ній. Останнім часом ситуація почала змінюватися, бо, перш за все, самі представники галузі відчули, що вони являють собою потужну промислову силу. Це стосується як відомих державних підприємств, так і абсолютно нових невеличких фірм, які побачили перспективи саме в галузі космосу.

Mind уважно відслідковує всі ініціативи в космічній галузі України, останньою з яких є вимога приватних компаній законодавчо закріпити право приватного сектору виготовляти та проводити запуски ракет-носіїв. Насправді подібну ініціативу підтримує й увесь «старий» державний сектор, от тільки, окрім законодавчого дозволу Верховної Ради треба буде вирішити ще багато проблем. Провідні держави світу вже пройшли цей шлях. Україні доведеться його повторити.

Наприкінці 2018 року в країні було створено галузеву Асоціацію високотехнологічних підприємств «Космос», яка взялася зібрати та проаналізувати всі нагальні питання для підприємств космічної галузі України. Про виклики, проблеми, перспективи та нову світову реальність «українського космосу» Mind поговорив з директором Асоціації «Космос» Вадимом Васильєвим.

Космос потрібно освоювати разом

– Що стало поштовхом до створення Асоціації «Космос»?

– Я б назвав дві основні причини: перша – це розрив коопераційних зв’язків з Росією; друга – космос перестав бути лише державним.

У СРСР космічна діяльність була замкнутою і самодостатньою, і українські космічні підприємства співпрацювали з усіма підприємствами Союзу, але в основному з російськими. Втрата цього ринку висвітлила перед нашою космічною галуззю велику проблему: куди нам рухатися, як і з ким працювати далі?

Крім того, за минулі 28 років багато підприємств в Україні змінили форму власності, з’явилися повністю приватні компанії, які займаються розробкою та виготовленням приладів для космосу, двигунів, систем зондування. На жаль, ці підприємства опинилися немов за периметром космічної діяльності, тому що у нас її сфокусовано на держпідприємствах. Але нам усім потрібен був майданчик для обміну думками, досягненнями, проблемами.

– Хто був ініціатором – представники державних чи приватних компаній?

– Ми всі один одного знаємо, тому назвати когось одного ініціатором буде несправедливо. Сама ідея визрівала років два-три, ми обговорювали її, коли перетиналися на колегіях у Національному космічному агентстві України (НКАУ). Сьогодні до складу Асоціації входить 43 підприємства, з них 16 – приватні компанії; у нас є як державні гіганти, так і маленькі стартапи.

У Європі кожна країна має свою космічну асоціацію. Наприклад, в Італії та Франції вони існують понад 50 років.

– Ви вже маєте розуміння того, як асоціація повинна працювати?

– Влітку, на виставці в Ле-Бурже я, як директор Асоціації, зустрічався з представниками шести європейських асоціацій. Ми-то «зелені», лише рік тому створені, а люди працюють десятки років, і було важливо дізнатися про їхній інструментарій, методи, бачення, розуміння.

На Заході галузеві асоціації мають інституційну роль, виступають містками між державними органами та бізнесом. Не буде ж кожен засновник «малюка»-стартапа з п’яти людей бігати по відомствах і писати листи прем’єр-міністру. Зате Асоціація має певний функціонал і повноваження, які визнаються державою, і вона активно працює на підтримку бізнесу.

Ми вибудовуватимемо такі ж відносини з українською владою, і допомагатимемо нашим компаніям, серед іншого, стати впізнаваними на Заході. Необхідно запустити процес інтеграції наших космічних підприємств у нові ринки. Але колись треба зрозуміти: бачать нас там чи не бачать, хочуть нас там чи не хочуть, якщо хочуть, то чого саме? Це колективна робота, саме для Асоціації.

– А чи хочуть нас у «космічній Європі»?

– Правильніше було б відповісти так: нас там хочуть, але якщо ми вміємо робити щось краще, ніж вони. Повірте, вони не витрачатимуть гроші на українців, які роблять те саме, що французи або британці.

– А ми вміємо робити щось краще?

– Вміємо не просто краще, а унікально, і всі наші компанії активно над цим працюють. Завдання Асоціації – вибудувати контакти, при яких ось це «вміємо» розкриється. Наші підприємства, за рідкісним винятком, ніколи не працювали на зовнішніх ринках. І тепер треба перебудовувати «мізки».

Перш за все, слід змінювати стандарти роботи, які у нас все ще радянські. На підприємствах треба починати складний процес переходу і освоєння нових стандартів, які орієнтовані на Європу. Ось у чому інтеграція – не абстрактна, а дієва.

– А чи можна ці «стандарти» порівняти: які краще, які – гірше?

– Проводити прямолінійне порівняння не можна. Візьмемо нашу ракету «Зеніт» і західну ракету «Антарес» – зрозуміло, що обидва апарати прекрасної конструкції, з гарними льотними властивостями. Європейські стандарти не «кращі/гірші», вони просто інші, там інші технічні підходи, регламенти.

І, якщо ми хочемо зробити праску для Європи, то ми повинні зробити до неї ручку таку, як прийнято в Європі, і за правилами, які прийняті в Європі. Тому для Асоціації дуже важливим є питання стандартизації.

– Ви вже почали роботу зі впровадження нових стандартів?

– Ми у себе на сайті зробили спеціальний розділ, який дає можливість будь-якій, навіть маленькій компанії, звернутися до каталогу стандартів – і подивитися, які ж вимоги до певного виробу виставляються.

– У СРСР усе, що було пов’язано з космосом і високими технологіями, було засекречено і закрито. Зараз у відкритому доступі величезна кількість інформації…

– Космос народжувався, в першу чергу, для вирішення оборонних завдань. А сьогодні ми говоримо про «мирний космос», який став просто територією бізнесу. І обиватель сприймає запуск ракети як звичайне транспортне сполучення – вона виводить супутники, везе вантажі на МКС, доставляє туристів.

Космос починає освоюватися, як будь-яке середовище, в якому живуть люди. Людина свого часу підкорила водну і підводну стихії, побудувала відповідні апарати; освоїла небо – і почала літати. Сьогодні йде освоєння навколоземного простору, поновилися заклики повернутися на Місяць. Україна повинна зайняти гідне місце в цьому тренді.

Про уніфікацію космічних стандартів та законодавства

– Яким чином ви збираєтеся «зайняти місце» в тренді?

– Асоціація якраз і намагається дати відповідь на це питання. Розробляємо «Космічне бачення» України – це документ, в якому експерти галузі визначатимуть місце країни в космосі. Як казав один мій товариш: треба визначитися, якщо летимо – то куди летимо? На чому летимо? За скільки грошей летимо?

Якщо немає відповідей на ці питання, залишається незрозумілим: навіщо взагалі кудись летіти. Зараз у нас точиться багато суперечок, є різні позиції, різні підходи, але ми намагатимемось до кінця року закінчити формування базового документа – Дорожньої карти, і винесемо її на обговорення учасників Асоціації.

До того ж, це європейський підхід – перш за все визначити, що космос може дати людям, країні, суспільству, цивілізації, прогресу. Це не програма, де перераховано, що робимо 20 ракет і 50 супутників – це теж важливо, але для початку потрібно відповісти на питання – для чого робимо? Через такі дорожні карти і лобіюються інтереси учасників: коли ти знаєш, куди йти, то можна зрозуміти, як допомагати людям, які хочуть туди йти.

– І як їм можна допомогти?

– Спочатку шляхом переосмислення космічного законодавства. В Україні закони, якими регулюється космічна діяльність, були прийняті 20-25 років тому. Але світ навколо змінився, і Україна теж.

А ми досі дуже часто поводимося по-радянськи, причому, не лише всередині країни, але і в Європі. Приходять наші чиновники або бізнесмени, і кажуть потенційним партнерам: «Дайте нам грошей, і ми зробимо що завгодно!» Це не те, що вчорашній, це позавчорашній день. Так роботу сьогодні в космосі вибудовувати не можна, необхідно шукати нові інструменти. Навіть якщо хочемо «випрошувати» гроші у держави на якийсь проект, то маємо зробити таку пропозицію, від якої неможливо відмовитися.

– Тобто держава все-таки залишається потенційним замовником?

– Космічна промисловість потребує державної підтримки, але й країна має визначити для себе «віддачу», і це не прибуток. Це вирішення серйозних загальнонаціональних проблем. Наприклад, екології – ми повинні моніторити ліс, воду, стан земель, промислові території. Контроль – це функція держави.

Крім того, відповідальність за всю космічну діяльність, яка здійснюється на території країни, несе держава, такі вимоги космічного права. А, оскільки сьогодні багато підприємств почали займатися космічною темою, держава має якось реагувати. Але вона вже не може керувати цими підприємствами, вона повинна регулювати – це геть інша функція й інші інструменти. Тому, законодавство вимагає серйозних змін, підготовкою яких займається наш перший комітет.

– А якими «смаколиками» зацікавити потенційних партнерів?

– Цим займається наш комітет з нової кооперації, яка, до того ж, тісно пов’язана з програмою імпортозаміщення. Ми сьогодні купуємо дуже багато чужого: робимо супутник, а майже всі компоненти придбаваємо на Заході, потім веземо їх сюди. Платимо гроші західним компаніям, оплачуємо перевезення, відраховуємо податки державі.

Очевидно, що наш супутник буде дорожчим, ніж зібраний на Заході з тих же деталей і компонентів. І ми потрапляємо в неконкурентне середовище. Хіба що це буде надгеніальний супутник, який зможе вирішувати надзавдання.

Тому, через особливі програми ми намагаємося погодити дії наших учасників, створити кооперацію всередині країни.

– Яким чином?

– У нас на сайті є закритий розділ, в якому описані технологічні можливості підприємств-учасників. Будь-який з них може зайти подивитися, вибрати агрегат або прилад, і зв’язатися з виробниками. Якщо компанія не може просто купити, ми спільно шукаємо варіанти. Запрошуємо учасників до себе і говоримо: колеги, домовляйтеся на якісь інші форми – оренду або лізинг – сьогодні по-іншому не можна.

Ми перетворюємо наш сайт на комунікаційний портал – кому що треба, і хто що може запропонувати саме в космічному напрямку. Рік пройшов, розділ потихеньку наповнюється, починають вибудовуватися взаємини. А Асоціація – як додатковий гарант, який стежить за етикою поведінки. Якщо вже ви зустрілися завдяки Асоціації, то не «кидайте» один одного, а поводьтеся цивілізовано. Це теж непросте завдання.

– Якісь перспективи для галузі готуєте?

– Наш третій комітет – проектний. Члени Асоціації готують проекти і вносять на розгляд. Якщо проект приймається, ми передаємо його на експертизу. Потім виносимо на раду Асоціації і дивимося, чим можемо проекту допомогти, як просунути. І фінансова компонента не завжди пріоритетна.

Навіть якщо проект не прийнято, але ми провели експертизу і вказали заявнику на певні недоліки, це теж допомога. Якщо ж він прийнятий, і йдеться про маленький стартап, можемо попросити те же КБ «Південне», заводи «Київприлад» або «Хартрон», розмістити стартап у себе, надати їм приміщення та обладнання. В умовах стартапу така допомога може бути вирішальною.

Стартапів, які дожили від мрії до втілення, в космічній галузі не так багато, а нам би хотілося, щоб було «багато». Тому що ми всі вже дідусі, і наше завдання – підготувати зміну, зробити так, щоб це було цікаво великій кількості молодих.

У нас талановита молодь, але вони їдуть за кордон, тому що ми не даємо їм серйозних завдань, престижної роботи. Звичайно, вони там добре заробляють. Але це потрібно зробити в Україні, і є пріоритети, які ми можемо розвивати.

– Тобто – майбутнє за молоддю?

– Коли Сергій Корольов очолив КБ, до нього прийшли молоді хлопці після вишів. Їм сказали зробити ракету – вони сіли і зробили. У нас теж є одна компанія, яка зробила макет ракети, і її вже пробували запускати. Це щастя, що у нас є люди, які займаються саме технічними аспектами – поєднанням заліза і двигунів, систем управління, навігацією, і ще купою нюансів.

Коли ти молодий – тобі всього хочеться. І ми відчуваємо відповідальність. Молода людина має приходити на роботу і мати гідну зарплату. Це проблема не лише наша. Вона є у всіх технарів. Ви подивіться, на які факультети приходить молодь – технарів одиниці, математиків – одиниці, чому це відбувається?

– У нас дуже мало промотують технічні спеціальності…

– Це окремий напрямок роботи Асоціації, з часом ми хотіли б створити маленьку промоушен-студію. Технічні фахівці дуже важливі, але, якщо ти нічого не хочеш розповісти людині про космос, про те, чим займаються люди тут в Україні, то і маємо, що маємо.

Тому зараз настільки важлива робота проектного комітету. На розгляді вже є з десяток проектів, ми шукаємо експертів, які допомогли б нам провести оцінку. У деяких є в душі якісь сумніви, що за дивна Асоціація, вигадали там щось собі. Сподіваюся, це станеться, коли будуть конкретні результати, а вони не за горами. Виконано багато організаційної роботи, її не видно, але дуже важлива.

Освоїли Землю – освоїмо й космос

– Яким чином ви збираєтеся виводити наші підприємства на зарубіжні ринки?

– Потрапити на космічні виставки в Ле-Бурже або Фарнборо, на Ілла в Берліні, кудись в Азію чи Емірати, досить складно. Особливо для невеликих підприємств, якщо вони виготовляють якийсь один прилад або частина приладу.

Ми робимо стенд Асоціації і готові брати всі інформаційні буклети підприємств. Якщо можна вивезти зразки – повеземо зразки, і всі учасники будуть так чи інакше представлені, це коштуватиме дешевше. Хлопці, які сьогодні працюють у космосі, рахують кожну копійку.

Розвиток міжнародних відносин – це непроста аналітична робота. У багатьох випадках наші стартапери не розуміють, як туди заходити. Асоціація надає їм «точки входу»: налагоджує бюрократичну роботу і канали зв’язку, розуміння – до кого йти, до кого не йти; кому цікаво, і що йому цікаво.

Нещодавно була зустріч між Космічним агентством України та Агентством Нідерландів, ми брали участь. Від них вже є конкретні пропозиції, гадаю, потихеньку знайдемо спільні проекти.

– Чи є факт відсутності в України власного космодрому стримуючим фактором розвитку космічної галузі?

– Безумовно, так. Але це не предмет публічної дискусії, лише професіонали повинні провести розрахунки і сказати, наскільки це актуально для України. На сьогодні я знаю, як мінімум, трьох ініціаторів, які хочуть будувати в Україні космодром у різних місцях.

Сьогодні весь світ продає не залізо, а послуги, наприклад, «пускові». Але лише коли супутники вже стоять на орбіті, послуга вважається наданою.

Якщо бізнес хоче будувати космодром в Україні і може технічно довести його доцільність, будь ласка. Якщо треба будувати за державні гроші – то державі треба довести, що це дійсно вкрай необхідно для неї. Тому що у бізнесу свої завдання, а у держави – свої.

– У світі є пускові майданчики, які надають такі послуги?

– Так, їх досить багато. Франція з острова Куру запускає легкі ракети Vega, там і наші беруть участь. У США два космодроми, у китайців три космодроми, індуси запускають свій космодром. І це не рахуючи Росії.

Звісно, свій космодром – це незалежність, тому що тоді можна «надавати послугу». Якщо у мене космодрому немає – я продаю ракету, а ракету куплять – не куплять, складно сказати, це ринок. До того ж, ракета має бути пристосована до космодрому. Космодром – це не абстрактний майданчик, він будується під певний тип ракети і частоту запусків. А якщо ти лише продаєш ракету – то це геть інший маркетинг та умови.

Держава має визначити свої пріоритети, важливий космодром їй чи ні. На сьогодні я не можу відповісти на це питання.

– Але розмістити пускові установки для ракети «Зеніт» нам нема де…

– Так, доведеться купувати острів у Тихому океані, і там будувати космодром. Але, треба бути реалістами: наприклад, минулого року космічну галузь профінансували на 60 млн грн, а побудувати космодром – це $3-5 млрд. Але є альтернатива стаціонарного космодрому, дуже цікаві проекти – «Повітряний старт». Це приватна ініціатива, яка зараз розглядається в Україні. Бізнес активно розмірковує, що може бути дешевшим і ефективнішим.

– Скільки підприємств, які працювали в космічній галузі при СРСР, дожили до нашого часу?

– Точну статистику має Космічне агентство – якщо не помиляюся, там значиться 25 компаній, які мають стосунок до космосу. Знаєте, раніше у нас була група підприємств, які працювали лише на космічну галузь і на 100% були завантажені під вирішення цих завдань. Сьогодні в Україні такого немає. Гадаю, зараз лише завод «Південмаш» на 100% працює на космос. Хоча, і там випускають трактори, тролейбуси.

Якщо подивитися на сучасні «космічні підприємства», то у них космос займає 20%, а 80% – це інші завдання, інші галузі, щось для оборони, щось для цивільного сектора. Ті, хто вчасно диверсифікувався, вижили. Ті, хто не відчули, що буде погано, не вижили. Їх небагато, але такі були.

– Технар – це покликання…

– У людини має бути мрія. Коли вона реалізує свої мрії, то паралельно рухає і технології.

Космічні технології – це широкий пласт науково-технічних проблем, які там вирішуються і при цьому можуть бути використані в народному господарстві. Вони спускаються з космосу на землю, під землю, під воду. Люди чомусь не помічають таких речей.

Наприклад, такий прилад, як гіроскоп, раніше встановлювався лише в ракетах, сьогодні – це платформа, яка дозволяє кінооператорові знімати з будь-якої позиції, і камера тримає картинку стабільною. І таких речей дуже багато.

– Космос став викликом для сучасної цивілізації?

– Суспільство змінюється – це головний цивілізаційний процес, але він тривалий. Космос стає відкритішим і заслуговує на підвищену увагу. Важливо не згаяти цей аспект життя людства.

Є такий бізнесмен Рік Тумлінсон (Rick N. Tumlinson), один із засновників компанії Deep Space Industries, яка займається розробкою технологій видобутку корисних копалин на астероїдах. Він колись висловив цікаву думку: «Що ви хочете, хлопці, від космосу? Коли в США була «золота лихоманка», туди ринули мільйони, заробили сотні, збагатилися одиниці. Але було освоєно цілий край, туди прийшли люди, побудували дороги, будинки, з’явилася інфраструктура. Людина освоїла цей простір. Те ж саме буде і з космосом».

Полетять десятки флібустьєрів, виживуть одиниці, збагатяться ще менше з них. Але так йде розвиток людства, так буде освоєний космос.

Підписуйтесь на нас в Telegram: тут найцікавіші аерокосмічні новини!