Аэрокосмическое общество Украины
Аэрокосмический портал Украины
"Информационно-аналитический центр "Спейс-Информ"
 
В начало     Новости      Аналитика      Право      Магазин      Справочник      О нас
 
  Главные темы
   
 
К 25-летию Государственного космического агентства Украины: А.А. Негода - 2-й Генеральный директор НКАУ

    1995 рік у НКАУ починався в обстановці невизначеності і очікування кадрових змін. Наближалася 3-тя річниця з дня утворення Національного космічного агентства України. За чиєїсь незрозумілої ініціативи Указ Президента України про створення агентства був підписаний 29 лютого, і в невисокосні роки дата створення агентства припадала чи то на 28 лютого, чи на 1 березня.

    Минулі три роки були складними для роботи центрального апарату агентства. Необхідно було утвердитися в складі органів виконавчої влади, почалася реалізація 1-ї Національної космічної програми, Генеральний директор Горбулін В.П. переведений на роботу до Ради національної безпеки і оборони України, перший заступник Генерального директора Шмаров В.М. призначений віце-прем'єр-міністром України. На підході, згідно з першою космічною програмою, запуск космічного апарату «Січ-1», забезпечення участі в міжнародних проектах: «Марс-96», «Спектр-Р», «Попередження» та інших.

    Непроста ситуація складалася на підприємствах, що виробляють високотехнологічну космічну продукцію. Відсутні замовлення, скорочувалося виробництво, відбувся перехід від серійного до штучного виробництва ракетно-космічної техніки.

    У цих умовах на чолі агентства необхідний був лідер, який би зміг подолати кризову ситуацію і продовжив би розпочату Горбуліним В.П. справу, користувався б авторитетом і підтримкою керівників і фахівців підприємств космічної галузі.

    І в Кабінеті міністрів України, і в Адміністрації Президента України це питання, що називається, «зависло». Позначилися непроста політична й економічна ситуація в країні, періодичний вибір «вектора співпраці», дефіцит професійних кадрів-управлінців. У такій обстановці було не до проблем космічного агентства.

    У колективі агентства питання про майбутнього керівника турбувало без винятку кожного працівника. Адже люди пов'язали свою долю з агентством і перспективною роботою надовго. Тимчасових тут не було.

    В агентстві завжди було багато відряджених від підприємств і організацій, які займалися космічною діяльністю. Серед них були талановиті вчені, конструктори, інженери, керівники різних рангів. Привертав увагу заступник Генерального конструктора КБ «Південне» Олександр Олексійович Негода. Імпонувала його інтелігентність, глибоке знання ракетно-космічної техніки і проблем космічної діяльності, розуміння ситуації, яка складалася в країні. Він часто розмовляв з начальниками управлінь та відділів агентства, аргументовано відстоював свою точку зору, радив, як вчинити краще, ділився досвідом вирішення проблем з кооперацією. У багатьох співробітників він завоював симпатію і авторитет. Поступово складалася думка про Негоду О.О. як про можливого керівника агентства.

    Пропозиція колективу НКАУ була підтримана секретарем Ради національної безпеки і оборони Горбуліним В.П. і розглянута в Адміністрації Президента України.

    За тиждень до 3-ї річниці НКАУ Президент України Кучма Л.Д. видає Указ №135/95 від 20 лютого 1995 року «Про призначення Негоди О.О. Генеральним директором НКАУ», а 27 лютого, напередодні свого дня народження, Олександр Олексійович почав працювати в космічному агентстві.

    КБ «Південне» і на інших підприємствах це призначення було сприйнято схвально.

    На відміну від практики, що склалася, особливо за останні роки, коли новий керівник приводить свою команду (а це є першим сигналом про можливу корупцію), Негода О.О. очолив команду, яка була сформована на принципах професіоналізму В.П. Горбуліним.

    Ця команда була ретельно підібрана. Її основу складали вчені і фахівці ракетно-космічної техніки, управлінці, які зберегли кращі традиції конструкторів і інженерів минулих років. Перші роки їх діяльності в агентстві показали, що вони швидко адаптувалися до ринкових умов роботи, демонстрували глибокі знання сучасного менеджменту, зберегли закладені в них риси працьовитості, ентузіазму, порядності і чесності. Незважаючи на хаотичні смикання і крайнощі, що панували в той час, на політичних, економічних та ідеологічних фронтах, вони зберегли вірність здоровому глузду, науці, ракетно-космічній техніці, країні.

    Такій команді, націленій на рішення найважливішого державного завдання - збереження України як космічної держави, можна було довіряти. Співробітники агентства працювали над складними проблемами перших років, відчуваючи лікоть колег, плече однодумців, які не підведуть в будь-якій ситуації. Про таких Олександр Олексійович говорив: «Давній друг – краще нових двох».

    З перших днів Генеральний директор НКАУ Негода О.О. занурився в рішення нових для себе, актуальних і важливих для агентства завдань. Їх масштабність, обсяг, значимість були незрівнянні з тими, які йому доводилося вирішувати в конструкторському бюро «Південне». Зросла відповідальність за прийняті рішення, їх наслідки перед урядом, державою, народом.

    Олександр Олексійович вважав за необхідне в рішенні найважливіших завдань і прийнятті відповідальних рішень спиратися на досвід, знання і думку колективних органів управління. У найкоротші терміни він формує Колегію космічного агентства і Науково-технічна раду.

    За перший рік роботи Олександра Олексійовича трапилось багато надзвичайно важливих подій державного значення. Серед них: запуск космічного апарату «Січ-1», створення центру управління та прийому інформації з космічних апаратів, формування сучасної, інтегрованої до міжнародного космічного права - вітчизняної нормативно-юридичної бази, визначення стратегії розвитку галузі на наступні 5-10 років. І в зв'язку з цим - підготовка низки урядових документів, спрямованих на підтримку і розвиток космічної діяльності в Україні.

    Олександр Олексійович знайомиться і налагоджує ділові контакти з провідними вченими академії наук. Серед них: Президент Національної академії наук України Патон Борис Євгенович, директор Головної астрономічної обсерваторії Яцків Ярослав Степанович, директор Інституту держави і права НАН України Шемшученко Юрій Сергійович та інші.

    У них збігалися погляди на роль і подальший розвиток науки і промисловості в нашій країні, зокрема - на значення космічної діяльності як «каталізатора», який повинен сприяти прогресивному розвитку економіки в умовах, які складалися в країні після 1991 року.

    Незабаром було прийнято рішення про створення Інституту космічних досліджень (ІКД) подвійного підпорядкування НКАУ і НАН України (1996 р.) і Міжнародного центру космічного права (МЦКП) (1998 р.), засновниками якого стали Національне космічне агентство України, Російське космічне агентство, Національна академія наук України і Російська академія наук.

    О.О. Негода розумів, що розвиток космічної діяльності має відбуватися на основі найсучасніших досягнень вчених, проривних технологій і в рамках міжнародного космічного права. Щоб досягти вагомих результатів, необхідний тісний зв'язок виробничників, конструкторів і вчених.

    Одним з найважливіших завдань першої космічної програми у 1995 році була підготовка до запуску, вперше під юрисдикцією України, КА «Січ-1».

    Для цього планувалося використати ракету-носій українського виробництва «Циклон-3» з російського космодрому Плесецьк. Старт був призначений на 30 серпня. На період підготовки запуску і вирішення цілої низки організаційних, юридичних, бюрократичних, дозвільних та фінансових проблем була створена міждержавна комісія з пуску, в яку були включені фахівці України та РФ. З української сторони співголовою комісії призначений 1-й заступник Генерального директора агентства Комаров В.Г.

    На космодромі працювала велика група українських фахівців, що забезпечувала пуск ракети-носія з КА «Січ-1». На запуску цього космічного апарату присутні Негода О.О. і керівник «Роскосмосу» Коптєв Ю.Н.

    За плечима українських фахівців був багатющий досвід створення і запуску більш 400 космічних апаратів різного призначення, однак на цей пуск покладалася особлива відповідальність, так як додавалася важлива політична складова: Україна, як незалежна держава, такий пуск здійснювала вперше і управління цим апаратом вперше здійснювалося за схемою однопунктного центру керування КА.

    Багато питань у зв'язку з відсутністю на той момент необхідної правової та договірної бази з РФ вирішувалися на особистій довірі, з урахуванням практики, що склалася в минулі роки, спільних перемог і поразок у відповідальній роботі по створенню, експлуатації ракетно-космічної техніки та освоєння космічного простору.

    В космічній діяльності найменша помилка може спричинити за собою серйозні наслідки, тому в цій сфері, як не в жодній іншій, необхідні якісна техніка і надійні партнери.

    У ніч на 30 серпня 1995 року багато служб на космодромі Плесецьк, в центрі управління в Євпаторії, в космічному агентстві в Києві і на підприємствах Дніпропетровська і Харкова - жили в напруженому очікуванні. Однак через збій в системі заправки ракети довелося призупинити підготовку до старту. Паливо з 1-го ступеня було злито, вночі несправність була усунута. Після повторного огляду та перевірки всіх систем РН, рано вранці 31 серпня дозволяється старт ракети-носія «Циклон-3» і космічний апарат «Січ-1» виходить на визначену орбіту. Україна отримала свій супутник дистанційного зондування Землі.

    Останні місяці 1995 року були присвячені вирішенню найважливіших проблем майбутнього космічної України.

    Олександр Олексійович кілька разів доповідає про стан справ Президенту країни Кучмі Л.Д. За його ініціативи у Президента проходять наради керівників, провідних фахівців підприємств і організацій космічної галузі, вчених Національної академії наук України, присвячені розгляду питань, пов'язаних з подальшими шляхами розвитку науки і техніки, підтримки космічної діяльності в Україні, виходом на міжнародний космічний ринок, співпраці з провідними космічними державами.

    Однак не все проходить гладко, без ускладнень. Космічна програма фінансується в неповному обсязі. Новий Прем’єр-міністр України П.Лазаренко, який вступив на посаду, несподівано скорочується чисельність працівників агентства до 66 осіб (Постанова КМУ від 11.06.1996 р.).

    Більше 40 організацій України брали участь у підготовці масштабного міжнародного наукового проекту «Марс-96». Управління повинно було вестися з Євпаторійського центру дальнього космічного зв'язку. На жаль, невдалий старт ракети-носія «Протон» в листопаді 1996 року поховав багатообіцяючі плани і надії вчених з 20 країн. Це була велика втрата для світової науки.

    Космічне агентство, яке розміщувалося у висотній будівлі на Львівській площі, 8, разом з Міністерством економіки, в зв'язку з наданням площ Податковій адміністрації і її активним розростанням, виселяють з будинку.

    Завдяки підтримці та розумінню ситуації з боку Президента НАН України Патона Б.Є., агентство розміщується на площах Інституту електрозварювання академії наук, де і продовжило свою діяльність.

    Подібна ситуація повторилася в 2007 році, коли на нові площі космічного агентства на заводі «Арсенал» були розміщені суди, районна податкова інспекція та інші організації. НКАУ довелося знову працювати в умовах обмеженого простору, без актового залу, кімнат переговорів, інформаційного центру та інших приміщень, необхідних для нормального функціонування центрального органу виконавчої влади.

    Негода О.О. завжди прагнув убезпечити свій колектив від політичних хвилювань, «розбірок», які ніколи не приносили користь суспільству. Він докладав чимало зусиль для того, щоб вітри політичних штормів, які проносилися над Україною в той час, як найменше зачіпали діяльність НКАУ і його підприємств.

    Світовий досвід говорив, що зайва політизація суспільства часто була руйнівною, несла ворожнечу і нетерпимість. Вона вносила розлад не тільки в господарські та економічні механізми, але також часто порушувала нормальне життя окремих регіонів і навіть сімей.

    Тому Олександр Олексійович зусилля колективу агентства об'єднує і зосереджує на вирішенні конкретних завдань галузі. Виходять ініційовані Негодою О.О. важливі документи: Указ Президента «Про Національний центр управління та випробувань космічних засобів», Закон України «Про космічну діяльність», прийнятий Верховною Радою України, а потім Постанова КМУ №1540 від 23.12.1996 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності». Цим документом передбачалося відрядження зі складу Збройних сил України в НКАУ особового складу військових частин, підпорядкованих управлінню ракетно-космічного озброєння Міністерства оборони. Всього 3669 осіб, в тому числі 2875 військовослужбовців. Чисельність агентства збільшується до 110 чоловік, створюється управління оборонних програм.

    Керівництво агентства, з метою забезпечення високої якості і надійності продукції, що випускається, вважає за необхідне зберегти діяльність структур військового прийняття на підприємствах, які виробляють ракетно-космічну техніку.

    Олександр Олексійович занурюється в проблеми передачі військових містечок місцевим органам влади, будівництво житла для військовослужбовців та інші проблеми, пов'язані із забезпеченням конверсії складної наземної космічної інфраструктури та її функціонування в нових умовах, для вирішення цивільних завдань.

    Після дезінтеграції СРСР в Україні залишилася потужна виробнича, наукова база, кваліфікований кадровий потенціал, зайнятий в сфері виготовлення та використання ракетно-космічної техніки. За оцінками іноземних експертів, всього близько 30% загальносоюзного потенціалу цієї наукомісткої галузі.

    На жаль, за перші роки незалежності України і діяльності НКАУ, до цієї сфери не вдалося привернути належну увагу керівників міністерств і відомств, керівників не тільки державних, але й приватних підприємств.

    Бурхливо проходили процеси «роздержавлення» економіки, і в цьому, як завжди, не обходилось без перегинів. Без підтримки виявилися стратегічні бюджетоутворюючі галузі, державні підприємства, наукові колективи. Їх керівники докладали максимум зусиль для збереження колективів, забезпечення їх замовленнями, збереження соціальної сфери в той час, як господарі приватизованих підприємств в першу чергу вирішували питання особистого збагачення. Для цього розроблялися різні схеми ухилення від сплати податків, використання специфіки офшорних зон і так далі.

    Розвивалися сировинні галузі, торгівля, посередницькі послуги. Звичайна спекуляція, перепродаж товарів, стали називатися бізнесом, для якого і особливого освіти не було потрібно. Зароджувався клас малоосвіченої дрібної буржуазії. Багато інженерів, конструктори і вчені - дійсна еліта суспільства, в ті страшні 90-ті роки пішли «просувати» ринкову економіку або, іншими словами, на базар. Їх місце еліти суспільства зайняли шоумени, моделі, бізнесмени сумнівного походження.

    У той період не потрібна була ні космічна техніка, ні космічні технології і тим більше наука про космос.

    Було зрозуміло, що якщо ці тенденції збережуться і надалі, то через деякий час з'явиться покоління, яке не тільки не зможе створювати нове, прогресивне, але і перестане розуміти, що створили їх попередники.

    На тлі загальної стагнації промисловості в економічному просторі країни з'явилися «ефективні» кризові менеджери, таємними задумами яких було проникнення в різні структури, в тому числі і державні, і перенаправлення, як вони говорили, «фінансових потоків» з метою використовувати їх з вигодою для себе чи близьких до них груп осіб.

    В процесі, який «пішов», різними фахівцями - ринковиками, політологами - всіляко доводиться неефективність діяльності державних підприємств з метою їх дискредитації, банкрутства та приватизації. А потім ці підприємства починають успішно працювати не на бюджет країни, а на «господаря», збагачуючи його. Внаслідок чого з'являються так звані «дірки» в бюджеті, проблеми безкоштовної освіти, доступної медицини, пенсійного фонду, низьких зарплат бюджетників.

    Особливо небезпечними для ракетно-космічної галузі Негода О.О. вважав дилетантів і популістів. Діями таких менеджерів і «професіоналів» на наших очах знищувалася мікроелектроніка, приладобудування.

    Тільки завдяки тому, що такі «фахівці» не могли впливати на окремих людей, у нас ще збереглися і високо цінуються програмісти, розробники високих технологій, конструктори і вчені.

    Олександр Олексійович вимагав від своїх служб уважно аналізувати процеси, що відбуваються в суспільстві і робити правильні висновки. Особливо це стосувалося підбору і розстановки кадрів, їх професіоналізму, відстоювання державних інтересів.

    У таких складних умовах необхідно було зберегти якість виробленої на державних підприємствах ракетно-космічної техніки, довіру до неї у закордонних замовників.

    Готуються до підписання документи щодо участі ряду українських підприємств у масштабних міжнародних космічних проектах. Вітчизняна ракетно-космічна галузь отримала в цей час дуже чутливий і жорсткий урок. Вперше довелося зіткнутися з реальною конкуренцією на міжнародному ринку космічних послуг і з його жорстокими відносинами. Українська ракета-носій «Зеніт-2» виграла тендер на три запуски 36-ти космічних апаратів для системи мобільного супутникового зв'язку «Глобалстар».

    У вересні 1998 року перший пуск з 12-ю супутниками був аварійним, і наступні пуски перейшли на ракети-носії інших країн. Для розгортання сузір'я «Глобалстар» замість 3-х ракет-носіїв «Зеніт-2» було використано понад 10 інших ракет-носіїв. Деякі незалежні експерти в аварійному пуску «Зеніту» побачили, на відміну від офіційної версії, якийсь корисливий умисел. Незважаючи на цю невдачу, ракети-носії українського виробництва займали на ринку пускових послуг в різні роки від 8 до 11% всіх комерційних пусків.

    Відчуваючи компетентність і підтримку космічного агентства, його оперативність у вирішенні різних складних питань, керівники підприємств, які займаються виробництвом ракетно-космічної техніки, все частіше обговорюють з Негодою О.О. питання об'єднання в галузь під керівництвом НКАУ.

    Серед них Генеральний конструктор КБ «Південне» Конюхов С.М., Генеральний директор «Південмашу» Алексєєв Ю.С., Генеральний директор АТ «Хартрон» Айзенберг Я.Е., Генеральний директор Київського радіозаводу Топчій Д.Г., Генеральний директор заводу «Київприлад» Лебедєв О.М., голова правління АТ «НДІРВ» Верещак О.П. та інші.

    Починається робота з підготовки відповідних документів. Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності» в 1998 році в сферу управління НКАУ передаються підприємства і організації, що виробляють ракетно-космічну техніку. Космічному агентству надається статус спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

    Видаються положення про систему сертифікації космічної техніки України, про представництва генерального замовника на підприємствах космічної галузі. І, як показали подальші роки, це були дуже своєчасні і мудрі рішення, що дозволили зберегти і розвинути потенціал українських підприємств, вивести їх на світовий ринок космічної техніки і послуг.

    Олександр Олексійович всі свої новаторські ідеї намагався донести до розробників другої Національної космічної програми на 1998-2002 рр. Цей документ розроблявся з урахуванням вже сформованої ракетно-космічної галузі України та був прийнятий Верховною радою як Закон України (23.12.1997 р.).

    Поступово ця компактна, високотехнологічна галузь розкривала свій потенціал, нарощувала виробництво, створювала нові види продукції. З року в рік вона показувала хороші результати в своїй діяльності. Завдяки цьому на ринку надання пускових послуг Україна входить до п'ятірки світових лідерів.

    Олександр Олексійович прагне надати галузі завершений вигляд: формується галузева профспілка «Космомаш», створюється рада молодих працівників галузі, проходять галузеві конкурси: кращий за професією, кращий раціоналізатор і винахідник, проводяться спартакіади, огляди самодіяльності та інше.

    У 1997 році затверджується професійне свято - День працівників ракетно-космічної галузі України (12 квітня).

    Олександр Олексійович високо цінував працю людей, які працювали в галузі. За його ініціативи у 2000 році засновуються звання «Ветеран космічної галузі», «Почесний працівник космічної галузі», а пізніше - медалі «Янгеля М.К.» і «Макарова О.М.».

    У 2002 році створюється громадська організація «Аерокосмічне товариство України», яку очолив Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт Жолобов В.М.

    В агентстві розуміли незрілість і неготовність внутрішнього ринку для використання досягнень ракетно-космічної техніки і, припускаючи небезпеку втрати безцінного наукового і технічного потенціалу галузі при орієнтації на нього, шукали вихід на зовнішні ринки, партнерів за кордоном. НКАУ стає постійним учасником космічних виставок і салонів. Серед них найбільш популярні Ле Бурже (Франція), ILA (Німеччина), «МАКС» (РФ), «Авіасвіт» (Україна), а також виставки в Китаї, Індії, Австрії.

    Олександр Олексійович зміцнює управління міжнародного співробітництва, затверджує посаду свого заступника з міжнародних питань. Сам активно займається цією проблемою, вимагає від керівників підприємств активної роботи в цьому напрямку. В галузі йде активний обмін делегаціями з провідними космічними державами, ракетно-космічними фірмами, окремими фахівцями.

    Олександр Олексійович наполягає на активній роботі делегації НКАУ в комітеті ООН по космосу, в його науково-технічному і юридичному підкомітетах. Тут з презентаціями регулярно виступають керівники провідних підприємств галузі, вчені, фахівці.

    Поїздка Негоди О.О. в складі делегації, яку очолював Президент України Кучма Л.Д. до Бразилії в 1996 році, дала поштовх початку реалізації проекту з будівництва стартового комплексу для РН «Циклон-4» на космодромі Алкантара.

    Починаються переговори з делегаціями НАСА, державним департаментом і Міністерством торгівлі США, Світовим банком щодо проектів «Морський старт», польоту українського космонавта в одній з місій «Спейс Шаттл».

    Виконуючи доручення Президента України, Олександр Олексійович провів успішні переговори з керівником НАСА Д. Голдіним, які дали старт спільному проекту підготовки наукових експериментів із космічної ботаніки під час однієї з місій американського Шаттлу.

    Після визначення кандидата на політ, почалася його підготовка в Україні і в США.

    У числі проводжаючих в політ космонавта Леонід Каденюка 19 листопада 1997 року у Космічному центрі імені Дж. Кеннеді в штаті Флорида (США) були Президенти України Кучма Л.Д., Кравчук Л.М., велика група вчених на чолі з Президентом НАН України Патоном Б.Є., делегація земляків космонавта з Чернівецької області, представники засобів масової інформації. Український десант в невеликому містечку Кока-біч, поблизу космодрому, налічував понад 100 осіб, а на запуску шаттла «Колумбія» були присутні понад 10 тис. американців. У їх числі були представники української діаспори.

    16-денний політ нашого космонавта був успішно завершений. Під час місії STS-87 було виконано 10 наукових експериментів, проведена масштабна освітня програма для школярів, в якій взяло участь по 20 тисяч чоловік в Україні та США. Результати цих експериментів були високо оцінені Міжнародною академією астронавтики.

    Уміння Олександра Олексійовича вести переговори яскраво продемонстрували результати спільної роботи зі Світовим банком, процес підписання угод між країнами по проекту «Морський старт». Вирішальними були зустрічі делегацій України і США у Вашингтоні та в Києві. В кінці 1997 року, за кілька днів до Різдва, у Відні, в посольстві України був заключний тур тривалих переговорів з цього питання. З американської сторони делегацію очолила представник міністерства економіки і торгівлі США Катрін Новелли, з української - Негода О.О.

    Ці переговори повинні були дати зелене світло реалізації проекту «Морський старт». Американська сторона внесла пропозицію - перш ніж дати старт проекту, підписати угоду між урядом України та США про захист супутникових технологій США.

    Погодившись з цією пропозицією, українська сторона попросила зробити перерву для наради. Під час її було прийнято рішення запропонувати американській стороні підписати аналогічну угоду про захист українських технологій, що застосовуються при виробництві ракетної техніки. Після консультацій з Вашингтоном американська сторона погодилася з пропозицією нашої делегації.

    В результаті було підготовлено угоду між урядом України та урядом США про захист технологій, пов'язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів (6 березеня 1998 р.), а потім - про захист технологій, пов'язаних з українськими ракетами-носіями, ракетним обладнанням та технічними даними для проекту "Морський старт" (29 вересня 1999 р.).

    Негода О.О. вів переговори вміло, гідно і шанобливо по відношенню до партнерів і разом з тим ніколи не давав себе або українську сторону хоч якось принизити.

    Багато іноземних партнерів знали це і завжди з повагою ставилися до української делегації, її керівника і пропозицій, які надходили з нашого боку.

    Ось витяг з ноти Посольства США в Україні:

    «...Уряд Сполучених Штатів вживе всіх заходів для забезпечення використання вищевказаного обладнання та технологій тільки для програми «Морський старт», а також, «...щоб вищевказане обладнання та технології не були модифіковані і скопійовані».

    У 1999 році ракета-носій «Зеніт-3SL» вперше стартувала з морської платформи «Одіссей» з екватора поблизу о. Різдва.

    Подібна робота проводилася з країнами Європейського Союзу, Російською Федерацією, Китаєм та іншими космічними державами.

    У цьому ж році, після тривалої підготовчої роботи, почав діяти спільний з Російською Федерацією проект «Дніпро» по використанню найпотужнішої міжконтинентальної ракети стратегічного призначення РС-20 (SS-18).

    Олександр Олексійович регулярно доводив ефективність роботи галузі, демонстрував нові розробки високотехнологічної продукції підприємств на виставках та на презентаціях іноземним делегаціям.

    Поступово галузь збільшувала експортну складову своєї продукції, нарощувала випуск так званої «цивільної» продукції.

    Слід зазначити, що на експорт підприємства галузі направляли не сировину, а високотехнологічну кінцеву продукцію: ракети-носії, космічні апарати, різні прилади, вузли стикування «Курс», системи управління ракет-носіїв і інше. Причому обсяги цього експорту зростали із року в рік, і в 2003-2005 рр. становили понад 50% від загального виробництва. Валютна виручка підприємств значно перевищувала витрати бюджету країни на космічні програми.

    Це досягалося завдяки роботі спільних підприємств «Морський старт» (США, Норвегія, РФ, Україна), «Космотрас» (РФ, Ураїни), в яких експлуатувалися ракети-носії українського виробництва «Зеніт-3SL» і РС-20 (SS-18), постачання в РФ систем управління для РН «Союз», «Протон», «Молнія», «Рокот».

    Результати такої діяльності бажано було донести до широкого загалу. Вирішено провести масштабну виставку, на якій були б продемонстровані досягнення вчених, конструкторів ракетно-космічної галузі. Цю ідею підтримав Президент Національної академії наук України Патон Б.Є.

    Об'єднавши зусилля, космічне агентство і Національна академія наук України до 10-ї річниці незалежності України організували масштабну виставку «Космічні технології - на службу суспільству».

    Виставка була розгорнута в Українському домі на Європейській площі в м. Київ. Кілька тисяч квадратних метрів великого залу були зайняті цікавими експонатами, зразками і макетами ракетно-космічної техніки, цивільної продукції, яку представляли підприємства галузі та Національної академії наук.

    Був представлений повнорозмірний КА «Січ-1», макети ракет-носіїв українського виробництва «Циклон-2», «Циклон-3», «Зеніт-2», «Зеніт-3SL», «Дніпро» (SS-18, «Сатана»), дублікат магнітофона, з яким здійснив політ перший космонавт нашої планети Юрій Гагарін. Цей магнітофон, найважливіші елементи ходової частини радянських місяцеходів були виготовлені в Україні. Управління місяцеходами здійснювалося фахівцями-операторами Центру управління, розташованого в с. Шкільне поблизу м. Євпаторія (Крим). Широко представлена була і цивільна продукція. Це телевізори, унікальна медична техніка, зварювальні апарати, водо-, газо-, електролічильники, різне електрообладнання, комплектуючі для літаків, залізничних вагонів, а також трактори, тролейбуси, трамваї, вітроагрегати. Великий інтерес викликала апаратура для шахтарів, широкий спектр техніки для житлово-комунального господарства.

    Протягом всіх днів роботи виставки перед відкриттям виставкових залів шикувалися черги киян з метою пройти обстеження на УЗД-апаратурі, мамографі і іншій медичній техніці, яка вироблялась підприємствами галузі. Обстеження безкоштовно проводили кваліфіковані медичні працівники.

    Відвідувачів, яких за час виставки було понад 200 тисяч, розважали різні музичні колективи, спортсмени-гімнасти, акробати.

    Ця виставка була одним з найяскравіших подій в комплексі заходів, присвячених Дню незалежності в 2001 році, і отримала позитивний резонанс в суспільстві.

    Олександр Олексійович мав дуже важливу для керівника рису - позитивну цілеспрямованість, постійне невдоволення досягнутим, наполегливий творчий пошук нового і прагнення до вдосконалення досягнутого раніше. І тут навіть не діяв його принцип «краще - ворог доброго».

    З цією метою він запропонував практикувати виїзд членів колегії та науково-технічної ради на місця - на підприємства, в організації, в конструкторські бюро. Під час зустрічей з працівниками цих колективів він обговорював перспективні питання, актуальні наукові розробки, вислуховував їх пропозиції з цих питань.

    Цікавими і плідними були зустрічі з представниками підприємств Дніпропетровська, Харкова, Чернігова з військовослужбовцями Євпаторійського центру і Державного центру спеціального контролю, з працівниками представництв замовника. За результатами таких зустрічей і з урахуванням пропозицій підприємств готувалися накази НКАУ, Постанови Уряду, Укази Президента.

    Наприклад, реакцією на такі заходи були Укази Президента «Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності» (27.11.1998 р.), «Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки країни» (06.02.2001 р.), Постанови Уряду «Про утворення Єдиної супутникової системи передачі інформації» (02.12.1996 р.), «Про Міжвідомчу програму впровадження космічних технологій у створення та виробництво високотехнологічної цивільної продукції для потреб внутрішнього ринку і на експорт на 2001-2005 рр.» (27.06. 2001 р.).

    Як видно тільки із назв цих документів, вони були актуальними не тільки в той період, але були розраховані на далеку перспективу.

    Ці документи були керівними при розробці Третьої космічної програми на 2003-2007 рр. Нова програма в повній мірі враховувала світові тенденції в космічній діяльності, її комерціалізації і міжнародної кооперації. Одним з найважливіших проектів програми було створення для ракети-носія «Циклон-4» стартового комплексу на бразильському космодромі «Алкантара», який був покликаний забезпечити незалежний доступ України в космос.

    Розуміючи важливість зміцнення обороноздатності країни і оснащення збройних сил сучасною технікою і космічними технологіями, Олександр Олексійович неодноразово піднімав питання розробки ракетного комплексу «Борисфен», вітчизняного супутника зв'язку «Либідь», космічного апарату з апаратурою високого розрізнення і т.п.

    Однак час ішов, комплекс «Борисфен» в кресленнях регулярно модернізували, і він переріс в новий комплекс «Сапсан», але так до сих пір і не отримано замовлення на його виробництво як в його первісному, так і в його модернізованому варіанті.

    На жаль, економіка країни, а також окремі чиновники в той момент не були готові до сприйняття передових, інноваційних проектів, що негативно позначилося на фінансуванні і розвитку галузі, на подальший розвиток промисловості країни.

    Світовий досвід говорить про те, що ставка на туризм, спорт, шоу-бізнес ніколи не вирішували проблему підвищення добробуту народу. Не приділяючи уваги промисловому виробництву, науці ми поступово опустилися до нижнього порогу, коли наша високотехнологічна, промислова країна може перейти в розряд країн так званого «третього світу» і опиниться на задньому подвір’ї сучасного інформаційного суспільства.

    10 років очолював Негода О.О. Національне космічне агентство України.

    Це були роки напруженої самовідданої праці, боротьби за життя і зміцнення високотехнологічної, сучасної, інноваційної ракетно-космічної галузі. За цей період зроблено чимало. Прийнято 9 Законів України, підготовлено понад 80 документів, підписаних Президентом і Урядом України, 95 угод і меморандумів про співпрацю з 15 країнами. Створено спільні підприємства «Морський старт», «Космотрас», «Алкантара-Циклон-Спейс». Запрацювали в міжнародних космічних проектах ракети-носії «Зеніт-3SL», «Дніпро».

    Вміле просування нашої ракетно-космічної техніки на світовий ринок, участь підприємств галузі в масштабних міжнародних космічних проектах, в спільних підприємствах - забезпечили Україні місце в так званому «клубі космічних держав».

    Ракети-носії українського виробництва за час керівництва галуззю Негодою О.О. стартували понад 80 разів, ними було виведено на орбіту близько 150 космічних апаратів на замовлення 15 країн світу. Конструкторські бюро отримали завдання і розробили космічні апарати нового класу, в тому числі мікросупутники, які можна запропонувати для інших країн. Підготовлено наукові експерименти для проведення на борту Міжнародної космічної станції.

    В останні роки Олександра Олексійовича все більше турбували спортивні травми, отримані в молодості. У 1960-х рр. він активно займався альпінізмом. На його рахунку численні сходження на вершини Кавказу. Під час однієї з експедицій трапився зрив, падіння, травма хребта...

    З віком наслідки цього падіння позначалися все більш серйозним чином. Давня травма завдавала пекучого болю, все частіше вибивала з робочого ритму. Кожен день роботи давався насилу. Працювати в половину сили йому не давала порядність, не дозволяла совість.

    У червні 2005 року він подав у відставку за станом здоров'я. Багато з задуманих раніше планів йому не вдалося реалізувати, але вони були підхоплені і продовжені його однодумцями.

    20 серпня 2016 року, на 68 році життя, після тривалої хвороби Олександр Олексійович Негода пішов із життя.

    Десятиліття, яке Олександр Олексійович Негода перебував на чолі космічного агентства, можна порівняти з десятьма ступенями підйому галузі на вершину визнання України Космічною державою!


    Наказ НКАУ про вступ на посаду О.О. Негоди


    Переговори в НКАУ з делегацією США щодо міжнародного проекту «Морський старт», квітень 1995 р.


    О.О. Негода з Генеральним конструктором КБ «Південне» В.Ф. Уткіним


    Засідання Міждержавної російсько-української комісії щодо запуску першого українського супутника «Січ-1». Космодром Плесецьк, серпень 1995 р.


    О.О. Негода зі співробітниками НКАУ на 5-річчі агентства, лютий 1997 р.


    Відвідування Головного центру спеціального контролю НКАУ


    Під час візиту в Україну Президента США Б. Клінтона, червень 2000 р.


    Прес-конференція керівників НКАУ на виставці «Космічні технології - на службу суспільству» в серпні 2001 р.


    Керівництво НКАУ на чолі з Генеральним директором О.О. Негодою на переговорах в Російському космічному агентстві в Москві, лютий 2002 р.


    Президія Першого з'їзду Аерокосмічного товариства України, квiтень 2002 р.


    Підписання робочих документів з бразильською делегацією, м. Київ, травень 2003 р.


    На урочистому засіданні в НАН України, присвяченому 80-річчю академіка В.Ф. Уткіна, жовтень 2003 р.


    Під час «гарячої» телефонної лінії в Кабінеті міністрів України, грудень 2003 р.


    Українська делегація вищого рівня в США під час старту космічного корабля «Спейс Шаттл Колумбія» з першим космонавтом України Леонідом Каденюком, 19 листопада 1997 р.


    Зустріч на українській землі екіпажу космічного корабля «Спейс Шаттл Колумбія», вересень 1998 р.


    Відкриття в Києві Наукової конференції НКАУ-ЄКА з космічних досліджень, січень 2004 р.


    Вручення перехідного прапора НКАУ кращому колективу галузі ВО «Комунар», лютий 2004 р.


    Почесні гості на 50-річчі КБ «Південне» в Дніпропетровську, квітень 2004 р.


    Обговорення Колективного договору з профспілкою працівників космічної галузі, липень 2004 р.


    Рада молодих працівників космічної галузі з Генеральним директором НКАУ, 2004 р.


    В ЦУПі Євпаторійського космічного центру. У момент виведення на навколоземну орбіту українського супутника ДЗЗ «Січ-1М». 24 грудня 2004 р.


    Президія галузевої колегії, січень 2005 р.


    Ю.С. Алексєєв і Е.І. Кузнєцов в гостях у Олександра Олексійовича і Людмили Олександрівни Негоди, 28 лютого 2007 р.


    Читайте також:

Україна — потужна держава, яка, за своїм економічним потенціалом, входила до першої десятки європейських країн і в 1990 р. виробляла 5% усього світового валового продукту. Близько третини промислового, наукового і кадрового потенціалу СРСР, зайнятого в ракетно-космічній галузі, припадало на Україну. Тисячі космічних і бойових ракет найсучасніших ракетних комплексів, що служили основою ракетно-ядерного щита СРСР, вийшли з воріт українського "Південмашу". Системи керування космічних носіїв "Союз", "Протон", "Циклон", "Зеніт" створювали українські фахівці. Понад 400 космічних апаратів було створено українськими конструкторами, інженерами, ученими і запущено в космос.

На підприємствах, пов'язаних із виробництвом космічної техніки, працювало понад 150 тис. осіб, більшість яких мала вищу освіту.

Втрата такого потенціалу, його "розбазарювання" було б злочином не тільки перед власною молодою країною, а й перед усією світовою спільнотою.

Ряд учених, конструкторів, керівників наукових організацій і промислових підприємств ракетно-космічного комплексу, розуміючи негативні наслідки дезінтеграції величезної країни, передбачали зовсім не райдужні перспективи для науки загалом, багатьох наукових шкіл і високотехнологічних виробництв. Невизначеною була доля й перспектива спільних проектів та кооперації підприємств.

У перші місяці незалежності України було проведено кілька робочих нарад, консультацій, зустрічей на різних рівнях, на яких обговорювалися питання подальшої долі стратегічних підприємств і найважливіших напрямів у науці. Тривав пошук шляхів збереження позицій, що їх займала ракетно-космічна техніка до розпаду СРСР.

Це було непросто...

Підписана в Мінську 30 грудня 1991 р. угода "Про спільну діяльність з дослідження і використання космічного простору" в рамках СНД не стала об'єднавчим документом для продовження дослідження космічного простору, а, власне кажучи, розділила напрацьований потенціал. Почався процес перегляду космічних програм та планів, призупинення фінансування низки наукових, військових і прикладних космічних проектів.

Припинялися роботи з радянських програм оборонної і космічної тематики, зокрема з міжнародної програми "Інтеркосмос", що призвело до розпаду кооперації розробників і виробників ракетно-космічних засобів, згортання функціональної та випробувальної бази.

Невизначеність, нерішучість і відсутність чіткого напрямку розвитку гальмували реформування економіки країни в той непростий період. Ці чинники могли позначитися й на долі такої чутливої сфери як космонавтика.

Гостро постали питання формування національної доктрини для ракетно-космічної галузі, створення власної структури управління нею, перегляду спеціалізації, коопераційних зв'язків та системи фінансування українських підприємств.

Для збереження і розвитку наявного на території України науково-технічного потенціалу виникла ідея створити, за прикладом провідних космічних держав, керівну структуру — космічне агентство. Ініціаторами створення такої структури виступили президент НАН України Б.Патон, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України Я.Яцків, начальник управління оборонних програм Кабінету міністрів України В.Горбулін, президент Федерації космонавтики України А.Завалишин (у недавньому минулому — заступник начальника космодрому Байконур). Згодом до них приєдналися й промисловці — генеральний директор ПО "Південмаш" Л.Кучма, генеральний конструктор КБ "Південне" С.Конюхов, генеральний директор НВО "Хартрон" Я.Айзенберг. Ці люди передбачали в недалекому майбутньому прихід "дикого" капіталізму, руйнування стійких зв'язків із партнерами, банкрутство багатьох підприємств і їх "прихватизацію". Інакше кажучи, почався етап первинного нагромадження капіталу часто нецивілізованими, бандитськими методами.

Із глибин раніше єдиного соціального суспільства спливли "невдахи" радянської епохи з замашками гангстерів — нахабні й агресивні, схожі на тих, що діяли в 30-х рр. минулого століття у США.

Передбачаючи такі зміни в суспільстві, структурі економіки, управлінні державою, керівники елітних підприємств, організацій та установ вирішили, що необхідно відгородити від цих людей та зберегти високотехнологічні й наукомісткі галузі, які визначатимуть вигляд країни у ХХІ ст.

Виробивши спільну позицію щодо створення космічного агентства, ініціативна група на чолі з В.Горбуліним взялася за складне завдання — переконати уряд і президента України в необхідності існування такої структури. В урядові кабінети прийшли нові люди. Розпочалася важка робота з переконування чиновників різних рангів у необхідності прийняття відповідального й конче потрібного для країни рішення. Володимир Горбулін на цьому етапі зіграв надзвичайно важливу роль організатора й координатора цієї роботи, брав особисту участь у переговорах з керівниками міністерств та відомств. Він діяв за повної підтримки Президента НАН України Б.Патона, багатьох видатних учених, головних конструкторів та директорів підприємств ракетно-космічного комплексу.

Важливу роль на цьому етапі відіграв голова комісії космічних досліджень АН України академік Ярослав Яцків. Через цю авторитетну комісію, що працювала при АН України з 1968 р., тоді був єдиний офіційний вихід на державні управлінські структури.

Я.Яцків і В. Горбулін ініціювали нараду в президента НАН України Б.Патона, на якій було розглянуто питання про створення космічного агентства, а згодом (30 січня 1992 р.) — і зустріч президента України Л.Кравчука з представниками Академії наук України, де з доповіддю виступив Я.Яцків. У результаті відповідним органам було доручено підготувати документи, необхідні для створення агентства.

29 лютого 1992 р. Л.Кравчук підписав указ про створення Національного космічного агентства України зі статусом центрального органу виконавчої влади.

На перший план виходило кадрове питання — призначення керівника агентства. Від цієї людини залежала доля підприємств, галузі, космічного майбутнього країни. Важливо було не допустити помилок у визначенні стратегічних цілей та у тактичних діях для їх досягнення.

Практично всі учасники підготовки цього документа схилялися до думки, що очолити нову структуру має виходець із галузі — енергійний, із неабиякими організаторськими здібностями, а також навичками політичної й дипломатичної етики. Невдовзі всі дійшли висновку, що таким керівником міг би стати Володимир Горбулін, який має ці риси, а ще — багатий життєвий досвід, набутий під час роботи в КБ "Південне", оборонному відділі ЦК Компартії України, Кабінеті міністрів України.

Справді, в умовах реформування країни треба було багато знати, вміти й передбачати. Цю кандидатуру підтримав президент України Л.Кравчук, і постановою Кабінету міністрів №119 від 9 березня 1992 р. Генеральним директором Національного космічного агентства України було призначено В.Горбуліна.

Вже наступного дня на Володимира Павловича, який розпочав виконання своїх обов'язків генерального директора НКАУ, посипалися першочергові питання: звідки взяти фінансування, де розмістити агентство, яку структуру агентства запропонувати, який штатний розпис потрібен, де взяти кадри для роботи в агентстві.

Як у калейдоскопі, миготіли обличчя людей, із якими доводилося зустрічатися, обговорювати проблеми нової урядової структури, переконувати й відстоювати свої погляди в багатьох кабінетах. Непомітно летіли дні, з раннього ранку до пізнього вечора насичені вирішенням цих питань, погодженням документів, переговорами.

Підготовлено Положення про НКАУ, розробляється структура й визначається чисельність працівників агентства, ведеться пошук кадрів, проходять співбесіди з десятками претендентів на роботу в новій перспективній організації.

Коли готувався Указ президента про створення агентства, В.Горбулін зібрав 67 погоджувальних віз у різних інстанціях, але при вирішенні вище перелічених питань нове коло погоджень виявилося значно ширшим та складнішим.

Були дні, коли В.Горбулін повертався з "високих кабінетів" чорніший чорної хмари, знервований і засмиканий. Це траплялося тоді, коли йому не вдавалось переконати того або іншого чиновника прийняти необхідне рішення або хоча б завізувати документ. Труднощі й невдачі, нерозуміння окремих чиновників не зупиняли його. Новий день починався з нових зусиль і нових походів кабінетами.

Загострилися питання виконання українськими вченими і промисловістю завдань, включених у Міждержавну програму космічних досліджень. З цього приводу підняли тривогу вчені. Відчувалося, що порушуються коопераційні зв'язки, а їх потрібно в цих складних умовах принаймні зберегти в інтересах як України, так і Російської Федерації.

4 травня 1992 р. для аналізу стану й виконання робіт цієї програми створюється експертна група НКАУ та Комісії космічних досліджень АН України. До її складу ввійшли 12 представників Академії наук і єдиний працівник НКАУ — його генеральний директор В.Горбулін. Доводилося, так би мовити, працювати на розрив. Нарешті, 18 травня, підписано постанову КМУ про чисельність і штатний розпис агентства. Для вирішення архіважливих стратегічних завдань країни затверджено чисельність агентства — 39 осіб і виділено одну (!) кімнату в приміщенні КМУ — №522. В іншому В.Горбуліну надавали... повну свободу творчості, ініціативи і прояву ентузіазму.

Відомо, що вирішити проблему, якщо думатимеш так само, як ті, хто її створив, неможливо. Тому Володимир Павлович шукав нестандартні способи вирішення проблем і подолання бюрократичних перепон.

Він запропонував відразу кілька нестандартних рішень. Наприклад, було досягнуто домовленості з керівником Державного комітету з науки і техніки України С.Рябченком про фінансову підтримку. Завдяки цьому вдалося нормалізувати фінансування частини заходів із реалізації Міждержавної програми космічних досліджень, а також почати зараховувати на роботу перших співробітників НКАУ.

У тому, що така структура в Україні утворювалася з нуля, були свої плюси, оскільки за нею не тягнувся багаж попереднього досвіду, помилок і невдач, не було практики бюрократизму. Нова структура будувалася на міцному фундаменті досягнень у космічній сфері України з початку космічної ери, а її керівник, стоячи на твердих позиціях державника, володіючи нестандартним мисленням, аналітичним складом розуму, мав самостійний погляд на формування цієї структури, добір кадрів та визначення стратегії розвитку космічної галузі України. Це згодом неодноразово відзначали багато вітчизняних та закордонних спеціалістів і експертів.

Закладена В.Горбуліним практика злагодженої співпраці вчених, цивільних та військових фахівців зберігалася в НКАУ впродовж багатьох років. Тут плідно працювали доктори й кандидати наук, колишні керівники підприємств та організацій, генерали і космонавти.

Наступний крок, ініційований В.Горбуліним, — визначення стратегії і тактики подальшої діяльності. Агентство, на його думку, мало розробляти концептуальні основи державної політики у сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях та в інтересах безпеки держави. З цією метою агентство має організовувати космічну діяльність в Україні й під юрисдикцією України — за кордоном. Для цього необхідно розробляти плани заходів на близьку й середньострокову перспективу. Дійшли висновку, що слід складати космічні програми, розраховані на п'ятиріччя, які б затверджували Уряд або Верховна Рада країни.

Вже у вересні-жовтні 1992 р. розпочалася підготовка першої космічної програми. Було створено тимчасовий творчий колектив, до складу якого ввійшло близько 30 експертів із Академії наук, Космічного агентства, Міністерства оборони та підприємств промисловості.

16 жовтня 1992 р. у приміщенні Головної астрономічної обсерваторії НАН України відбулося засідання групи експертів, яка розглянула концепцію і матеріали, що надійшли в НКАУ та Комісію космічних досліджень НАН України. Експерти дійшли висновку, що космічна програма має складатися з трьох розділів:

1) Національні космічні проекти;

2) Міждержавні космічні проекти (у рамках СНД);

3) міжнародна діяльність (із країнами далекого зарубіжжя).

Розглянули понад 600 пропозицій та проектів. Із них 225 — національних, 343 — міждержавних і тільки 4 — міжнародних.

Експерти зробили висновок про слабкий розвиток внутрішнього ринку, недостатню кількість користувачів космічної інформації, малу номенклатуру космічних сервісів.

Глибокий аналіз стану Міждержавної програми і пропонованих за нею проектів доводив, що коопераційні зв'язки з Російською Федерацією на довгі роки будуть взаємовигідними і їх слід підтримувати.

Остання цифра (4 пропозиції для міжнародної співпраці) відображала певною мірою спадщину закритості галузі в минулому й свідчила про необхідність активізації роботи на міжнародному ринку в майбутньому.

Володимир Павлович вивчав кожен проект, виділяв першочергові, зустрічався з виконавцями, уточнював обсяги фінансування, консультувався з представниками кооперації.

Тривожила відсутність вітчизняних замовників, що свідчило про неготовність внутрішнього ринку і керівників різних відомств працювати з космічною технікою та технологіями. Стояло складне завдання — піднімати цю "цілину".

Головною метою програми були:

- аналіз можливостей підприємств і організацій у реалізації накреслених заходів;

- збереження промислового кадрового й інтелектуального потенціалу;

- вивчення можливостей розширення внутрішнього ринку;

- вихід на зовнішній ринок.

Через 6 місяців проект першої космічної програми запропонували уряду і 25 травня 1993 р. її було затверджено постановою Кабінету міністрів України.

До першої програми входили перспективні проекти, які б забезпечили Україні лідируючі позиції в космічній сфері. У їх числі:

- створення національної системи ДЗЗ (дистанційного зондування Землі) "Січ" із запуском першого супутника "Січ-1" під юрисдикцією України;

- створення вітчизняного телекомунікаційного супутника "Либідь" для забезпечення роботи супутникового телебачення і зв'язку;

- збереження кооперації з РФ;

- підготовка міжнародних угод та інші космічні проекти.

Однак бюрократизм, недалекоглядність і недомисел окремих чиновників тоді стали гальмом нестандартних інноваційних ідей і не дозволили швидко реалізувати ці проекти. Було втрачено стартові можливості України, час і динаміку розвитку галузі. Наприклад, до реалізації проекту "Либідь" вдалося повернутися тільки через 15 років!

Багато країн, що з'явилися після дезінтеграції Радянського Союзу, зіштовхнувшись із ринковою економікою, її законами та правилами, не відразу зрозуміли, що в цій економіці їм відведена роль усього лише ринків споживання, а сама ринкова економіка містить підводні рифи у вигляді періодичних криз, захоплення ринків, несумлінної конкуренції, банкрутства, безробіття.

У ті роки ми стали свідками «реформування», аж до знищення, деяких галузей (електроніки, приладобудування, легкої промисловості). Захопившись модною фішкою — приватизацією, — ідеологи економічної перебудови держави довели до банкрутства, розорили сотні успішних підприємств, знизили частку держави в економіці за 20 років до 15%, значно випередивши за цим показником провідні капіталістичні країни (США, Німеччину, Францію).

Насаджується культ споживання, мода на все імпортне: автомобілі, телевізори, побутову техніку, меблі та інші речі. Таким чином, ми підтримували економіку інших країн, а самі ставали дедалі слабшими.

Але ці висновки прийдуть, на жаль, пізніше, з часом.

Попри ці тенденції середини 1990-х, Космічне агентство, дотримуючись виробленої В.Горбуліним стратегії розвитку, збирало у сферу свого управління стратегічні підприємства та організації, пов'язані з розробкою і виробництвом космічної техніки, забезпечувало їх підтримку, а також створювало нові підприємства для розв'язання конкретних спеціалізованих завдань (ДП "Укркосмос", ДП "Дніпрокосмос", Національний центр аерокосмічної освіти молоді, Інститут космічних досліджень, Міжнародний центр космічного права та інші).

Така позиція Володимира Павловича та його сподвижників не завжди знаходила підтримку або схвалення в середовищі чиновників інших міністерств і відомств. Це проявлялося у складнощах, з якими вирішувалися питання фінансування космічних програм та обсягів цього фінансування (менше 0,03% бюджету), проходження законопроектів, узгодження різних документів у високих інстанціях.

Однак рішучість, цілеспрямованість, наполегливість та вміння переконати у своїй правоті опонентів допомагали Володимиру Павловичу і НКАУ долати ці штучні, а часто — і надумані перешкоди.

Рішучим і важливим кроком у боротьбі за галузь стала підготовлена й прийнята 30 червня 1993 р. Постанова Верховної Ради України "Про невідкладні завдання збереження і розвитку ракетно-космічного потенціалу України". Завдяки цьому документові було забезпечено підтримку підприємств і організацій, що займаються космічною діяльністю. Керівники цих підприємств дедалі частіше почали звертатися в космічне агентство, бо тут оперативно вирішувалися питання, пов'язані з ліцензуванням, фінансуванням, експортним контролем та іншими проблемами їхньої щоденної діяльності.

Керівництво агентства чітко ставило завдання, які необхідно було вирішити на тому чи іншому етапі. Розмова велася зрозумілою професійною мовою.

У 1994—1995 рр. уважно вивчаються можливості переведення низки підприємств у сферу управління НКАУ.

Виходячи зі складнощів завдань першої Національної космічної програми, Уряд іде назустріч обґрунтованим проханням В.Горбуліна і збільшує чисельність співробітників космічного агентства майже вдвічі — до 75 осіб. Завдяки цьому вибудовується сучасна, ефективна структура управління, залучаються до роботи висококваліфіковані фахівці, менеджери, керівники.

Всупереч усім складнощам перших років роботи, було сформовано ракетно-космічну галузь, до якої, згодом, увійшли 38 підприємств, організацій та установ (1998 р.).

Але це буде пізніше, а далекого 1993-го В.Горбулін, розуміючи обмеженість внутрішнього ринку для потужних підприємств, які виробляють ракетно-космічну техніку, почав шукати виходи на світовий ринок космічних послуг.

Він був ініціатором запрошення в Україну керівників космічних агентств провідних країн світу (NASA, DASA, CNES, Роскосмос), представників відомих ракетно-космічних фірм Boeing, Martin Marietta, Aerojet, Lockheed, Alenia Spario, Fiat Avio, AGARD, Spot image, делегацій із Польщі, Угорщини, Індії, Китаю, Японії, Канади, США, країн Євросоюзу.

Найбільш плідними були робочі зустрічі в НКАУ з керівником Роскосмосу Юрієм Коптєвим, керівником NASA Даніелем Голдіном, главою Космічного агентства Казахстану Тенгатом Аубакіровим.

Під час зустрічей керівників агентств формувався спільний погляд на більшість проблем у космічній діяльності: фінансування, старіння кадрів, комерціалізація, проривні технології та проекти майбутнього ХХІ ст., розглядалися нестандартні підходи до їх вирішення.

Уперше, як керівник НКАУ, В.Горбулін очолює делегацію України на засіданні Науково-технічного комітету з космосу в ООН, де з високої трибуни виступає з доповіддю про космічну діяльність України.

Наша країна відкривалася для широкої світової спільноти як держава, що володіє унікальними космічними технологіями. І багато країн справді вперше відкрили для себе потужну космічну державу в центрі Європи.

Володимир Павлович завжди розумів силу засобів масової інформації, їхній вплив на формування громадської думки. У нього були добрі шанобливі стосунки з журналістами. Він, як один із авторів публікацій у "Литературной газете", розумів, що і як слід робити для створення позитивного іміджу нової для країни структури, як відкривати раніше закриті сторінки історії космонавтики.

Резонансною подією, яку організував В.Горбулін, була поїздка групи журналістів і народних депутатів на космодром Байконур. Під час цієї поїздки учасники ознайомилися з історією космодрому, зразками ракетно-космічної техніки, пусковим комплексом, із якого стартують ракети-носії українського виробництва, а також були присутні при пусках РН "Зеніт" і МБР РС-20 (SS-18).

Ця поїздка, яскраві й позитивні матеріали у ЗМІ про побачене на космодромі сприяли формуванню на довгі роки позитивного іміджу галузі та її працівників у середовищі не тільки журналістів, народних депутатів, а й в суспільстві в цілому.

У період роботи В.Горбуліна в НКАУ закладалися основи проектів, реалізація яких стала можливою з роками.

Володимир Павлович уже 1993 р. думав про необхідність для молодої незалежної космічної України мати свого космонавта. Пророблялися два варіанти — політ або у складі російського екіпажа, або у складі американського.

Консультації з фахівцями цих країн, умови, висунуті керівництвом космічних агентств, схилили чашу терезів на користь американської програми польоту.

Готується низка документів про спільну космічну діяльність України і США, які було підписано під час візиту президента України Л.Кучми до США.

З цих питань підготували низку спільних заяв президентів Л.Кучми та Б.Клінтона. В одній із них — "Про майбутнє співробітництво в аерокосмічній галузі між Україною та Сполученими Штатами Америки", опублікованій 13 травня 1994 р., вперше оголошено про можливості для українського спеціаліста з корисного навантаження взяти участь в одній із місій "Шатла". Було дано доручення Національному космічному агентству України і Національному аерокосмічному агентству США підготувати спільні пропозиції з цього питання до 31 березня 1995 р.

А через три з половиною роки такий політ став реальністю. У місії STS-87 (із 19 листопада по 5 грудня 1997 р.) з широкою програмою наукових експериментів, підготовлених українськими вченими, брав участь громадянин України Леонід Каденюк.

Ця подія стала ще однією яскравою сторінкою в історії космічної України, до написання якої безпосередній стосунок мав В.Горбулін.

Розуміючи, що успішний початок справи є більш ніж половина всього задуманого, Володимир Павлович прагнув у перші роки дати старт багатьом космічним проектам, встановити договірні стосунки з провідними космічними державами, міжнародними організаціями, включити Україну в міжнародні режими та об'єднання, які визначають міжнародну політику майбутнього.

У цей період укладаються стратегічні угоди з РФ і США. Підписуються договори про співробітництво з Казахстаном, Індією, Польщею. Усього за період з 1992-го по вересень 1994-го було підготовлено й підписано 14 надзвичайно важливих міжнародних угод. Україна заявила про бажання увійти до складу країн режиму з контролю над ракетними технологіями (РКРТ).

Таким чином, було започатковано формування міжнародної нормативно-правової бази космічної діяльності України.

Згодом з'являться проекти з Європейським космічним агентством ("Вега"), США ("Морський старт", "Антарес"), Російською Федерацією ("Дніпро", "Наземний старт", "Радіоастрон"), Бразилією ("Алькантара—Циклон-4").

Володимир Павлович дуже добре знав, які завдання вирішували спеціалісти галузі у сфері оборони та створення сучасних зразків військової техніки. Залишившись без замовлень, ці спеціалісти опинилися на межі виживання. Було підготовлено і в жовтні 1992 р. підписано урядами України, Канади, США та Швеції договір про заснування Українського науково-технологічного центру для мирної конверсії наукового потенціалу спеціалістів, які займалися раніше розробкою зброї масового знищення. Плідні стосунки склалися у працівників агентства з виконавчим директором цього Центру від Канади Остапом Гавалешко.

У цих діях В.Горбуліна яскраво проявилися його інтелект, уміння прораховувати для успішного майбутнього сьогоднішні кроки та рішення, його талант передбачати розвиток подій у найближчій і далекій перспективі.

Навіть песимісти і скептики змушені були визнати, що за цей період сталося "справжнє диво". Всього за два роки відбулося об'єднання виробничих, наукових та експлуатаційних космічних фрагментів у єдине ціле — космічну галузь України. Але законодавчо це оформлять лише 1998 р.

З початку 1994 р. В.Горбуліна часто залучали для консультацій у передвиборний штаб майбутнього президента країни Л.Кучми. У серпні 1994-го він переходить на роботу в адміністрацію президента України. Його призначають секретарем Ради національної безпеки і оборони. Цю структуру потрібно було теж створювати з нуля...

На нього чекала вкрай складна й відповідальна робота.

В.Горбулін ішов з космічного агентства на нову відповідальну ділянку державної служби, залишивши після себе колектив однодумців, відданих спільній справі, сформулювавши ідеологію цієї організації на багато років, заклавши фундаментальні основи подальшого розвитку цієї динамічної структури у надзвичайно важливому стратегічному секторі високих технологій — ракетно-космічній сфері.

Минулі роки і досягнення ракетно-космічної галузі повністю підтвердили правильність зроблених у перші роки незалежності країни політичних та організаційних кроків, генератором і реалізатором яких був Володимир Павлович.

Ефективність і конкурентоспроможність нової для країни галузі на світовому ринку забезпечили Україні місце в елітному "клубі" космічних держав.

Завдання, яке ставив Володимира Павлович Горбулін у далекому 1992-му, було виконане. А для космічного агентства України він назавжди залишиться Першим Генеральним.


У кріслі Генерального директора НКАУ


Перше інтерв'ю Генерального директора НКАУ В.П. Горбуліна


Льотчик-космонавт С.Є. Савицька в гостях у НКАУ


Під час зустрічі Президентів США і України Білла Клінтона і Леоніда Кучми, 1994 р.


Творці ракетно-ядерного щита біля грізної «Сатани», 2004 р.


Вітання В.П. Горбуліна з ювілеєм, січень 2009 р.


Прес-конференція, присвячена 100-річчю М.К. Янгеля, жовтень 2011 р.


Під час зустрічі доньки Сергія Павловича Корольова Наталії Сергіївни з Президентом НАН України Борисом Євгеновичем Патоном, 18 січня 2017 р.

Володимир Павлович приймає вітання з днем народження від Державного космічного агентства України, 18 січня 2017 р.


Читайте також:

Перша космічна програма (головні події 1993-1997 рр.)

Друга космічна програма (головні події 1998-2002 рр.)

Третя космічна програма (головні події 2003-2007 рр.)

Четверта космічна програма (головні події 2008-2012 рр.)

В.П. Горбулін - 1-й Генеральний директор НКАУ

Ю.С. Алексєєв - 3-й Генеральний директор НКАУ



.

 
 
 
  Последние новости 21.02.2017: S7 Group стала аэрокосмическим холдингом
20.02.2017: Последняя в истории ракета "Союз-У" установлена на стартовой площадке
20.02.2017: Индия успешно испытала собственный криогенный двигатель для тяжелой ракеты-носителя
20.02.2017: SpaceX успешно запустила ракету-носитель Falcon 9
17.02.2017: Азербайджан отменил пошлины на комплектующие для гражданской авиатехники





© Space-Inform,  Kiev, 2001  
 

При использовании материалов ссылка на "СПЕЙС-ИНФОРМ" обязательна