Аэрокосмическое общество Украины
Аэрокосмический портал Украины
"Информационно-аналитический центр "Спейс-Информ"
 
В начало     Новости      Аналитика      Право      Магазин      Справочник      О нас
 
 
   
 
Україна — космічна держава

 Нові реалії 1990-х років

Борис Патон,
президент Національної академії наук України

Олександр Негода,
генеральний директор Національного космічного агентства України

Ярослав Яцків,
перший заступник міністра освіти та науки України


Розпад СРСР не тільки суттєво змінив геополітичну систему у світі, але й значно вплинув на розвиток світової космонавтики. Адже розпалася велика космічна держава і військове протистояння у космосі перестало бути мотивом планування та проведення космічних експериментів.
Не дивлячись на зміну пріоритетів у бік мирного космосу та загальну тенденцію до комерціалізації космічної діяльності, космічна галузь на даний момент значною мірою визначає довгостроковий економічний розвиток держави, виступає каталізатором розроблення та впровадження високих технологій.
У зв`язку з високою наукоємністю космічна галузь має ключове значення для науково-технічного переозброєння практично всіх галузей національної економіки. І в цьому розумінні рівень її розвитку визначає місце країни у світовому співтоваристві.
Будь-якій країні для того, щоб бути космічною державою, необхідно мати ракети-носії (РН), власні космічні апарати (КА) і наземну інфраструктуру, котра включає космодром, центр керування польотами, центр далекого космічного зв'язку тощо.
У свій час Україна брала участь в усіх космічних проектах колишнього СРСР і має кваліфікованих фахівців та розвинену промислову і науково-технічну базу в галузі космічних досліджень. З Україною пов'язані імена творців вітчизняної космонавтики: О. Засядька, Г.Константинова, М. Кибальчича, Ю. Кондратюка (О. Шаргея), К. Ціолковського, С. Корольова, М. Янгеля, В. Глушка, В. Ковтуненка. В. Челомея, А. Люлька, В. Уткіна, О. Макарова.
В Україні історично склалося п’ять великих космічних центрів. У Дніпропетровську на базі ракетобудівного комплексу ВО «Південмаш» та КБ «Південне» створено потужні ракето-носії різного класу, у тому числі визнані у світі «Циклон» і «Зеніт», та біля 400 супутників серії «Космос» і «Інтеркосмос». У Харкові НВО «Хартрон» та ВАТ НДІРВ розробляють та випускають майже всі системи управління КА. Установи Національної академії наук України, міністерств та відомств, які знаходяться у Києві, спеціалізуються в галузі матеріалознавства, приладобудування, досліджень ближнього космосу тощо. На заході країни, у Львові та Ужгороді, знаходиться різноманітна інфраструктура, котра забезпечує космічні дослідження. І, нарешті, на півдні, в Євпаторії розташовано Національний центр керування і випробування космічних засобів (НЦКВКЗ), а в Одесі - інфраструктуру науково-прикладного космічного приладобудування.
Визнанням міжнародним співтовариством ваги України у світовій космічній діяльності стало її прийняття у 1990 році постійним членом Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях.
За чотири десятиліття космічної ери ракетно-космічною галуззю України розроблено чотири покоління ракет стратегічного призначення, що мало виключну роль для встановлення ракетно-ядерного паритету між колишнім СРСР і США. Ставши на шлях незалежності, Україна прийняла національну доктрину дотримання трьох неядерних принципів: «не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї», а також відмовилася від ракетно-ядерної зброї, розташованої на її території. Ці рішення, як і поступове припинення фінансування програми створення міжконтинентальних балістичних ракет, гостро поставили перед країною питання підтримки і реформування науково-промислової бази космічної галузі, оскільки за радянських часів вона була єдиною для військової і цивільної ракетно-космічної техніки.
Перша національна космічна програма
Виходячи з необхідності збереження і подальшого розвитку в інтересах незалежної України науково-технічного й виробничого потенціалу космічної галузі, у 1992 році відповідно до Указу Президента України було створено Національне космічне агентство (НКАУ).
В 1994 році Кабінет Міністрів України затвердив Державну космічну програму на 1994-1997 роки, виконання якої забезпечило вирішення цілого комплексу організаційних, науково-технічних і правових питань становлення вітчизняної космічної галузі. Найголовнішими серед них були: реорганізація вітчизняної кооперації підприємств і організацій галузі, що максимально забезпечило замкнений цикл виготовлення ракетно-космічних виробів в Україні; структуризація та концентрація ресурсів, замовлень і засобів на обмеженій чисельності підприємств і організацій галузі; формування національного інституту Головних підприємств-розробників ракетно-космічної техніки; створення основи національного космічного законодавства.
В ці роки прийнято Закон України “Про космічну діяльність” (15.11.96.), а також пакет нормативно-правових актів державного регулювання космічної діяльності в Україні. Це укази Президента України "Про заходи щодо вдосконалення державного регулювання космічної діяльності в Україні" (7.10.95.), "Про Національний центр управління і випробування космічних засобів" (12.08.96.), "Про заходи щодо дальшого розвитку космічних технологій" (4.03.97.), “Про Положення про Національне космічне агентство України” (22.07.97.). Прийнято цілу низку постанов Кабінету Міністрів України: "Про додаткові заходи щодо державного регулювання космічної діяльності" (01.04.96.), "Про створення Єдиної супутникової системи передачі даних" (2.12.96.), "Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності" (23.12.96) тощо.
Перша Державна космічна програма України визначила національні пріоритети, врахувавши налагоджену кооперацію з ракетно-космічними центрами Росії і Казахстану та розгорнувши міждержавне співробітництво з іншими країнами світу. Вона дала поштовх урегулюванню різноманітних питань з міжнародного космічного права, зокрема, експлуатації закордонних космодромів та створення власного центру керування польотами. Програма дозволила зберегти Україні її місце в реалізації науково-технічних проектів радянської космічної галузі, правонаступницею яких стала Росія.
Слід виділити три пріоритетні проекти першої Державної космічної програми України, над якими наполегливо працювали вчені та фахівці космічної галузі.
У березні 1994 р. проведено міжнародний космічний експеримент по дослідженню навколоземної плазми і випромінювання Сонця КОРОНАС-І («Комплексные орбитальные околоземные наблюдения активности Солнца»). На однойменному супутнику серед інших приладів знаходився телескоп ДИФОС-1, виготовлений в Головній астрономічній обсерваторії та СКТБ Фізико-механічного інституту НАН України. Головною метою цього експерименту було дослідження природи 160-хвилинних коливань яскравості Сонця. Цей ефект відкрито астрономами Кримської астрофізичної обсерваторії під керівництвом А.Сєвєрного наприкінці 70-х років.
Наявність таких коливань знаходиться у протиріччі із загальноприйнятою теорією ядерних реакцій як джерела енергії зірок, оскільки для того, щоб тіло з об'ємом та масою Сонця могло коливатись з періодом біля 160 хв., воно повинно бути однорідним. Близькість зареєстрованого періоду до періоду однієї дев'ятої частки земної доби ставить під сумнів твердження, що ці коливання виникають на Сонці. Отже, важливо було незалежними методами встановити, де виникають ці коливання — в земній атмосфері чи поза її межами.
На жаль, через вихід з ладу системи орієнтації супутника експеримент завершився передчасно. Одержаного матеріалу виявилося недостатньо для підтвердження чи спростування висновку про існування таких коливань. Але конструкція телескопа ДИФОС-1 була досить вдалою, що дозволило детально вивчити відомі 5-хвилинні коливання яскравості Сонця, що були відкриті у 1980 р. і широко використовуються для діагностики сонячних надр.
Відмітимо, що для проекту КОРОНАС було реалізовано нові технічні принципи автоматичної універсальної орбітальної станції (АУОС) з точною системою орієнтації на Сонце, розробленою КБ «Південне» спільно з НВО «Хартрон». А запланований на 2001 рік запуск російсько-українського КА КОРОНАС-Ф має виконати дослідження сонячного спектру в період максимуму сонячної активності.
31 серпня 1995 р. Україна запустила перший власний космічний апарат «Січ-1», котрий призначався для дистанційного зондування Землі: спостережень динаміки процесів в атмосфері, на океанічній поверхні, на суші і під кригою. Робота проводилась в інтересах сільського господарства та охорони навколишнього середовища.
На “Січі” було встановлено унікальний радіолокатор бокового огляду з шириною смуги огляду 450 км розробки Центру дистанційного зондування Землі ім. А. Калмикова. У створенні першого українського супутника взяли участь КБ «Південне» та ВО «Південмаш», інститути та установи України.
Головною метою запуску супутника була також необхідність налаштувати власну інфраструктуру, отримати навички керування польотом та обробки космічних даних.
Саме запуск «Січ-1» за допомогою вітчизняної ракети-носія «Циклон» та створення національної інфраструктури знаменували повернення України до плеяди космічних держав світу.
19 листопада 1997 р. відбулася визначна подія в українсько-американському співробітництві. У складі екіпажу космічного коробля «Sрасе Shuttle Columbia» разом з американськими і японським астронавтами у космосі побував перший український космонавт Леонід Каденюк. У ході польоту, протягом 16 днів, ним було проведено експерименти у галузі космічної біології, а саме вивчення процесів розвитку рослин як одного з елементів систем життєзабезпечення майбутніх довготривалих пілотованих місій. Комплекс біологічних досліджень за участю українського космонавта розроблено в Інституті ботаніки НАН України.
В цих експериментах також брали участь інші інститути НАН України, університети США та космічний центр імені Дж. Кеннеді. За спільною американсько-українською освітянською програмою проведено цікавий експеримент зі штучним запиленням та фіксацією на орбіті запилених квіток швидкоростучих рослин. Коли Леонід Каденюк проводив ці дослідження у космосі, учні в Україні та США виконували їх на Землі. Можливо, серед них були й ті, хто у XXI сторіччі примножить космічну славу України.
Не дивлячись на значні успіхи, здобуті у багатьох напрямках, перша космічна програма, на великий жаль, не була виконана в повному обсязі. В основному через економічні проблеми і відсутність необхідних коштів. Не здійсненими залишилися запуски КА «Попередження», наукових КА для реалізації низки проектів наукового призначення та телекомунікаційного супутника. Проте багато нереалізованих напрямків залишаються актуальними і сьогодні. І робота над ними не припиняється.
Окремо треба сказати про унікальний міжнародний космічний проект «Спектр», який складається з трьох проектів «Спектр-УФ», «Спектр-РГ», «Спектр-РА». Перший з них передбачає дослідження УФ-випромінювання космічних об'єктів за допомогою 1.7-м телескопа. «Спектр-РГ» - рентгенівського та гамма-випромінювання космічних досліджень. «Спектр-РА» - відповідно радіовипромінювання космічних об'єктів за допомогою 10-м радіотелескопа, який разом з наземними радіотелескопами забезпечує найвищу роздільну здатність спостережень. Серед космічних місій для досліджень в УФ-діапазоні спектру, які розробляє світова космічна спільнота на найближчі п'ять років, «Спектр-УФ» знаходиться поза конкуренцією як за розмірами телескопа, так і за обсягом поставлених задач.
Унікальний міжнародний проект «Попередження» призначався для моніторингу іоносфери та дослідження зв'язку «іоносфера — тверда оболонка Землі». Ще у процесі радянсько-французького експерименту «Аркад» (1981— 1986 рр.), а потім КА серії «Інтеркосмос» і GEOS, було виявлено такі процеси в іоносфері Землі, що передують землетрусам, а подальший аналіз дозволив виділити основні типи іоносферних збурень. Космічний комплекс «Попередження», який складатиметься з головного КА і серії субсупутників для збільшення роздільної здатності системи, має стати першою програмою, спрямованою безпосередньо на перевірку можливих провісників землетрусів на Землі.

Друга національна космічна програма
Кінець 90-х років минулого століття був ознаменований значними змінами в підходах провідних держав світу до принципів формування своїх космічних програм. Ці відчутні зміни стали наслідком як геополітичних змін, так і внутрішніх перебудовних процесів у ході самої космічної діяльності. Переосмислення зазнали фундаментальні питання політики в галузі дослідження та використання космосу.
Аналіз національних і міжнародних космічних програм показав, що сформувався новий погляд на завдання космічної діяльності, який грунтується на першочергових потребах сталого економічного і соціального розвитку, необхідності вирішення глобальних проблем людства. Практично усі провідні країни світу, що беруть участь у космічній діяльності, за останні десять років зберегли досягнутий рівень своїх видатків на космічні програми. Разом з тим, істотно зросла кількість країн з перехідною економікою, які розпочали космічну діяльність та фінансування цієї галузі, вбачаючи саме тут стимул прискорення загального розвитку індустрії країни та її економіки. При цьому йдеться про чотири головні напрямки, за якими космічна діяльність має зробити суттєвий внесок: економічне зростання та безпека; збереження та захист довкілля; підвищення якості освіти; пошуки та дослідження в мирних цілях.
На основі сформульованих завдань відбувся перегляд космічних програм провідних країн світу, котрий зачіпає їх структуру, засади відбору проектів, пріоритети фінансування, принципи міжнародної співпраці. Ревізії було піддано як діючі космічні програми, так і програми, розраховані на тривалий період. Однак, це не означало їх згортання, а скоріше перегляд загального підходу до проведення космічної політики.

Загальнодержавна (Національна) космічна програма України на 1998-2002 роки, котра була ухвалена 23 грудня 1997 року Верховною Радою України, законодавчо встановила основні цілі, завдання, пріоритети та шляхи реалізації національної космічної діяльності на період, який відповідає перехідному стану економіки і передбачає формування внутрішнього ринку космічних послуг, вихід на міжнародний космічний ринок із власною продукцією та послугами (у тому числі космічними ракетними комплексами та апаратами, інформацією з орбіти, елементами космічних систем тощо), інтеграцію України у міжнародне космічне співтовариство, створення наземної космічної інфраструктури, розгортання багатофункціонального національного орбітального угруповання космічних засобів.
Основною метою другої космічної програми була розробка та реалізація єдиного державного підходу до космічної діяльності як до однієї з найважливіших сфер державної політики. Необхідно було підпорядкувати цілі і завдання космічної діяльності довгостроковим інтересам держави в економічній, соціальній та політичній сферах. Програма спрямована на виконання наукових та прикладних космічних досліджень, підтримку і вдосконалення існуючої та створення нової космічної техніки. Вона повинна була запровадити програмно-цільовий підхід до управління космічною галуззю, провести реструктуризацію космічної галузі і практично перейти до комерціалізації основних напрямків космічної діяльності.
Разом з тим, цією космічною програмою передбачалося здійснити такі цільові програми, як розвиток космічних технологій та наукових космічних досліджень, технічних комплексів забезпечення космічної діяльності та космічної діяльності в інтересах оборони і безпеки.
Наприклад, за програмою “Космічні технології” передбачалося створити єдину супутникову систему передачі інформації. Зокрема, йдеться про космічні телекомунікаційні системи зв'язку і мовлення, супутникові радіонавігаційні системи, дистанційне зондування Землі, наземні інформаційні та комунікаційні центри.
Якщо говорити про роботу над космічними телекомунікаційними системами зв'язку і мовлення, то вона була спрямована на створення супутникової розподільчої мережі інформаційного забезпечення телерадіомовлення на всій території України. І в цьому напрямку отримано значні результати. Так, завершено будівництво і монтаж обладнання центральної передавальної станції у Києві та 36-ти супутникових приймальних станцій в регіональних телевізійних центрах України, змонтовано і передано в експлуатацію 6 супутникових приймальних станцій в посольствах та установах України за кордоном, розпочато мовлення через супутник програм першого національного телевізійного каналу. В дослідному режимі проведено іномовлення на деякі регіони Європи та СНД.
Створення розподільчої мережі дозволяє здійснювати гарантовану трансляцію до п’яти національних телевізійних каналів високої якості по всій території України, незалежно від стану та умов експлуатації існуючої наземної ретрансляційної мережі. А перспективним напрямком розвитку розподільчої супутникової мережі є організація прямого високошвидкісного каналу доступу до інформаційних ресурсів Internet для користувачів в Україні.
Щодо супутникової радіонавігаційної системи, або системи космічного навігаційно-часового забезпечення Україн, то вона розробляється в рамках дослідно-конструкторських робіт "Навігація". ЇЇ головною метою є організація на території України навігаційно-часового забезпечення, яке відповідало б вимогам споживачів інформації щодо точності місцезнаходження об’єктів на території України, в акваторіях морів та повітряному просторі. Вона являє собою завершену замкнену розподільчу інформаційну систему, здатну функціонувати самостійно, і відповідає діючим і перспективним світовим стандартам з безпеки повітряних, морських і наземних перевезень.
В цьому напрямку вже розроблено ескізний проект, придбані технічні та програмні засоби для створення макету наземного сегменту системи, проведена рекогносцировка та геодезична прив`язка об`єктів наземного сегменту, а також розроблено проектно-конструкторську документацію на розміщення технічних засобів наземного сегменту системи та засобів зв`язку. Вже проведено і вибір радіочастотного забезпечення для передачі диференційної коригуючої інформації між реґіональними пунктами контролю навігаційного поля та апаратурою споживача з розробниками радіо-навігаційного плану України, розгорнуто та випробувано макет наземного сегменту.
У системі моніторингу України космічним системам приділяється роль постачальника інформації дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), за допомогою якої на різних рівнях вирішуються завдання щодо виявлення, оцінки й прогнозу екологічних та природно-ресурсних характеристик навколишнього середовища.
Реалізація концепції ДЗЗ здійснюється шляхом створення багатоцільової космічної системи спостереження Землі “Січ”. Саме цей проект спрямований на створення та експлуатацію космічного сегменту системи спостереження Землі, вирішення господарських та наукових завдань. Його робота напряму пов’язана з відпрацюванням перспективних технологій спостереження Землі та технічних засобів, просуванням інформації на світовий ринок. В розвитку зазначеного і передбачається створення космічного апарату "Січ-1М" для отримання інформації в оптичному, ІЧ- та СВЧ-діапазонах і апарату подвійного використання "Січ-2" для отримання інформації високої якості в оптичному діапазоні. За цим проектом виконуються дві дослідницько-конструкторські роботи - "Січ-1М" і "Січ-2".
Фахівцями галузі розроблено проектну, конструкторську та програмно-методичну документацію для експериментального відпрацювання вузлів, систем і бортової апаратури КА “Січ-1М”, проведено макетно-конструкторські випробування конструкції та бортових систем, виготовлено КА та оснастку для динамічних і статичних випробувань. Сьогодні вже завершується автономне експериментальне відпрацювання та виготовлення сканера високого розрізнення та апаратури супутникової навігації. Завершується також і виготовлення відповідної апаратури для проведення наукових досліджень за міжнародним експериментом “Варіант”. Фахівці розпочали розробку програмно-математичного забезпечення для бортової та контрольно-перевірочної апаратури, відпрацювали технічні і програмні рішення щодо модернізації Національного центру управління та випробувань космічних засобів у місті Євпаторія.
По “Січі-2” виконується аванпроект по космічній системі оптико-електронного спостереження високої розрізнювальної здатності. Разом з базовим космічним апаратом Січ-2 йде розробка наземного спеціального комплексу для отримання космічної інформації на станції прийому. Відпрацьовується також програмне забезпечення для автоматизованого дешифрування космічної інформації. Все проектування та виробництво здійснюється завдяки кооперації вітчизняних підприємств та установ.
На цей час наземний комплекс уже працює: проводиться експлуатація центру прийому даних від КА «Океан-О», NOAA, «Meteosat», надаються дані та виконується супроводження, обробка аерокосмічних знімків. Завершені роботи зі створення приймальної станції діапазону 8.2 ГГц.
В цілому по напрямку дистанційне зондування Землі створено основи національної системи спостереження Землі «Січ». Тут успішно функціонують національні служби і технічні комплекси з експлуатації КА «Січ-1» та «Океан-О», запуск якого здійснено у 1999 році вітчизяною ракетою-носієм “Зеніт”.
У процесі подальшого розвитку ця система забезпечить отримання даних з іноземних космічних апаратів, інтеграцію в міжнародні системи спостереження Землі. Завдяки безперервності в одержанні даних у різних діапазонах спектра сприятиме виходу на світовий ринок послуг спостереження Землі. Система забезпечить також збільшення терміну гарантованої працездатності, сумісність ліній зв'язку та інформаційних параметрів КА з міжнародними стандартами. Проектні характеристики та параметри перспективних «Січ-1М» і «Січ-2» та їх наземної інфраструктури задовольняють ці умови і відповідають світовим вимогам.
Ще одна цільова програма - це "Наукові космічні дослідження". Вона складається з шести науково-технічних напрямків. Це дослідження навколоземного простору і Землі з космосу, астрофізика і позаатмосферна астрономія, фізика невагомості, технологічні та наукові експерименти на борту орбітального дослідницького модуля, обробка наукової інформації та експлуатація космічних апаратів, перспективні та забезпечуючі наукові програми.
Дослідження навколоземного простору й Землі з космосу здійснюється у рамках проекту "Іоносфера-2". У рамках проекту “Іоносфера-Варіант” створені методики і бортова апаратура для дослідження тонкої структури електричних струмів, низькочастотних електричних та магнітних полів іоносфери на КА “Січ-1М”. Розроблено наукову програму експерименту ”Варіант”, створено міжнародну кооперацію виконавців.
Проект ”Попередження”, організований як міжнародний науковий проект за головуванням України, має на меті дослідити сейсмоіоносферні взаємозв’язки та розробити методології визначення провісників землетрусів за допомогою супутникових та наземних даних. В межах виконання завдань З(Н)КПУ було розроблено наукову програму експерименту в цілому, створено міжнародну кооперацію виконавців, сформовано міжнародний науковий комітет та проведені відповідні наради. Було також виконано аванпроект та розпочате ескізне проектування комплексу наукової апаратури, розроблено ескізний проект польотного комплексу (основного космічного апарату та 2-х субсупутників). Однак брак коштів не дозволив у повному обсязі продовжувати роботи за цим науковим проектом.
Серед розроблюваних світовою спільнотою на найближчі десять років космічних телескопів ультрафіолетового діапазону довжин хвиль астрофізична станція "Спектр-УФ" стоїть поза конкуренцією як за широтою вирішуваних наукових завдань, так і за розміром телескопа.
У цьому науковому експерименті бере участь Росія, Україна, Італія та Німеччина. З українського боку у створенні станції беруть участь: Кримська астрономічна обсерваторія (створення великогабаритної оптики для телескопу Т-170) та ВАТ "Хартрон", котрий спеціалізується на створенні системи управління КА.
В рамках міжнародного проекту по вивченню Сонця “Коронас-Ф” розроблено наукову програму участі українських установ в обробці та інтерпретації даних одержаних зі станції “Коронас-Ф” і наземної мережі. Вітчизняні фахівці також взяли участь у створенні спеціалізованого фотометра ”Дифос”. Виконання цього міжнародного проекту забезпечується використанням українських космічної платформи та ракети-носія ”Циклон”, запуск останньої заплановано здійснити у 2001 році.
Проект “Інтерферометр”, робота над яким розпочата у 1998 році, повязаний з радіоастрономічним освоєнням та оснащенням антени РТ-70, а також з її використанням у актуальних наукових радіоастрономічних проектах та програмах, включаючи роботи у міжнародних мережах наземно-космічних інтерферометрів. Суть такого підходу полягає у використанні високоефективної антени як наукового приладу, який безпосередньо досліджує фізичні характеристики об’єктів Всесвіту.
Завдяки виконанню робіт цього проекту введено в експлуатацію нові високочутливі приймальні комплекси діапазонів 325 МГц і 4,8 ГГц, які не поступаються світовому рівню. Для розробленого та впровадженого на РТ-70 обладнання проведено повний цикл вимірювань характеристик антени та спеціалізованої апаратури радіоастрономічними методами За допомогою цієї апаратури проведено широкий спектр досліджень галактичних та позагалактичних джерел у неперервному спектрі, у спектральних лініях та у РНДБ-режимі, включаючи наземно-космічний за міжнародним проектом ”VSOP”.
Протягом 2000 року проведено РНДБ-локацію об’єктів сонячної системи. Отримано позитивні результати з РНДБ-локації планет Венера та Меркурій. У серпні 2000 року проводились також РНДБ-дослідження астероїдів Митра і 2000СЕ59 за участю мережі радіотелескопів РТ-70 (Україна), РТ-32 (Росія), РТ-64 (Росія), РТ-32 (Польща), РТ-25 (Китай).
Окрім задачі дослідження об'єктів Всесвіту з рекордною роздільною здатністю цей напрямок закладає основи навігаційного забезпечення польотів космічних апаратів далекого і близького космосу, а також координатно-часове забезпечення з найвищою точністю визначення фундаментальних параметрів.
Одним із важливих напрямків наукової діяльності, безумовно, є космічна біологія, біомедицина, фізика невагомості. Так, виконання робіт за проектом "Технологія" забезпечить створення бортової установки для проведення експериментів щодо відпрацювання технології плавки напівпровідників і рідкофазного спікання композитів. Технічні завдання, науково-технічні обґрунтування і календарні плани робіт на проведення космічних експериментів "Технологія", "Діагностика" і "КПО" для програми на РС МКС вже розроблені. Виготовлені вакуумні камера і система установки "Луч-1".
Ще одне важливе поле діяльності – це технологічні та наукові експерименти на борту орбітального модуля. Визначення напрямків досліджень та вибір пропозицій з постановки експериментів на Міжнародній космічній станції було розпочато ще у 1998 році. З цією метою НАНУ і НКАУ сформовано Координаційний комітет з наукових та технологічних експериментів на орбітальних космічних станціях (ККОКС) під головуванням Президента НАНУ Патона Б.Є. Проведено відповідний конкурс, участь в якому взяли 250 робі. В результаті 77 з них вибрано як кращі.
З основних напрямків наукових досліджень визначені головні організації, з якими укладено контракти на розробку науково-технічного обґрунтування експериментів. Саме на їх матеріалах і має грунтуватися програма наукових досліджень та технологічних експериментів на орбітальних космічних комплексах.
Концептуальні підходи до досліджень конкретних напрямків визначено завдяки спільним українсько-російським дослідженням і технологічним експериментам у рамках програми міжнародної космічної станції. На основі цього розроблено проект програми спільних наукових досліджень і технологічних експериментів на російському сегменті МКС. Цей проект містить 25 програм космічних експериментів разом з технічними завданнями. Російська сторона активно працює над нашими пропозиціями. Вчені та фахівці обох сторін приступили до узгодження конкретних положень.

Участь України в орбітальних дослідженнях передбачає розробку окремих систем і вузлів станції в кооперації з російськими підприємствами, а також розробку українського дослідницького модуля для проведення технологічних і наукових експериментів. Роботи по цьому розділу проводились згідно зі спільними українсько-російськими та українсько-американськими домовленостями щодо перспективної участі України у програмі МКС.

Говорячи про космічну діяльність як не згадати про цільову програму “Технічні комплекси забезпечення космічної діяльності”. Вона включає в себе декілька науково-технічних напрямків. Один з них стосується транспортних космічних систем. Тут ми фактично маємо два шляхи, по яким слід простувати у найближчі роки. Йдеться про модернізація існуючих РН «Зеніт» і «Циклон» та створення нових РН на базі міжконтинентальних балістичних ракет, які могли б стати конкурентноспроможними на світовому космічному ринку (проект «Дніпро»). Пріоритетність робіт тут визначеється збільшенням терміну експлуатації існуючих та виготовлення нових ракет-носіїв 11К68 для запусків національних космічних апаратів "Січ-1М", "Попередження", "Мікросупутник", "Січ-2" та створення системи управління нового покоління для РН 11К68 на новій елементній базі вітчизняного виробництва.
Крім того, збільшено термін експлуатації ракети-носія для запуску у 2002 році космічного апарату "Січ-1М". На основі інерціального ядра нового покоління фахівцями розроблено ескізний проект модернізованої системи управління РН 11К68. Уже впроваджено у виробництво автоматизовані технологічні процеси зварювання, що забезпечить підвищення надійності РН «Зеніт» і «Циклон» та зниження їх вартості.
Створення базової космічної платформи нового покоління, зокрема, для мікросупутників - один із пріоритетних напрямків у розробці та відпрацюванню новітніх технологій. І тут вже багато зроблено. Є програми, методики, оснастка та вузли КА для їх відпрацювання. Проведено випробування вузлів КА. Розроблено технологію складання великогабаритних фермових конструкцій з високим ступенем точності, технологію автоматизованої намотки багатопроменевих ортогональних фітінгів, проведено роботи по опрацюванню голографічного методу контролю неприклею, опрацьовано метод акустичної емісії, проведено порівняльні випробування на теплові деформації фраґментів з алюмінію та вуглепластику ; комплексну науково-технічну програму з технологічного переозброєння виробництва РН та КА та виявлені першочергові завдання технологічного забезпечення існуючого виробництва РН «Зеніт», «Циклон» та КА. Розроблено перспективна програма розвитку технології виготовлення РКТ, пропозиції щодо заміні технологічних матеріалів, проведено макетування джерела струму, технічне завдання на намотувальний станок; технічні вимоги до складального виробництва космічних апаратів нового покоління, пропозиції щодо розміщення цього виробництва на ВО ПМЗ, пропозиції щодо впровадження технологій САПР, виконано аналіз виробничих потужностей підприємств галузі; основні документи галузевої системи стандартизації, проекти технічних умов на матеріали для РКТ, загальні технічні вимоги до вхідного контролю ЕРВ, технологічні процеси монтажу імпортованої елементної бази .
Значну увагу приділено також наземній інфраструктурі космічних ракетних комплексів. Проведено комплексні випробування апаратури збору, обробки та документування телеметричної інформації у складі комплексного стенду. Завершено першу чергу випробувань апаратури тракту обробки та документування результатів електровипробувань СУ ступеню 11С683 у складі комплексного стенду.
Весь цей час не стояло на місці космічне приладобудування та двигунобудування. Виготовлені окремі прилади, та вузли для дослідних зразків спільної командно-телеметричної радіолінії, спеціальної інформаційної радіолінії та апаратури супутникової навігації. Розроблені складові частини аванпроектів інформаційної радіолінії, апаратури супутникової навігації, підсистеми збору та запам’ятовування повідомлень, сумісної командно-телеметричної радіолінії КА «Січ-2».
У рамках космічної програми створено функціональні центри наземної космічної інфраструктури на базі існуючих, але розрізнених елементів та систем. Виконані значні роботи з модернізації Центру контролю космічного простору.
За роки виконання другої космічної програми було продовжено курс на інтеграцію національної космічної галузі до світового космічного ринку. Набула подальшого визнання міжнародним співтовариством вага України в світовому розподілі праці в сфері космічної діяльності. Зокрема, у 1998 році Україна стала членом Режиму контролю за ракетними технологіями (РКРТ). До цього неформального міжурядового об'єднання держав, входять 32 країни світу, переважна більшість яких високорозвинена. Робота РКРТ спрямована проти збільшення можливостей «неблагонадійних» країн у створенні власних РН та зменшення ризику виготовлення ними засобів доставки зброї масового знищення. Членство у цій організації, безперечно, розширило правові можливості космічної галузі України щодо участі у міжнародних проектах.
США, Норвегія, Росія та Україна є учасниками грандіозного проекту спільних запусків комерційних супутників за допомогою РН з платформи морського базування — проект «Морський старт». Сама ідея і перші розробки такого старту належать українському конструктору М. Янгелю. Привабливість проекту полягає у можливості вибору оптимальної точки поверхні Землі для запуску та спроможності РН «Зеніт» виводити на геостаціонарну орбіту супутники вагою до 2.9 т, а на еліптичну — до 6 т. До того ж, «Зеніт» працює на екологічно чистому паливі. Порт базування «Морського старту» («Sеа Launch») знаходиться у Лонг-Біч (США). Океанічна платформа сконструйована на базі нафтобурової установки вагою 31000 т і довжиною 130 м, а 200-метровий адміністративно-збиральний корабель водотоннажністю 34000 т використовується для монтажу ракет та керування запусками.
Запуск «Зеніта» повністю автоматизований. Це успішне технологічне випробування, безумовно, стало певним проривом у реалізації космічного потенціалу України. У жовтні 1999 р. було здійснено перший запуск на перехідну до геостаціонарної орбіти комерційного супутника за програмою «Морський старт». А на цей час вже здійснено 5 успішних запусків.
Не менш успішно реалізується і українсько-російська програма «Днепр», за якою передбачено виведення супутників на орбіту за допомогою міжконтинентальних балістичних ракет СС-18, перетворених на комерційний РН «Днепр». У 2000 році здійснено декілька стартів ракети-носія, який тільки виходить на космічний ринок. Собівартість послуг потужного РН "Днепр" незначна, оскільки витрати обумовлені лише перетворенням балістичної ракети в космічну. Наявних СС-18 вистачить ще на багато років. Щодо перспектив, то можливості цього РН зростуть за рахунок дооснастки розгінним блоком.
У 2000 році успішно завершено російський проект «Інтербол», метою якого було дослідити механізми передачі енергії від Сонця до магнітосфери Землі та вивчити сонячно-земні зв'язки. Запуск першого з двох КА "Інтербол" було здійснено у серпні 1995 р. Українські науковці брали активну участь у цьому проекті, керування польотом здійснювалося з НЦКВКЗ, розташованого в Євпаторії.
17 липня 1999 року РН «Зеніт-2» з космодрому Байконур вивів на орбіту українсько-російський КА «Океан-0». Його завданням було вивчати та контролювати геофізичні і гідробіологічні параметри світового океану, біопродуктивность, континентальний шельф, взаємодію океану і атмосфери. Задуманий ще наприкінці 70-х років «Океан-0», подібний до французьких супутників серії SРОТ, являє собою універсальний КА важкого класу з вагою 6,3 тонни. Він оснащений різноманітною бортовою апаратурою і здібний виконувати зйомку у всьому спектрі електромагнітних хвиль. Робота бортового комплексу спостереження Землі планувалася Центром супроводу супутника (НВП "Орбіта", М.Дніпропетровськ).
Зазначимо, що дослідження світового океану зараз є сферою діяльності багатьох установ у світі з точки зору загального балансу води, зокрема, через переміщення тектонічних плит на декілька сантиметрів за рік: під земну кору просочується близько 1.1 млрд. тонн води, а на поверхню повертається у п'ять разів менше. Це означає, що через мільярд років океани можуть зникнути з поверхні Землі, а Землю може очікувати доля Марса (вважається, що вода зникла з марсіанської поверхні 3.8 мільярдів років тому).
КБ «Південне» продовжує працювати над розробкою нових транспортних космічних систем (ТКС). Проект «Оріль» — варіант ТКС легкого класу повітряного базування. ТКС «Оріль» створюється на основі технологічної бази ракети СС-24. Дооснащений транспортний літак АН-124 може бути використаним у якості літака-носія для виведення на низькі навколоземні орбіти космічних апаратів вагою до 1 т. Проект ТКС «Світязь» передбачає виведення на низькі навколоземні орбіти корисного вантажу масою до 8 т, а літак АН-225 «Мрія» може бути літаком-носієм.
Національною космічною програмою була передбачена участь України у створенні Міжнародної космічної станції (МКС), а саме створення і функціонування Українського дослідницького модуля в рамках Російського сегмента МКС. Це потребувало розробки української науково-технічної програми експериментів на борту МКС. З цією метою НАНУ і НКАУ створили спеціальний Координаційний комітет з наукових досліджень та технологічних експериментів на борту орбітальних космічних станцій (ККОКС). Зокрема, ККОКС сформував пропозиції українських вчених щодо проведення наукових досліджень та технологічних експериментів на МКС. Йдеться про більш як 110 експериментів різноманітної тривалості і складності.

Оскільки зараз очевидно, що через економічні причини окремого Українського дослідницького модуля у складі МКС не буде, програма експериментів за участю українських вчених може бути реалізованою в рамках міжнародної співпраці. Певна частина українських проектів з числа запропонованих для МКС було рекомендовано ККОКС до фінансування з боку США в рамках українського-американського меморандуму про співпрацю в аерокосмічній галузі. Пропозиції щодо виконання спільних українсько-російських проектів на Російському сегменті МКС зараз узгоджуються між співвиконавцями - установами України і Росії - з точки зору їх технічної сумісності та виключення дублювання. Незалежно від виконання цієї наукової програми, Україна постачатиме значну частину обладнання для Російського сегмента МКС.

Третя національна космічна програма
В 2001 pоці завершується робота над проектами другої космічної програми України. Досягнення космічної галузі в 1991-2000 роках, структурні зміни, що відбулися в системі державного управління та інші причини, не могли не відбитися на державній доктрині космічної діяльності. Більш того, аналіз світових тенденцій космічної діяльності та формування ринку космічних послуг, що динамічно розвивається, наглядно продемонстрував необхідність впровадження нових підходів до формування загальнодержавної космічної програми України. Зокрема, це стосується координації діяльності органів державної влади та залучення організацій усіх форм власності при виконанні космічної програми.
У зв’язку з цим НКАУ в 2000-2001 pp. ініціювало розробку та прийняття ряду важливих рішень щодо реформування космічної галузі України. Президент України видав Указ "Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки держави" №73 від 06.02.2001, підписано міжурядові угоди співпраці України з Росією та Ізраїлем відносно співпраці в космічній галузі. НКАУ та НАНУ приступили до розробки третьої космічної програми України на 2002-2007 pоки, яка визначатиме стратегічні напрямки космічної діяльності України та шляхи їх практичної реалі
зації, а також передбачатиме широку участь України у здійсненні міжнародних космічних проектів та програм.
Три фактори обумовлюють необхідність подальшого розвитку космічної науки і техніки в Україні: отримання нових знань про природу та місце людини у Всесвіті, економічна ефективність використання космічних засобів в інтересах розвитку економіки України, забезпечення оборони і національної безпеки.
Важливим також є і політичний аспект, оскільки бути космічною державою — це мати високий рейтинг та користуватися авторитетом у світі. Участь України у міжнародних космічних проектах свідчить, що наша країна підтримує гасло світової спільноти щодо глобалізації і комерціалізації космічної діяльності.



.

 
 
 
  Последние новости 17.04.2019: В Днепре под эгидой МАА прошла XXI Международная молодежная научно-практическая конференция «Человек и Космос»
12.04.2019: Нагороди АКТУ з нагоди Дня працівників ракетно-космічної галузі України
11.04.2019: У Києві відбувся Круглий стіл «Космічна діяльність у найближчій перспективі: пріоритети, сценарії, виклики»
10.04.2019: 10-12 апреля 2019 года - XXI Международная молодежная научно-практическая конференция «Человек и Космос»





© Space-Inform,  Kiev, 2001  
 

При использовании материалов ссылка на "СПЕЙС-ИНФОРМ" обязательна