28 січня – день народження першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка

Головні теми

70 років тому, 28 січня 1951 року, в селі Клішківці Чернівецької області в сім’ї сільських вчителів народився майбутній космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Небагато людей на нашій планеті бачили Землю із космосу. Політ у космічному просторі та спостереження за нашою планетою має надзвичайний вплив на подальше світосприйняття людини, її земні кроки та вчинки.

Важка ”ноша” першого космонавта незалежної України не зламала Леоніда, не вразила його «зірковою хворобою», не зробила з нього зірку телевізійних шоу та відвідувачем високих кабінетів. Він, не дивлячись на свою унікальність  для нашої країни, зірковість своєї долі, високий професіоналізм, залишався порядною, чесною і чуйною людиною.

В цей день ДКА навело кілька прикладів із приватних бесід, які доводилося проводити з Леонідом Каденюком в різні часи. Вони дозволять сформувати більш повний портрет нашого космонавта, його погляди, життєву позицію та принципи.

Спостереження за Землею й космосом я сприймав як читання надзвичайно цікавої та рідкісної книги, яку тримати в руках пощастило одиницям. Глобальність побаченого мною в космосі, мабуть, сприяло тому, що я трохи по іншому почав сприймати світ, життя на Землі і давати інші оцінки проблемам нинішнього суспільства- наскільки правильно воно організовано та співіснує. При погляді на Землю було і те, що викликало тривогу. Наприклад, відразу впадає в очі надзвичайно тонкий шар атмосфери, який плівкою огортає нашу планету. Це мене вразило. Майнула думка: ”Невже життя на Землі існує завдяки такому тоненькому прошарку, який забезпечує різноманіття життя на планеті і його безпеку?

Захоплення неймовірною красою Землі супроводжувалося думками про недосконалість  людського суспільства, законів, за якими воно існує і які поглиблюють дисгармонію між  ним і природою.

Дивлячись на планету з космосу, особливо гостро усвідомлюється безглуздість щорічних витрат трильйонів доларів на виробництво, розміщення та збереження ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї та інших видів самознищення людини.  Безумовно, все це смертоносне ”сміття” в біосфері планети спрямоване не лише проти людини, але й проти всього живого, що на ній існує.

Після повернення з космосу я прийняв рішення, що єдиний в країні космонавт повинен бути поза всяких партій. Моя партія — український народ. Політика для мене це постійне вболівання за долю України, кожного громадянина, добробут населення.

Звикання людей до неякісного природного довкілля, шкідливої для здоров’я питної води, генетично модифікованих продуктів харчування, забруднення атмосферного повітря, змін клімату, тощо несе у собі смертельну небезпеку для земної цивілізації та й взагалі для життя на планеті. Тому вирішив ініціювати розробку Екологічної Конституції Землі. Ставши складовою зовнішньої політики України, ця ініціатива може  слугувати об’єднуючою для всіх країн – членів ООН, що дозволить змінити і піднести імідж нашої держави.

Мене часто запитують, чи є Україна космічною державою. В цих питаннях я відчуваю тривогу за майбутнє держави, чи не все втрачено, чи можливий ренесанс галузі і що для цього потрібно зробити. Без всякого сумніву, Україна є космічною державою і залишиться нею. Навіть попри те, що протягом 25 років незалежності нашої держави космічна галузь існує не завдяки, а всупереч обставинам.  Якщо простежити хід розвитку ракетно-космічної  техніки колишнього СРСР, то варто наголосити, що всі генеральні конструктори були українцями: С.Корольов, В.Глушко, Г.Лозіно-Лозінський, М.Янгель, В.Челомей.  В Україні знаходилося біля 30% промислового, наукового та кадрового потенціалу колишнього Союзу, відомі в світі завод ”Південмаш”, КБ ”Південне”,  об’єднання ”Хартрон”, завод ”Київприлад” та інші колективи.  Україна володіє повним циклом виготовлення космічної техніки від проектування до виробництва і експлуатації її в космічному просторі. За  25 років  незалежності було здійснено понад 140 пусків вітчизняних ракет, виведено на орбіти 375 космічних апаратів на замовлення 25 країн світу. Хіба це не переконливі факти і цифри? На жаль, про них мало хто знає або не звертають увагу на них навіть в Уряді. Зрозуміло, що нинішній економічний стан України характеризується як глибоко критичний.  Але це не привід для того, аби забути про космічну галузь, яка допоможе вивести країну з кризи. Адже галузь зв’язана буквально з усім, чим людина займається на Землі: сільське господарство, зв’язок, телебачення, медицина, дистанційне зондування землі, прогнозування погоди, магнітних збурень (космічної погоди) та інше. Пригадую слова американського вченого-фізика Міттео Каку: ”Нації, які вірять тільки у сільське господарство, приречені бути бідними” .

Іноді мені прикро, що до моєї думки не дослуховуються, особливо на високому рівні. Адже я знайомий з організацією космічної діяльності в багатьох країнах. Це стосується, насамперед, фінансування галузі. На 2017 рік у бюджеті України на космічну програму виділено лише 29 мільонів гривень. В космічній галузі за такі кошти нічого не зробиш. Для порівняння Бюджет НАСА -19 мільярдів доларів, Європейського космічного агентства і Китаю більше 5 млрд. доларів,  РФ — понад 3 млрд. доларів. Наша держава не замовляє космічну техніку на підприємствах галузі. Лише робота в міжнародних космічних проектах дозволяє зберігати космічний потенціал країни.

Коли я був Народним депутатом, багато працював для людей, відгукувався на їх запити, прохання, намагався допомогти і окремим людям і регіонам. Я не образився на людей, які не проголосували за мене на чергових виборах. На жаль, вони поставлені у важке становище і сотня гривень під час голосування зіграли на користь мого суперника. Але і до сьогоднішнього дня я отримую безліч листів, дзвінків від людей з різних куточків України і намагаюся на них певним чином відреагувати. Багато уваги я приділяю молоді, дітям. Я розумію, що нам не можна втратити молоде покоління. Наше майбутнє навчається десь у 3 – 5 класах. На них потрібно звертати увагу в першу чергу, виховувати, формувати кращі риси людини 21 століття. Тому я працюю в українському молодіжному об’єднанні  ”Сузір’я” , серед стeдентської молоді і школярів. Пригадую грандіозні свята – ”космічні зміни” в таборі ”Артек”,  різні конкурси в обласних центрах, наукові конференції в м.Дніпро, в м. Житомир, в м. Чернівці, в Київському планетарії, і цю роботу потрібно посилювати і орієнтувати молодь на освоєння  інженерних,  робітничих професій, особливо для підприємств високотехнологічної сфери і  роботи в галузі інформаційних технологій.

Людина повинна кардинально змінити моральні і правові засади свого існування на Землі і в першу чергу-сприйняття довкілля і ставлення до нього.

Думки, висловлені Леонідом Костянтиновичем в різні роки минулого десятиліття, і для нашого часу залишаються актуальними.

Довідка:

Леонід Костянтинович КАДЕНЮК народився 28 січня 1951 р. у с. Клішківці Хотинського р-ну Чернівецької обл. Закінчив Клішківецьку середню школу (1967), Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (ЧВВАУЛ) (1971), Московський авіаційний інститут (1989).

Проходив службу як льотчик-інструктор ЧВВАУЛ. З серпня 1976 р. по березень 1983 р. — у загоні космонавтів Центру підготовки космонавтів у Зоряному містечку. З березня 1983 р. — командир ланки у Липецькому центрі перенавчання та бойового застосування військових льотчиків. З червня 1984 р. – у Державному науково-дослідному інституті ВПС ім. В.П. Чкалова: льотчик-випробувач (1984-1988), у групі підготовки космонавтів (1988-1996). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях «Союз» і орбітальній станції «Мир». Пройшов підготовку за програмою «Буран». Льотчик-випробувач I класу, освоїв 54 типи та модифікації літаків.

Герой України (1999). Генерал-майор авіації. Почесний громадянин міста Чернівці (2001). Народний депутат України 4-го скликання (2002-2006). Кандидат технічних наук (2006). Радник Голови ДКА України (з 2011). Президент Аерокосмічного товариства України (2015-2018).

Помер 31 січня 2018 року в Києві під час традиційної ранкової пробіжки. Похований у Києві на Байковому кладовищі.