Чи може Україна співпрацювати з країнами – підписантами програми «Артеміда»?

Головні теми

13 жовтня цього року Аерокосмічне агентство США (NASA) урочисто підписало з вісьмома країнами-партнерами «Домовленості щодо проєкту «Артеміда»», або Artemis Accords. Це відбулося під час 71-го Міжнародного астрономічного конгресу, який уперше за історію свого існування проводився в онлайн-форматі.

Документ визначає принцип для співпраці щодо цивільного дослідження і використання Місяця, Марсу, комет та астероїдів з мирною метою (далі – Домовленості щодо «Артеміди»). Серед підписантів, окрім США, – Канада, Великобританія, Австралія, Японія, Люксембург, Італія та Об’єднані Арабські Емірати. Ще дві провідні космічні держави – РФ та Китай – не взяли участі в підписанні.

NASA, як лідер програми Artemis, уже оголосило про намір відправити 2024 року на Місяць першу жінку-астронавта, а також інших астронавтів. Цим має розпочатися нова ера освоєння глибокого космосу. А в наступному десятилітті планується пілотована місія на Марс.

Що це означає для розвитку науки й технологій, який внесок можуть зробити різні країни та чи є в цій програмі місце для України, спеціально для Mind пояснює Анна Гурова, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Як Домовленості щодо «Артеміди» розширюють можливості країн у співпраці в освоєнні космосу

Artemis Accords – це принципово новий крок в освоєнні космосу, до якого країни-підписанти йшли кілька років. Урочистому підписанню передувала велика нормотворча робота як у національній площині таких країн, як США, Люксембург та ОАЕ (U.S. Commercial Space Launch Competitiveness Act, 2015; Luxembourg Space Launch Competitiveness Act, 2015; UAE`s Federal Law on the Regulation of the Space Sector, 2019), так і в міжнародній.

Наприклад, 2017 року Люксембург та Об’єднані Арабські Емірати підписали Меморандум про взаєморозуміння, присвячений дослідженню та використанню космічних ресурсів. У 2019 році Австралія та США – Угоду про взаєморозуміння щодо місії польоту на Місяць 2024 року. У липні 2020-го Японія та США підписали декларацію про наміри стосовно програми «Артеміда», а наприкінці вересня 2020-го Італія – заяву про наміри щодо участі в цій програмі.

З підписанням Домовленостей щодо «Артеміди» нормотворча робота має ще більше активізуватися. Річ у тім, що документ Artemis Accords дуже складно назвати юридично обов’язковим міжнародним договором. Виконання його положень передбачається за допомогою меморандумів про взаєморозуміння, чинних міжурядових угод чи міжагентських домовленостей та інших міжнародно-правових інструментів.

Тож цей документ можна, радше, назвати політичною домовленістю, укладеною на міжвідомчому рівні, оскільки юридична сила його положень забезпечується іншими міжнародними договорами та внутрішньодержавними правовими механізмами. Наприклад, у статті 13-й Домовленостей, зазначено, що на них не поширюється ст. 102 Статуту ООН, тобто вони не реєструються й не публікуються Секретаріатом ООН. А отже, жодна сторона не може посилатися на положення Домовленостей у жодному органі ООН, наприклад не може звернутися за тлумаченням до Міжнародного Суду ООН.

Домовленості щодо «Артеміди» репрезентують політичну прихильність відображеним у них принципам, які забезпечують оперативну імплементацію зобов’язань, викладених у Договорі про принципи діяльності держав щодо дослідження й використання космічного простору включно з Місяцем та іншими небесними тілами 1967 року (далі – Договір про космос) та прийнятих на його підставі інших міжнародно-правових актів.

Що зміниться в міжнародному космічному праві у зв’язку з підписанням Домовленостей щодо «Артеміди»?

Можна сказати, що Домовленості щодо «Артеміди» є договором про космос нового покоління, покликаним розвинути новий правопорядок цивільного дослідження та використання дальнього космосу. І при цьому він є яскравим прикладом зміщення тенденцій у міжнародному нормотворенні до ширшого застосування актів «м’якого права». Нове покоління, як відомо, несе в собі генетичний матеріал та культурні традиції старого, але разом із тим вирізняється й новим досвідом, який відображається на його сутності та проявах. Отже, між Договором про космос та Домовленостями щодо «Артеміди» є низка подібностей та відмінностей, які варто розглянути. 

Подібності:

  • Метою обох договорів є встановлення практичного набору принципів дослідження та використання космосу.
  • Домовленості щодо «Артеміди» містять прямі посилання на ст. 2, 9, 11 Договору про космос, підтверджуючи принципи заборони національного присвоєння космічного простору та небесних тіл, надання допомоги космонавтам у разі аварії, співробітництва і взаємної допомоги, уникнення потенційно шкідливих перешкод діяльності одне одного, транспарентності характеру, ходу, місця і результатів діяльності. Крім того, у ст. 11 Домовленостей щодо «Артеміди» підтверджується, що дослідження та використання космічного простору має здійснюватися з урахуванням Керівних принципів щодо довгострокової сталості космічної діяльності, прийнятих 2019 року Комітетом ООН з мирного використання космічного простору (далі – Комітет ООН з космосу), які розроблені на основі принципів, закладених Договором про космос. 

Відмінності:

  • Домовленості щодо «Артеміди» прийняті не на рівні ООН, а між урядовими органами декількох країн. Разом з тим у ст. 10 дається простір для розвитку міжнародних практик та правил використання космічного простору в межах Комітету ООН з космосу. Цікаво, що Російська Федерація має різко критичну риторику стосовно цієї ініціативи, але серед елементів програми «Артеміда» передбачено побудову бази на орбіті Місяця – Gateway, і Росія висловила намір брати там участь. Отже, ймовірно, що в майбутньому держави можуть дійти висновку, що загальнообов’язковий міжнародний договір все ж потрібен, але, як вказують історичні передумови прийняття Договору про космос, до цього їх має спонукати гостра необхідність стримування та відсутність чіткої переваги.
  • На відміну від Договору про космос, норми якого цілісно прошиті принципом мирного використання космосу, в Домовленостях щодо проєкту «Артеміда» вказівці на мирну мету відводиться лише ст. 3, а ширше застосовується поняття «цивільна космічна діяльність», залишаючи простір для військової політики. Визначенню її меж наразі присвячена робота науковців з усього світу під головуванням професора Рама Джаху на базі університету McGill у Канаді. Йдеться про Посібник з міжнародного права, що застосовується до військового використання космічного простору (MILAMOS).
  • Незважаючи на те, що Програма «Артеміда» позиціонується як космічна місія з повернення на Місяць, домовленості охоплюють також Марс, астероїди та комети, включно з їхніми поверхнями, місцями під поверхнею та орбітами, точками Лагранжа в системі Земля – Місяць та шляхами між ними. З огляду на мету цієї місії – створення сталої інфраструктури для дослідження людиною глибокого космосу, зокрема, підготовка людини до польоту на Марс – можна сказати, що ці домовленості прийняті на перспективу. Як колись це було зроблено в Договорі про космос, де відображено всеохоплюючий характер космосу, що включає в себе Місяць та інші небесні тіла.
  • У Домовленостях щодо «Артеміди» міститься низка більш конкретних норм, які можна було вгледіти в Договорі про космос лише засобами поширювального тлумачення: обмеження на розкриття наукової інформації приватними суб’єктами; збереження космічної спадщини (важливі історичні місця перебування людини чи роботів, артефакти, супутники чи інші докази діяльності на небесних тілах); вимоги до «безпечних зон» як засобів убезпечення від шкідливих перешкод; заходи щодо боротьби з космічним сміття.

Чи може Україна співпрацювати з країнами – підписантами програми «Артеміда»?

Рамкова угода між урядом України та урядом США про співробітництво з дослідження та використання космічного простору у мирних цілях, у межах якої можна було б співпрацювати за цією програмою, припинила свою дію 2018 року.

Тож, якщо Україна матиме в планах долучитися до програми «Артеміда», Міністерству стратегічних галузей промисловості разом із Державним космічним агентством необхідно буде напрацювати новий міжнародний договір. Він має відображати природу, межі та мету цивільної співпраці за програмою «Артеміда», відповідальність сторін, захист інтелектуальної власності, експортний контроль за товарами й технічними даними, заходи щодо планування місій та договірні механізми, які гарантували б дотримання суб’єктами господарювання принципів, закріплених у цих домовленостях.

Україна, на рівні Державного космічного агентства, працює в межах Міжнародної координаційної групи з дослідження космосу під егідою світових космічних відомств. Групою вже прийнято оновлений сценарій дослідження поверхні Місяця, як додаток до «Дорожньої карти глобальних досліджень космосу». Сьогодні готується багатостраждальна Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна програма України на 5 років, і ми сподіваємося побачити там кошти й на «Місячні проєкти».

Що Україна може запропонувати для програми «Артеміда»?

Ідеї та технічні розроблення в цьому напрямі активно розвиваються. Так, КБ «Південне» постійно удосконалює концепт місячної бази, а приватна компанія Spacebit Павла Танасюка планує відправити на Місяць свій ровер уже у 2021 році. Крім того, Державне космічне агентство, згадані компанії та я особисто працюємо в різних комітетах у межах міжнародної організації Moon Village Association, що є ще одним свідченням активної залученості України у справу глибокого дослідження космосу.

Наразі Україні потрібна увага з боку найвищих органів влади щодо сприяння у втіленні цих ініціатив. Зокрема: Верховної Ради України щодо розвитку сприятливого для комерційної космічної діяльності законодавства; Міністерства закордонних справ та Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості стосовно розширення співпраці з найширшим колом міжнародних партнерів у цій сфері; Державного космічного агентства та наукової спільноти щодо гідного представлення України на таких міжнародних форумах, як Науково-технічний та Юридичний підкомітети Комітету ООН з космосу тощо.

На сьогодні Домовленості щодо «Артеміди», незважаючи на досить маленьку кількість держав-підписантів, дали світу оригінальну правову природу цього міжнародного акта, який підштовхує до необхідності активної нормотворчої діяльності на міждержавному та внутрішньодержавному рівнях. Фактично цим документом був зроблений маленький крок для людства зі встановлення «міжгалактичного правового порядку», і Україні треба швидко та уважно виробити свій підхід до співпраці в цьому напрямі.

АННА ГУРОВА, науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України