До 100-річчя від дня народження Миколи Федоровича Герасюти

Сторінки історії
Микола Федорович Герасюта (18.12.1919 — 10.04.1987)

18 грудня 2019 року виповнилося 100 років від дня народження Миколи Федоровича Герасюти, начальника комплексу балістики, динаміки і систем керування КБ «Південне» – заступника Головного / Генерального конструктора КБ «Південне» (1962-1987).

Один з творців конструкторського бюро «Південне», член-кореспондент Академії наук УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської та Державної премій СРСР, права рука легендарного Головного конструктора Михайла Кузьмича Янгеля, заступник Генерального конструктора В. Ф. Уткіна — Микола Федорович Герасюта був корифеєм космічної техніки, чиї піонерські розробки давно і безумовно визнані світовою спільнотою ракетобудівників.


Олександр Дегтярев, Генеральний директор ДП «КБ «Південне», академік НАН України:

«З багатьох заслуг Миколи Федоровича Герасюти слід виділити дві ключові.

Перша — створення в складі КБ «Південне» проектно-розрахункового підрозділу, колектив якого забезпечував, забезпечує і, я впевнений, буде далі забезпечувати обґрунтування і оцінку всіх проектних пропозицій підприємства. Саме колектив комплексу дає путівку в життя розробкам на всіх етапах — від ідей до здачі замовнику. Його ефективна робота — запорука успішної діяльності всього КБ «Південне».

Друга — набуття нашим КБ статусу наукової організації. Ініціатива Миколи Федоровича щодо посилення наукового супроводу розробок була схвалена М.К. Янгелем, який і доручив йому вирішувати всі організаційні питання в Академії наук і уряді країни. Був створений сектор проблем технічної механіки АН УРСР, який згодом став Інститутом технічної механіки, відкрита аспірантура і вчена рада із захисту кандидатських дисертацій. Це забезпечило суттєве зростання рівня розробок.

Сьогодні ми продовжуємо зміцнювати наукові зв’язки з інститутами Академії наук і провідними вишами країни. Укладено творчі угоди, утворені спільні структури, намічені плани досліджень. Ми продовжуємо рухатися магістральним шляхом тісної взаємодії з наукою, біля витоків якого стояли перші вчені КБ «Південне» — В.М. Ковтуненко, М.К. Янгель, В.С. Будник, і пам’ятаємо, що старт цьому руху дав Микола Федорович Герасюта».

ТРАЄКТОРІЯ ЖИТТЯ

18.12.1919 р. В Олександрії Кіровоградської області в селянській родині Федора Кіндратовича і Єлизавети Тимофіївни народився довгоочікуваний син — Микола, остання й улюблена дитина.

Брат Микола і сестри Марія та Клавдія


У школі вчився з великим інтересом. Математика, література, астрономія, англійська, музика, живопис — це були найулюбленіші предмети.

1936-1941 рр. Навчання в Одеському державному університеті ім. Мечникова на фізико-математичному факультеті. 26 червня 1941 р. блискучий захист дипломного проекту. На наступний день — військкомат. Війна вже була в повному розпалі. Через деякий час — Дніпропетровськ, навчальний центр в Чичерінських казармах. Бої за утримання міста і відступ … до Сталінграда.

У 2005 році у вестибюлі головного корпусу Одеського національного університету імені І.І. Мечникова було відкрито меморіальну дошку в пам’ять про М.Ф. Герасюту. Четвертий справа — Заступник Генерального директора — директор ракетно-космічного навчально-дослідного центру КБ «Південне» О.В. Новиков

1941-1945 рр. Фронт. Саперні війська. Чотири роки день в день. У Сталінграді він — командир саперного відділення, молодший лейтенант.

Зі спогадів М.Ф. Герасюти:

«Сталінградська битва почалася для мене ще до того, як німці прорвалися до Волги. Влітку сорок другого ми будували потужні мінні загородження на південних підходах до міста.

Ямки для мін рили … сокирами: земля в тих місцях як камінь. Міни — дерев’яні ящики з 8-10 кг амоніту. Їх ставили через кожен метр в чотири ряди по 300-400 штук на день. Ми, сапери, і «заряджали» ці ящики дротяними детонаторами. Найстрашніші хвилини, коли десь у полі лунає хлопок і в повітря здіймаються хмарка диму і шматки вати (сапери рятувалися від спеки і пилу в ватниках). Після такого — посидиш, покуриш, як вгамується тремтіння в руках, — знову за роботу. Завдяки мінним полям в цьому районі вдалося зберегти переправу для постачання обложеного Сталінграда».

У боях за місто Микола Федорович був нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда» і прийнятий до лав ВКП (б) без проходження кандидатського стажу.

Потім визволення рідної України. Форсування Дніпра. Медаль «За відвагу» (найдорожча). У цих боях 24-річний Микола Федорович відразу став зовсім сивим.

Далі — Польща. Медаль «За визволення Варшави». Микола Федорович — уже начальник штабу і заступник командира окремого саперного батальйону. Форсування водних перешкод і мінних полів в самій Німеччині. За розгром фашизму в його лігві — орден Червоної Зірки і медаль «За взяття Берліна».

Друзі-однополчани

1945-1947 рр. Продовження служби в лавах Червоної Армії. Відряджений в розпорядження С.П. Корольова (інститут «Нордхаузен») для ознайомлення з німецькою трофейною ракетною технікою (Фау-2). Більш докладно про те, що представляв собою інститут «Нордхаузен», організований в Німеччині радянськими фахівцями, описано в книгах Б. Чертока «Ракети і Люди» і Р. Аппазова «Сліди в серці і в пам’яті».

Р.Ф. Аппазов і М.Ф. Герасюта під час вивчення трофейної ракетної техніки в Німеччині, 1946 рік

26-річний капітан Герасюта, не маючи жодного дня практичного досвіду роботи після закінчення університету, буквально через кілька місяців став одним з головних фахівців в підготовці наукових звітів по динаміці польоту.

1947-1951 рр. Демобілізація. Робота в НДІ-88 інженером, старшим інженером і начальником групи. Важка хвороба (наслідок сильної застуди на фронті). Майже півроку в госпіталі. У 1951 році відомий радянський вчений в галузі теорії стійкості Микола Моїсеєв схвалив рішення Миколи Федоровича підготувати кандидатську дисертацію. Незабаром вона була блискуче захищена.

1951-1954 рр. Перевід на завод №586 в Дніпропетровськ. Начальник сектора балістики КБ заводу. Організація серійного виробництва перших радянських ракет корольовського КБ — Р-1, Р-2, Р-5.

Сектор балістики при серійному КБ здавався зайвим. Адже всю балістичну документацію розробляли корольовці. Здавалося, що балістикам в Дніпрі і робити нічого. Але не такий був 32-річний Микола Федорович — перший вчений на заводі №586. Він відразу стає правою рукою Головного конструктора КБ B.C. Будника. Формулу С.П. Корольова «Проектування ракет починається з балістики і нею закінчується» доповнює: «Серійне ракетне виробництво без балістики безперспективне». Особливо таке, як в Дніпропетровську, коли на одному заводі займаються виробництвом і ракет, і двигунів.

Першопрохідці: В.С. Будник та М.Ф. Герасюта

Дуже важко здійснювалося перепрофілювання автозаводу на ракетний. Але вже до кінця 1952 року кількість звернень в КБ Корольова і Глушка по всіляким відступам в серійному виробництві скоротилася на порядок. Микола Федорович кожен відступ (особливо з двигунного виробництва) «пропускає» через балістику. Оцінює вплив на дальність, точність та інші характеристики ракети. Працівники сектору балістики створюють методики, вчаться теорії ракетної справи.

Незабаром народжується нова методологія розрахунку доз заправки компонентами палива. Суть її в тому, що серійне виробництво підпорядковане особливим умовам і вимогам, при яких досягається мінімальний вплив розкиду особливо значущих конструктивних параметрів.

1 травня 1953 року Микола Федорович призначений начальником проектного відділу КБ заводу. За його безпосередньої участі відбувається народження нової ракети власної розробки серійного КБ — ракети 8А63 на висококиплячих компонентах палива і з автономною системою управління (прототип ракети Р-12).

За основу розробки приймають тільки що створену КБ Корольова «п’ятірку» на низькокиплячих компонентах з дальністю 1200 км. «П’ятірка» в ті часи в своєму класі була вершиною світового ракетобудування, але прийнявши за основу габарити ракети Р-5, молоде КБ заводу отримує в результаті парадоксальний результат: проектована ракета 8А63 має дальність 1500 км, а не 1200 км, як Р-5. А це було головним на той момент і для військових, і для держави в цілому.

Значне збільшення дальності (на 300 км) було отримано за рахунок впровадження «індивідуального» способу розрахунку доз палива і більш досконалого методу вибору програми кута тангажу. Ескізний проект ракети 8А63 з дальністю 1500 км отримав високу оцінку у військових і державних структурах країни і був покладений в основу первістка КБ «Південне» — ракети Р-12, що стала класикою ракетобудування.

Ракета Р-12 біля головного корпусу КБ «Південне»

Микола Федорович був першопрохідцем майже у всіх важливих роботах КБ. Він сприяв висуненню молодих талановитих фахівців. Один з них — Олександр Олександрович Красовський, ще за життя став легендою КБ «Південне». Микола Федорович часто використовував свій фронтовий досвід: повністю віддавав вирішення найскладніших завдань персонально окремому фахівцю, не патронував і вірив, що фахівець «не підірветься на міні». І так було з багатьма, хто своєю працею народжував КБ «Південне». Їх більше сотні — докторів, кандидатів наук і просто висококласних фахівців. Практично все старше покоління працівників КБ в тій чи іншій мірі зазнавало благотворний вплив могутньої особистості і таланту М.Ф. Герасюти.

Працювати з Герасютою — завжди в радість!

19 лютого 1954 року Микола Федорович передав керівництво проектним відділом КБ заводу В’ячеславу Михайловичу Ковтуненку. Він до кінця свого життя був вірний створенню математичних моделей і складних кібернетичних систем управління польотом ракет, ракет-носіїв і космічних апаратів.

Природжений трибун

Через 50 років про М.Ф. Герасюту напишуть в енциклопедії А.І. Мелуа: «Один з організаторів КБ «Південне». Зробив великий особистий внесок в процес його становлення як потужного наукового та конструкторського підприємства. Співавтор розробки чотирьох поколінь бойових ракетних комплексів від Р-12 до Р-36М і ракет-носіїв «Космос», «Циклон», «Зеніт».

Чотири гіганти думки: Уткін, Сергєєв, Герасюта, Кулик

1954-1987 рр. 10 квітня 1954 року — створення Особливого конструкторського бюро № 586. Початок спільної роботи з Михайлом Кузьмичем Янгелем. Продовження проектування ракети Р-12 і доведення максимальної дальності польоту до 2000 км. 29 вересня 1958 року призначений на посаду начальника відділу балістики.

На засіданні спільної НТР КБ і заводу: Ю.О. Сметанін, М.Ф. Герасюта, В.С. Соколов, О.О. Макаров, В.В. Пилипенко

За створення ракети Р-12 Микола Федорович в 1959 році був нагороджений орденом Леніна. У листопаді 1960 року йому присуджено науковий ступінь доктора технічних наук.

Качаловський нагороджує, Герасюта перевіряє!

У 1961 році «За видатні заслуги у створенні зразків ракетної техніки і забезпеченні успішного польоту людини в космічний простір» М.Ф. Герасюті було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот».

М.К. Янгель: «…Микола Федорович Герасюта є видатним вченим в галузі прикладної механіки. В ході робіт над створенням нових виробів він вирішив цілий ряд першорядних наукових і технічних проблем, що мають величезне значення для розвитку технічного прогресу нашої країни. Високий науковий рівень робіт Герасюти, особистий внесок та організаторські здібності ставлять його в число передових вчених СРСР».

У кабінеті В.С. Будника в день його 70-річного ювілею. ІТМ, червень 1983 року. Зліва направо: О.О. Негода, Ю.О. Сметанін, В.С. Будник, М.Ф. Герасюта, Л.Д. Кучма

19 вересня 1962 року Микола Федорович призначений заступником Головного конструктора. Йому також підпорядкований комплекс відділів з балістики, динаміки, системі управління, обчислювальної техніки. Надалі кількість підлеглих йому відділів наблизиться до десяти.

Балістики за роботою. 3-й справа — начальник комплексу динаміки і управління М.Ф. Герасюта

Поряд з інтенсивною виробничою діяльністю М.Ф. Герасюта вів велику науково-педагогічну роботу в Дніпропетровському державному університеті: доцент (1953), професор (1962), завідувач кафедри (1966).

Кожне слово наставника цінне. З О.О. Негодою — майбутнім керівником Національного космічного агентства України, доктором технічних наук

У 1967 році за створення ракети Р-36 (8К67) в балістичному варіанті з комплексом засобів подолання ПРО Миколі Федоровичу разом з М.К. Янгелем і М.І. Галасем присуджена Державна премія СРСР. У цьому ж році він обирається членом-кореспондентом Академії наук УРСР. За створення космічного комплексу «Циклон-2» (11К69) в 1972 році йому присуджена Ленінська премія.

Ювілейне рукостискання: Герасюті — 60!

На посаді заступника Головного конструктора він працював до 11 лютого 1987 року. Потім була відпустка і через місяць нове призначення — головний науковий співробітник. Ще через місяць, 10 квітня 1987 року (день створення КБ «Південне») рано вранці серце Миколи Федоровича зупинилося…

Могутнє дерево і прекрасні гілки: син Леонід і дочка Галина

Яскрава особистість, видатний вчений, один із засновників КБ «Південне», талановитий інженер і керівник Микола Федорович Герасюта назавжди залишиться в пам’яті його соратників, вдячних учнів і послідовників.

Меморіальна дошка М.Ф. Герасюті в КБ «Південне» на будівлі, де він пропрацював 36 років

М.Ф. Герасюта народився в м. Олександрії Кіровоградської області. Закінчив середню школу №1 у м. Олександрії (1936), фізико-математичний факультет Одеського державного університету (1941). Учасник Другої світової війни (1941-1945). У 1945-1946 рр. знаходився в Німеччині у складі спеціальної комісії з вивчення трофейної ракетної техніки.

У 1947-1951 рр. працював науковим співробітником ОКБ-1 НДІ-88 під керівництвом С.П. Корольова.

З 1951 по 1954 рр. – начальник сектору балістики КБ заводу №586.
У 1954-1987 рр. – в ОКБ-586 / КБ «Південне»: начальник сектору, начальник відділу балістики, начальник комплексу балістики, динаміки і систем керування – заступник Головного / Генерального конструктора.

Під його керівництвом розроблені та впроваджені методи розв’язання багатопараметричних крайових і варіаційних задач, пов’язаних з побудовою оптимальних траєкторій руху ракет і КА, статистичні методи оцінки льотно-технічних характеристик ракет. Один з основних авторів розроблення чотирьох поколінь бойових ракетних комплексів від Р-12 до Р-36М2 (SS-18, «Сатана») і ракет-носіїв «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон», «Зеніт».

Творець науково-технічної школи балістики, динаміки, систем керування ракет КБ «Південне». Засновник та завідувач кафедри автоматики на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського державного університету (1952-1985).

Герой Соціалістичної Праці (1961). Доктор технічних наук (1960), професор (1961). Член-кореспондент АН УРСР (1967). Лауреат Державної (1967) і Ленінської (1972) премій СРСР.

Почесний громадянин м. Олександрія.

Похований на Сурсько-Литовському кладовищі у м. Дніпро.

Джерело: https://www.facebook.com/yuzhnoye/