Головний конструктор КБ-1 КБ «Південне» Максим Дегтярьов — про перспективи запусків вітчизняних ракет і міжнародної кооперації

Актуальні статті та інтерв'ю

Конструкторське бюро «Південне» особливих рекомендацій не потребує — воно було й залишається одним з провідних ракетно-космічних підприємств світу. За підсумками першого кварталу 2019 року КБП виявилося найприбутковішим серед підприємств  космічної галузі України. Незважаючи на розрив коопераційних зв’язків з Росією, КБП знаходить нових партнерів на світовому ринку. Одним з останніх таких прикладів став проєкт з будівництва в Канаді космодрому для комерційних запусків супутників за допомогою ракети-носія «Циклон-4М». Про реалізацію перспективного українсько-канадського проєкту, й не лише про це, розповідає головний конструктор КБ з системного проектування ракет та ракетних комплексів Максим ДЕГТЯРЬОВ.

«ПРИНЦИПОВІ ПИТАННЯ ВИРІШЕНІ»

— За повідомленнями ЗМІ, міністр довкілля канадської провінції Нова Шотландія Гордон Вілсон дав позитивну відповідь компанії Maritime Launch Servise у частині екологічної безпеки на плани будівництва космодрому. Це означає, що проєкт запуску української ракети Циклон-4М став на крок ближчим. Як просувається проєкт?

— Для нас проходження цієї екологічної експертизи було принциповим питанням. Тому що в Канаді, як і в будь-якій розвиненій країні, дуже суворе екологічне законодавство, за яким подібні об’єкти можуть бути й заборонені. Але в нашому випадку екологічна експертиза була проведена за участю канадських державних органів, і проаналізовані всі можливі чинники ризику. Було зроблено висновок про допустимість і прийнятність очікуваних рівнів дії, з огляду на те, що у нас досить чистий процес запуску. Перший с ракети працює на парі гас-кисень, другий — на висококиплячих компонентах палива. У них є низка переваг, що роблять таке паливо на цьому етапі розвитку ракетної техніки незамінним. Воно використовується повсюдно, всіма країнами, що мають подібні технології.  Але не це було основним об’єктом уваги екологічної експертизи. Передусім оцінювали широкий спектр питань, що стосувалися дії на флору й фауну. Експертиза була складною, детальною. Експертам надавалися матеріали компанією Maritime Launch Services, а ми надавали всемірне сприяння. Принципові питання вирішені й залишилися лише деталі врегулювання організаційних питань. Тепер нашим партнерам з канадської компанії Maritime Launch Services належить оформити права на користування земельною ділянкою. Після цього можна буде розпочати роботи на місці розташування майбутнього космодрому.

 Коли відбудеться перший запуск?

— Поки цільові терміни — це друга половина 2022 року. Ми створюємо проєкт на ракетний комплекс. Він включає і саму ракету-носій, і наземний комплекс з усією інфраструктурою, що входить до нього. Уже розроблено ескізний проект, випереджальними темпами ведеться розробка конструкторської документації на маршевий двигун першого ступеня, низку важливих вузлів і агрегатів. Ведеться випуск документації на ракету в цілому, на наземне устаткування.

Другий ступінь і головний обтічник запозичуються з ракети «Циклон-4», яку збиралися запускати з Бразилії, хоча буде потрібне коригування в частині заміни деяких матеріалів і комплектуючих. Ця ракета — «Циклон-4М» — проєктується, виходячи з очікуваних потреб ринку. Усі об’єктивні дані вказують на зростання попиту на виведення корисних навантажень на низькі навколоземні орбіти. Тому ракета спроєктована так, щоб найоптимальніше відповідати цій ринковій ніші. Ракети сімейства «Циклон», зокрема «Циклон-3», показали себе дуже надійними носіями. Було здійснено велику кількість пусків, які показали високу надійність. «Циклон-4М» — еволюційний розвиток ракет цього сімейства. Новий носій успадкував багато технічних рішень, що давно відпрацьовані на практиці, з другого боку — є багато нових рішень, що відповідають сучасним трендам у розвитку ракетно-космічної техніки.

«НА «ЦИКЛОНІ-4М» РОСІЙСЬКИХ КОМПЛЕКТУЮЧИХ НЕ БУДЕ»

— Комплектуючі в ракеті «Циклон-4М» повністю українського виробництва?

— Ми прийняли для себе рішення, що надалі в усіх поточних роботах і майбутніх розробках ми відмовляємося від комплектуючих, доступ до яких може бути утруднений з різних причин. Це може стосуватися не лише російських комплектуючих, але, звичайно, зараз ідеться в основному про Росію. Тому на «Циклоні-4М» російських комплектуючих не буде. Усі вони повністю будуть українськими або не лише українськими — це вже інше питання. Історично так склалося, що ми працювали з Росією, і тривалий час це за інерцією продовжувалося, адже ми колись були однією галуззю, існували тісні коопераційні зв’язки, які зараз уже фактично не підтримуються. Зокрема, джерела отримання конструкційних матеріалів — ми їх теж традиційно купували у російських виробників.

 Хто фінансує роботи за проєктом «Циклон-4М»?

— Фінансуванням робіт зі створення ракетно-космічного комплексу в цілому займається замовник — компанія Maritime Launch Services. Ця компанія, за даними відкритих джерел, залучає фінансування на комерційному ринку на різних умовах. Там досить складні схеми, але ніякого державного партнерства немає, це суто комерційний проект. Тому державні органи ні Канади, ні України безпосередньо в проєкті участі не беруть. Хоча  Державне космічне агентство України надає всебічну підтримку там, де це потрібно. Плюс ми бачимо живий інтерес до проєкту  канадської влади. Існує певна моральна підтримка на рівні того регіону, де планується розміщення космодрому. Це північна частина півострова Нова Шотландія. Комплекс стоятиме безпосередньо на березі Атлантичного океану. Місцевість заселена, але щільність населення невисока. Хоча це досить розвинена територія — є активна й серйозна промисловість. Але саме ця частина півострова — здебільшого хвойні ліси північного типу, низькорослі сосни, болота й бурелом.

«КОСМОДРОМ ДЛЯ «ЦИКЛОНА-1М» МОЖНА РОЗМІСТИТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ»

— Канадському проєкту передував проект запуску ракети «Циклон-4» з Бразильського космодрому. Періодично обговорюється також можливість запусків з території інших країн — Мексики, Казахстану, Азорських островів.  А наскільки реально обзавестися власним українським космодромом?

— У нас є проєкт «Циклон-1М» — це мала ракета із стартовою вагою близько 70 тонн. Вона значно менша, ніж «Циклон-4М». Таку ракету легкого класу можна запускати на низькі навколоземні сонячно-синхронні й полярні орбіти.  Космодром для неї можна розмістити і на території України, наприклад, на узбережжі Чорного моря. Ми зараз ведемо розробку й визначатимемося. Можливо, звернемося до місцевої влади в Херсонській області. Вочевидь, нам треба буде провести інженерну рекогносцировку на місцевості. Це наші найближчі плани в рамках проєкту, щоб уточнити архітектуру наземного комплексу.

Технічно таке цілком можливо — розмістити стартовий комплекс на узбережжі Чорного моря. Запуск носіїв здійснюватиметься в південному напрямку з прольотом над Чорним морем, над Туреччиною, над Середземним морем і далі над африканськими країнами — приблизно такою буде траєкторія запуску. При цьому, за нашими оцінками, проліт над територіями інших країн відбуватиметься на висотах, які вже вважаються космосом. Це не вимагає серйозного правового регулювання. Для опрацювання питання був залучений Інститут держави і права НАН України, який зробив для нас комплексну оцінку відповідно до українського й міжнародного законодавства. Попередній висновок такий, що перешкод принципових немає. Але є питання, які треба вирішити. І тому над глибшим розумінням цієї проблеми ми зараз працюємо із залученням наукових установ. Але лише територією України ми не обмежуємося. Ми вивчаємо можливість розташування такого комплексу й у інших точках земної кулі, потенційно цікавих з погляду запусків. Тому остаточного висновку про місце розташування пускового комплексу ми ще не зробили.

 Найвідомішим міжнародним проєктом, у якому брала участь Україна, є «Морський старт». Після банкрутства консорціуму проєкт перекупили росіяни — спочатку дочірня компанія РКК «Енергія», а потім приватна S7. Якою є ймовірність реанімації цього проєкту?

— Зараз власником «Морського старту» є російська група компаній  S7. Ми не бачимо жодних особливих перешкод для відродження цього проєкту, навпаки, вважаємо, що це було б дуже ефективне рішення для роботи на ринку космічних запусків. «Морський старт» був би затребуваним, проте зараз активно втрутилася політика. Компанія S7 не отримала дозволу від російської влади на постачання комплектуючих для виготовлення ракети-носія «Зеніт» тут на «Південмаші». Хоча замовлення на виготовлення трьох ракет, наскільки нам відомо, на «Південмаші» було розміщене. До всього іншого наклалися трагічні події — наприкінці березня генеральний менеджер компанії Наталія Фільова загинула в катастрофі, що поставило проект на певну паузу. Компанія S7, наскільки відомо, взяла час для того, щоб передивитися стратегії за цим проектом. Як далі розвиватиметься ситуація — сказати не можу, хоча і готовність, і можливість, і доцільність такого проекту, на нашу думку, існує. Але, на жаль, події вносять свої корективи навіть у такі значимі проекти. Замінити нашу  ракету-носій «Зеніт» у проекті «Морський старт» теж навряд чи можливо. Це потребує значних доопрацювань як самого комплексу, так і ракети, що, швидше за все, призведе до таких витрат, які зроблять всю цю ідею неспроможною.

«МАЯК — С3.9» — ПРОЕКТ НЕ ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ, ШВИДШЕ ПІСЛЯЗАВТРАШНЬОГО»

— Ілон Маск вважає, що ракета «Зеніт» є однією з найкращих у світовому ракетобудуванні. Проте нещодавно на конференції в Дніпрі прозвучало, що ракета «Маяк», над якою давно працюють у КБП, має перевершити її за всіма показниками.

— Так, «Маяк — С3.9» — це наступне покоління ракет, розвиток ідеології «Зеніта». Більше того, ми хочемо, щоб ця ракета стала флагманською для великого сімейства ракет важкого й надважкого класу. По-перше, вона буде українською й  не залежатиме від проблемних постачань. По-друге, буде збережена ідеологія в частині надійності, але водночас вона буде модернізована — це стосується і комплектуючих, і матеріалів, і очікувана енергетика перевершуватиме ракету «Зеніт». Це буде дуже серйозна ракета, але це проект не завтрашнього дня, швидше післязавтрашнього. Це той принциповий проект, який ми закладаємо й ведемо з прицілом на майбутнє, з урахуванням очікуваного в перспективі попиту й ситуації на ринку пускових послуг.

«Маяк С3.9» — це ракета середнього класу за міжнародною класифікацією, але на її основі, за допомогою використання додаткових прискорювачів на першому с, ми отримуємо ракети важкого й надважкого класу. Найважчий варіант, який ми називаємо «Маяк Н7», забезпечить доставку близько 125 тонн на навколоземну орбіту, й така ракета може бути використана для міжпланетних перельотів,  для доставки корисних вантажів на Місяць або для перельотів до планет Сонячної системи.

«ІЛОН МАСК ОПИНИВСЯ В ПОТРІБНОМУ МІСЦІ І В ПОТРІБНИЙ ЧАС»

— Американці продовжують дивувати світ своїми досягненнями в космосі. Зокрема, у них з’явилася  ракета «Фалкон-9» з багаторазовим першим с, який здійснив революцію на ринку комерційних запусків супутників. Пускові послуги значно здешевилися, й тепер конкурувати з американцями стає практично неможливо. Чи залишаються ще якісь ніші, в яких можна позмагатися?

— Я не вважаю, що багаторазовість першого ступеня дозволила Ілону Маску потіснити всіх. Вони дійсно проводять агресивну цінову політику, але це навряд чи пояснюється лише багаторазовістю. Швидше, я б пояснив це системною й комплексною державною підтримкою компанії SPACEX,  яка двічі була, наскільки я пам’ятаю, на межі банкрутства. І обидва рази була врятована — один раз приватним інвестором, другий — державним. Завдяки цьому він і продовжив свою роботу. Це моя особиста думка, і з нею можна не погоджуватися. Думаю, що непряма потужна державна підтримка, певні міжнародні правила й норми, що регулюють пусковий ринок, досить надійно захищають його від входження нових гравців. Таких, як Китай або Індія, які могли б за рівнем свого технічного розвитку скласти дуже серйозну конкуренцію, зокрема й SPACEX. Просто так зійшлися зірки, що Ілон Маск опинився в потрібному місці й у потрібний час. Крім того, що він талановитий бізнесмен, Ілон Маск ще й талановитий інженер. Команда під його керівництвом створила дійсно чудові ракети-носії, які вони продовжують удосконалювати.

 Це правда, що ідея багаторазового ступеня розглядалася в КБП уже давно?

— Ми теж аналізуємо системи збереження першого ступеня, витрати при запусках, але КБП — це держпідприємство. У нас працює близько 5,5 тисяч осіб з середньою зарплатою 15 тисяч гривень, ми забезпечуємо роботою в кооперації близько 120 підприємств — виконавців замовлень на різних етапах. При цьому близько 95—97% коштів — це гроші, що залучаються в рамках комерційних контрактів. Тому ми не завжди вільні в технічному пошуку. Там, де замовником виступає держава, ми працюємо на державу, а коли комерційне замовлення, то працюємо на користь конкретного замовника. Інколи кажуть: чому у вас немає багаторазових перших ступенів? Так нікому не треба! Ми можемо зробити, жодних проблем! Замовляйте, і зробимо. Там нічого нового немає! Усе це давно було, це зрозумілі технічні рішення, які аналізувалися ще багато років тому, коли я, напевно, у садок ходив. У цьому немає ніякої ядерної фізики, це все можливо. Буде замовлення — робитимемо!

«МИ ПРАГНЕМО ВЗЯТИ ВСЕ НАЙКРАЩЕ У СВІТІ Й ЗАСТОСУВАТИ НА НАШИХ ПОТУЖНОСТЯХ»

— А може, вихід у тому, щоб зробити підприємства космічної галузі приватними, як у Ілона Маска? Залучити інвесторів, зарубіжних акціонерів.

— Ілон Маск досяг успіху, реалізуючи державну програму з доставки вантажів на МКС. Це приклад приватно-державного партнерства, і в розробку він вкладав здебільшого державні гроші, гроші американських платників податків. Є, звичайно, й інші приклади — Джеф Безос, який працює над проектом Blue Origin. Наскільки мені відомо, він працює без державної підтримки і, до речі, проблему безпечного повернення першого ступеня він вирішив раніше, ніж Ілон Маск. Але це неважливо — насправді можна досягати успіху й у рамках приватних підприємств, у рамках державних, і у рамках приватно-державного партнерства.  Якщо є воля, бажання, якщо є потреба, то реалізувати можна за будь-якої схеми. Але навіщо проводити приватизацію прибуткового підприємства, яке нормально функціонує в рамках державної форми власності, приносить державі прибуток і котирується на світовому рівні? Капітал — це всього лише інструмент для виконання якогось проекту. Якщо будуть глобальні проекти, в яких зацікавлені держава або приватні замовники, й це потребуватиме неординарних рішень, можливо, тоді й буде сенс про це говорити, а зараз, з моєї суб’єктивної точки зору, говорити про приватизацію й акціонування просто безглуздо. Підприємство працює, платить одні з найбільших зарплат у регіоні та машинобудівній галузі в цілому. КБП на відмінному технічному рівні, й при цьому ми постійно розвиваємося. 3D-принтер, суперкомп’ютер і багато чого іншого придбано за кошти, залучені в межах комерційних проектів і для їх виконання. Дослідно-промислова база — одна з найкращих і унікальних у світі. У нас проводиться повний комплекс експериментальних тестів — від малесеньких деталей до ракет цілком. Ми прагнемо взяти все найкраще в світі й застосувати на наших потужностях. Тому що без наземного відпрацювання неможливе створення повномасштабної ракетно-космічної техніки. І, зауважте, це все державне, це все належить Україні. Здається, на користь держави мати у своєму арсеналі таке підприємство, як КБП, важливо й престижно з будь-якого погляду.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро